Нотатки зі свята: спать нам не пора!

 Надрукувати
Новини
Написав(ла) Людмила Стражник   
15.02.2011
Лесь Мартович У селі Торговиці Городенківського району врочисто відзначили 140-літній ювілей сатирика Леся Мартовича, який два роки навчався в Дрогобицькій гімназії. Такої холодної суботи, попри прогнози синоптиків, мабуть, не сподівався ніхто із гостей літературно-мистецького свята на честь 140-річного ювілею Леся Мартовича. Було щось символічне у завиванні студеного вітру, який брався змітати все на своєму шляху. "Вітри гуляють не на користь українському слову!"

(натисніть на фото для перегляду)

Хтось із гостей — добірної письменницько-наукової компанії — учасників урочистої академії в Торговиці — висловив припущення, що це є символічно стосовно життя відомого сатирика та того, як одиноко помирав він холодного січневого дня, зболений і змучений злиденним життям. І досі, майже через сто літ після смерті, його могила в селі Монастирку на Львівщині не впорядкована. Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка, лауреат Шевченківської премії, автор єдиного автобіографічного роману про Леся Мартовича Роман Горак зауважив з цього приводу, що досить митарствувати письменникові: варто подумати над тим, щоби хоч через сто років після смерті (цю дату відзначатимемо 2016 року) його з належними почестями прийняла рідна торговицька земля.

Адже на батьківщині сатирика, в Торговиці, завжди свято берегли пам’ять про свого славетного односельця, величезна праця в Городенківському районі проведена й напередодні ювілею. А що в селі вміють гідно вшановувати своїх, свідчить бодай те, з якою любов’ю тут плекають усе, пов’язане з іменем Леся Мартовича. Пишним квітом, приміром, розкрився відреставрований меморіальний музей, поряд із яким встановлений пам'ятник письменникові. Після поминального молебню та врочистого віче поважні гості мали змогу оглянути приміщення й ніби торкнутися давньої історії села, роду Мартовичів, діяльності "Покутської трійці" (разом із Василем Стефаником та Марком Черемшиною). Багату експозицію представляли учні місцевої школи — надія Торговиці, її майбуття. Приклад із біографії юного Мартовича, який на 1889 рік, тобто сімнадцятилітнім, мав прочитаних уже 487 (!) книжок. І це бідний мужицький син, студент-гімназист! Бо саме від нинішньої юні, "інфікованої" Інтернетом, залежить, чи лунатиме й сьогодні актуальне письменницьке слово, чи збережеться пам’ять про нього нащадкам.

Саме зі звернення до торговицької громади, яку Лесь Мартович назвав "великим чоловіком", розпочала свій виступ на літературно-мистецькому святі депутат облради, директор Івано-Франківського ОТБ "Галичина" Ольга Бабій. "Моє село не голосувало за пана" — ці слова сатирика відгукуються через століття, коли маємо таких же "хрунів" — перебіжчиків до правлячих партій, своїх "війтів", Гриців, що "довбасять" бідного селянина "за межу", Іванів Рилів, Кабановичів. І ті ж "лумера": незчисленні повинності-податки — "як звізд на небі", як і за Мартовичевих часів… Про що писав сатирик: вчитуймося знов і знов, бо віє, ой, віє, вітер московський!

У цьому розрізі варто бодай рядком нагадати про ту велику працю, яку провадять прикарпатські науковці, популяризуючи творчі надбання Леся Мартовича. Так, сигнальний примірник анонсованого напередодні видання "Сатира Леся Мартовича" уродженка Торговиці, кандидат філологічних наук Ганна Марчук презентувала місцевим музеєві та школі, а також ювіляр, "золотий", — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри політології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, заслужений діяч науки і техніки України Василь Марчук подарував спільний доробок учених — книгу "Покуття. Історико-етнографічний нарис". А самий лише перелік гостей) є свідченням великої уваги до класика української літератури, який творив не для слави, а для людей.

Фото автора.

Переглядів: 4156

Коментарі (3)
 
Вітаю шановних краян! Ось як воно нині: громаді назагал не до повідомлень про ювілей класика української літератури Леся Мартовича, натомість майже тисяча переглядів має розповідь про скандальну телепередачу. До речі, думку авторів та більшості коментарів поділяю, і навіть "погрішила", видрукувавши обидва матеріали про "обмін жінками" в Дрогобичі у Снятинській газеті "Захід", яка поширюється на Прикарпатті та Буковині. Зізнаюся ось тепер... Чесно кажучи, й серед моїх колег на Івано-Франківщині лексика героїнь телепередачі викликала обурення. До речі, досі я вважала, що то не реальні герої, а підставні особи, як, приміром, у скандально відомого Нагієва... Це ж треба, так "проколовся" Дрогобич свої безкультур'ям на всю Україну... Мій Дрогобич, мої рідні галичани, яких я завжди ставила "гуцулам" в приклад!  
 
Посилання на сайт вказували?)
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
, 21:35 17 лютого 2011 р.
 
Безперечно! Навіть автора! Тепер ось подам і нову інформацію... 
До речі, завжди "своїм" ставлю у приклад Вашу працю на сайті. Бо, наприклад, сайт "Діловий сайт Городенки" не дає коментарів до матеріалів. Я про це їх просила, але кожен має свої погляди. А я Вашу редакційну політику розділяю!
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
, 21:53 17 лютого 2011 р.
 
Надзвичайно тепло та щиро, мудро та сердечно написано цей репортаж про святкування 140-річчя ювілею письменника, котрий болів словом у кожній душі , котрий помер таким молодим і про котрого таки рідко згадують нині.
Повідомити адміна
Рейтинг: 0+ 0-
  
Олеся, 11:00 18 лютого 2011 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:
 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)