 Театр – моя найзаповітніша мрія з дитинства. Сцена, різнобарвне світло софітів, глядацький зал і роль, якою живеш, яку переносиш крізь серце, передаючи всі емоції глядачам, і яку натхненно граєш… На жаль, не судилося. Проте в театрі буваю в якості глядача. І ось у вівторок отримав велику честь побувати в залі Львівського академічного музичного драмтеатру ім. Юрія Дрогобича на перегляді опери "Запорожець за Дунаєм". Але все по порядку.
(натисніть на фото для перегляду, всього в статті 12 фото)
Артисти виконують східний танець, в оркестровій ямі, гастролі 1, гастролі 2, глядачі аплодують стоячи, маленький артист драмтеатру, Микола Гнатенко оголошує, нагороди, плакат 1, плакат 2, танок ансамблю "Верховина".
У неділю відбулася прем’єра опери С. С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм", на яку була запрошена практично вся владна еліта Дрогобича і району, представники інтелігенції та ЗМІ, діячі культури з різних областей України і навіть онук "вічного революціонера" - Роланд Франко. Останній у понеділок побував також в головному корпусі Дрогобицького педуніверситету, а наступного дня завітав на зустріч з учнями Дрогобицької ЗОШ № 1. Не зміг прибути на прем’єру міністр культури України, колишній дрогобичанин Михайло Кулиняк, але прийшла на презентацію його мама. Цього дня муздрамтеатр святкував також ще одну визначну подію – 70-річчя з часу заснування. Тож фактично в стінах культурного закладу Дрогобича відбувалося два шоу: своєрідний бенефіс місцевого бомонду і прем’єра опери у спільному виконанні двох творчих колективів. Свою витонченість, майстерність у танцях і музичний талант глядачам демонструє Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю "Верховина". Це – професійний вокально-хореографічний колектив, що впродовж 60 років пропагує українське мистецтво, зокрема фольклор Прикарпаття. У складі ансамблю – хорова, танцювальна та оркестрова групи. В липні цього року обдарований колектив прийняв участь у 20-му ювілеї культури "Битівська ватра" в Польщі.
Однак повернімося до подій в глядацькому залі муздрамтеатру. З короткою промовою зі сцени звернувся до присутніх директор театру, заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко. Нелегкий шлях реконструкції, капітальних робіт зазнали приміщення драмтеатру. Найбільше коштів було вкладено на оновлення глядацького залу і сцени. І ця праця була плідною: нові крісла і сцена, красиво обрамлена стеля та оновлене технічне обладнання і ще багато інших змін приємно вражають глядачів. І якщо на вулиці – мороз, то в залі та холі драмтеатру було досить тепло. Склалося враження, що наш муздрамтеатр щойно збудований… Згасло світло і залунала музика. Через хвилину безшумно відкрили глибину сцени оксамитові штори, і почалася феєрія – саме таке склалося враження від побаченого. Актори наче втілилися в роль, захоплювали і веселили глядачів. Своєю галицькою вродою, чарівним співом захопила всіх виконавиця ролі Оксани – талановита артистка драмтеатру – Наталія Криськів. Інтер’єр сцени, бутафорія, костюми і майстерна гра артистів театру дарує гарний настрій усім шанувальникам театрального мистецтва. Захоплення викликають танцюристи – наче хмарини – з такою легкістю вони виконують танцювальні па на сцені. Понад дві години триває опера в даній постановці і переривається лише одним антрактом. "Запорожець за Дунаєм" - опера С. С. Гулака-Артемовського, що є першим твором цього жанру на лібрето українською мовою. Прем’єра в історії відбулася у Санкт-Петербурзі 14 квітня 1863 року. У кіноіндустрії прославила прем’єру однойменна кінострічка В. Лапокниша (1953 рік). Характерно, що і слова, і музика належать автору опери. Добираючи сюжет, Гулак-Артемовський намагався насамперед вивести на сцену театру рідні йому образи українського народу, його побут і пісню, привернути до них увагу слухача. Сюжет відсилає до часів, коли після знищення Запорізької Січі московськими військами (1775) частина запорожців втекла до Туреччини. Тут їхня доля складалася тяжко — турецький уряд намагався використати козаків як воєнну силу, спрямовану проти їхньої батьківщини. В 1828 р., під час російсько-турецької війни, частина запорожців повернулася в Росію, після чого Задунайська Січ була знищена. Ці події, безсумнівно, послужили джерелом задуму, але автор опери вільно їх переосмислив і переніс у XVIII ст. Лише віддалено, як відгомін, проходять в опері спогади про знищення Потьомкіним козачої вільності. Зміст опери не в цих трагічних спогадах, а в ідеї любові до Батьківщини, жагучому прагненні запорожців повернутися на Україну…
Критичних зауважень акторська гра майже не викликає. А от поведінка деяких присутніх глядачів склала неприємне враження. Позаду мене сиділа подружня пара пенсійного віку. При цьому від цих добродіїв періодично лунав шелест обгорток від цукерок; мабуть, сплутали драмтеатр з телевізором у домашніх умовах. Тричі задзеленчав чийсь мобільний телефон і двічі сцену засліпив фотоспалах – ознаки чиєїсь нетактовності. Здивувало також те, що частина чоловіків прийшла без костюмів (піджаків) – неписане правило перебування у таких закладах культури.
