 Сподіваємось, що ця стаття поставить останню крапку у неприємній історії.
Напевно, нема сьогодні у Дрогобичі людини, яка б не чула чи не читала на інтернет-форумах відгуків про подію, яку ми назвали "Міняю жінку на скандал". Подібна вона не до повісті чи захопивого роману, а, швидше, до трагікомедії, персонажами якої, на жаль, стали усі ми – дрогобичани.
Зав’язкою цієї драми був прем’єрний випуск третього сезону шоу на каналі "1+1". Ми подивились програму (все ж таки учасницею є колега по роботі) – і враження залишилось неприємне.
А тоді почався розвиток подій твору. Вони карколомно змінювали одна одну – і ми згодом зрозуміли, що його писав справді "талановитий" сценарист. На інтернет-форумах читаємо: "Педколектив прийняв рішення підтримати вчительку, що стала жертвою жорстокого бізнесу". Це дійсно правда, але ця підтримка тривала лише один день. Відділ освіти, педагогічний колектив були готові назбирати 16 тисяч гривень для штрафу, який повинна би сплатити п. Галина, якби наважилась на правдиве інтерв’ю. Але героїня передачі канал звинувачувала лише одну добу. Згодом хід подій почав різко змінюватись.
Дуже багато неправди було сказано, написано, багато фактів перекручено: сесія міської ради питання передачі не розглядала і ніяких рішень з цього приводу не приймала, "круглий стіл" був зібраний для обговорення завдань, які стоять перед сучасною освітою, а не, щоб засудити учасниць шоу.
"Написання заяви під тиском" – це ваше трактування розмови в кабінеті директора.
Згадайте, п. Галино, початок своєї педагогічної діяльності, коли ви прийшли в школу, як вас зустріла і прийняла адміністрація, колектив; як віддавали години ваші колеги для того, щоб зберегти вам роботу. Сміємо нагадати, що у травні 2010 року ви пішли у відпустку з попереднім навантаженням 11 годин і класним керівництвом, а вчителі української мови написали заяви про згоду працювати на неповному навантаженні в черговий раз заради того, щоб ви залишилися в школі. Проте уже в серпні 2010 року ви попросили забрати класне керівництво, бо, мовляв, знайшли собі ще одну роботу. Згадайте, це було ваше бажання! А щодо "воювала на педраді", то жодного слова з цього приводу з ваших уст на першому засіданні педагогічної ради 30 серпня не прозвучало.
То чи мала моральне право адміністрація школи залишати вам у цій ситуації усі 11 годин? У той час інші вчителі залишалися без ставок. Комусь – усе: і години, і з розкладом догодити, а інші – вас не цікавлять. І це ті люди, які вам створювали умови для професійного росту, допомагали утверджуватись, творили сприятливі умови при складанні розкладу. Чи думали ви, коли давали перекручені факти в інтерв’ю про своїх колег, школу, адміністрацію? Чим віддячили ви їм? Тим, що творили наругу над тою школою, яка так і не стала для вас рідною, хоча хотіли в ній працювати "не заради трьохсот гривень".
Боляче слухати, що розмови про антиморальність передачі – це "вчорашній день", "пережитки минулого". Плюнуто в обличчя першій школі. Громадські організації стали на захист антиморальності та антипедагогічності. Це наша Україна, яку сьогодні маємо. Боляче.
А честь школи зганьбити ми не дозволимо. Бо це наш спільний дім, куди щодня приходимо, аби поділитися з дітьми добром і справедливістю, що несемо у своїх серцях.
Перша школа має славну історію, традиції, які підтримуємо і на яких виховуємо своїх учнів. Гордістю школи є її випускники – найкраще свідчення правильних напрямів нашої роботи. То чи може одна передача перекреслити все те, що роками напрацьовано багатьма поколіннями достойних вчителів?
Розв’язкою цієї трагікомедії став приїзд до школи представників громадських організацій, які мали намір "захистити вас від знущань у рідному місті". За їхньою порадою 23 лютого вами була написана заява про повернення на роботу, яку наступного дня ви ж добровільно відкликали.
А тепер епілог. В одному інтерв’ю учасниці шоу читаємо: "Переживаю, чи дітей не ображатимуть, я кожен день їх питаю про це, але вони кажуть, що все добре…" Прикро, що людина за декілька років роботи у школі так і не зрозуміла своїх колег, які ніколи не дозволили б собі мстити дітям. До речі, директор школи в жодному інтерв’ю не сказала поганого слова про свого колишнього працівника. Для того, щоб це почути й оцінити, треба мати відкрите на щирість серце. І ще треба бути патріотом своєї школи.
Ви хочете вибачення "за публічну зневагу"? А чи не вважаєте, що спочатку вам треба попросити пробачення?
Педагогічний колектив ЗОШ № 1 ім. Івана Франка
Голова ради школи Федишин Г.П.
Голова профспілкового комітету Брелик О. Я.
Голова загальношкільного батьківського комітету Анісін С. В.
Переглядів: 10742
|
я сі сплачу з "Європейського"міста Дрогобич.ГАНЬБА КОЛЕКТИВУ ЗОШ №1 ! 
Там у мене є багато друзів. Прекрасне місто. Але й у ньому є деякі проблеми такі ж, як і в Дрогобичі.