Однак на обличчі багатьох глядачів панувала усмішка. Відрадно й те, що муздрамтеатр в Дрогобичі – єдиний заклад в місті, що збирає публіку різних верств – від 5 до 70 і більше років. Багато молоді побувало цього дня в театрі. Завершальним акордом опери стали овації глядачів: під захоплені вигуки "Браво!" зал дружно аплодував артистам стоячи. Ці оплески належать не лише виконавцям ролей та ансамблю "Верховина", але й адміністрації драмтеатру, технічним працівникам (бутафорський та столярний цех, освітлювальний цех, реквізиторам і перукарям, монтажникам і шоферам, пожежно-сторожовій і глядацькій службі тощо) і, безумовно, музикантам. Отже, музичний драмтеатр імені Юрія Дрогобича – культурний і мистецький храм міста.
Після вистави мені вдалося взяти коротке інтерв’ю для "Дрогобич Інфо" у директора драмтеатру Миколи Гнатенка.
- Скажіть, будь ласка, завдяки чому відбулися такі разючі зміни в театрі і які Ваші творчі плани на майбутнє?
- Проект здійснено за ідеєю замначальника управління культури Львівської облдержадміністрації Юрія Корчинського, а також суттєвої підтримки обласного управління.
Впродовж двох років розлучення ми їздили по всій Україні: від Заходу до Сходу, зіграли за 2 роки понад 1000 вистав. В майбутньому буде цілий ряд прем’єр, зокрема 9 січня о 13 год – дитяча казка-мюзикл "Велике жабеня" і ввечері о 17 год – "Панночка"; 30 січня – музична комедія А. Цагарелі "Ханума". На початку лютого запропонуємо глядачам виставу "Замок Броуді" А. Кроніної. В майбутньому готуються постановки Горіна "Поминальна молитва"; до ювілею Лесі Українки – феєрія "Лісова пісня"", куди запрошений режисер Миколаївського обласного театру і музична вистава "Здрастуйте, я – ваша тітонька". "Запорожець за Дунаєм" можна буде побачити також 4, 11 і 12 січня. Надалі наші творчі шляхи – на схід України. Ми також співпрацюємо з Польщею. Наступного року – ювілей Івана Франка, то ми вже отримали запрошення з виставою "Таїна Буття" на Мазури (Республіка Польща). В даний час налагоджуємо творчі стосунки з театром у місті Пряшів (Словаччина), де проживає багато українців, є український театр. У цьому нам сприяє професор, народна артистка України і водночас колишній заступник міністра культури України пані Ольга Бенч. Пані Ольга, наша землячка з Трускавця зараз є генеральним консулом Словаччини. Отже, тривають перемовини з театром Пряшева та консульством, і цілком можливо, що у 2011 році ми там побуваємо з виставами нашого колективу.
Повинен додати, що артисти нашого драмтеатру дарують глядачам феєрію, естетичне задоволення і гарний настрій – чудовий подарунок в зимовий час – період новорічних святкувань.
Іноді замислюєшся: що подарувати своєму другові чи родичеві на День народження? Книгу, посуд чи якісь інші речі?.. Тепер вже знаю відповідь. Найкращим, оригінальним і цінним подарунком стане квиток на виставу Львівського академічного музичного драмтеатру ім. Юрія Дрогобича, що запам’ятається на все життя.
Переглядів: 7806
|
Театр – моя найзаповітніша мрія з дитинства. Сцена, різнобарвне світло софітів, глядацький зал і роль, якою живеш, яку переносиш крізь серце, передаючи всі емоції глядачам, і яку натхненно граєш… На жаль, не судилося. Проте в театрі буваю в якості глядача. І ось у вівторок отримав велику честь побувати в залі Львівського академічного музичного драмтеатру ім. Юрія Дрогобича на перегляді опери "Запорожець за Дунаєм". Але все по порядку.
