Чималенька компанія людей з фотокамерами не раз сьогодні змусила перехожих на вулицях Дрогобича озирнутися у пошуках відповіді. На туристів наче не дуже схожі - це раз. А два - ну де хто бачив, щоб приїжджим німцям, полякам чи ще якимось "іногороднім" проводив екскурсію директор музею "Дрогобиччина" п.Бервецький? Може, яка делегація з тих важливіших? Або хто з Ратуші запросив яких експертів? - певно, такі припущення могли робити жителі нашого міста. А все виявилося значно простіше та, одначе, цікавіше. Сьогодні в Дрогобичі відбулася конференція журналістів з усієї України: Одеса, Харків, Запоріжжя, Київ - і всі до нас.
(натисніть на фото для перегляду, всього в статті 30 фото)
Фото 2,
фото 3,
фото 4,
фото 5,
фото 6,
фото 7,
фото 8,
фото 9,
фото 10,
фото 11,
фото 12,
фото 13,
фото 14,
фото 15,
фото 16,
фото 17,
фото 18,
фото 19,
фото 21,
фото 22,
фото 23,
фото 24,
фото 25,
фото 26,
фото 27,
фото 28,
фото 29,
фото 30.
Близько десятої ранку, коли всі зі всіма перезнайомилися, почалося наше паломництво культурними пам'ятками міста. Отут і далася взнаки найперша проблема - туристичний маршрут Дрогобичем відсутній як факт. Тому довелось блукати манівцями - попри церкву св. Трійці через фотоательє п. Ореста до церкви Юра. Навіть місцевим журналістам доводилось частенько вгадувати наступний пункт призначення, а що вже казати про гостей, які постійно перепитували - куди ідем, чого ідем і як то ми так швидко віддалилися від відносної цивілізації головної площі (як виявилося, останнє запитання треба вважати "компліментом" нашим дорогам, які, чим далі від центру міста, тим небезпечніші для ший і підборів).
Дивлячись більше під ноги, ніж довкола, наші екскурсанти дійшли до церкви св. Юра. Враження будо однозначним: дух старовинної культури Дрогобича, мистецький геній іконописця Стефана Медицького, різьблений іконостас, сама історія древнього храму не залишили байдужим нікого.
Далі - міні-тур музеями нашого міста. Перший на черзі - Музей сакрального мистецтва, потім - Палац мистецтв. Експозиції обох осередків культури ще раз показали, що ми маємо чим гордитися - унікальні картини, колекція писанок, відреставровані ікони. Та тут не обійшлося і без курйозу - у піднесеність після споглядання образів раптово ввірвалася реалія у вигляді ... штукатурки, яка осипалася на наших очах у буквальному сенсі на голову одного із гостей. Соромно стало. Ще більш незручно будо, коли дорогою до Ратуші, наші колеги-журналісти поряд із щирим захопленням багатою спадщиною, яка дісталася дрогобичанам, співчували чи то нам (бо ж втратимо таке багатство, якщо не будемо берегти), чи то самим витворам мистецтва, які чекає невтішна перспектива стати жертвою безгосподарного господарювання місцевої влади.
Рівно опівдні відбулася зустріч журналістів із представниками дрогобицького керівництва. Пп. Метик та Коростельов протягом 30 хв. мали розмову з учасниками конференції. Якщо перша частина зустрічі була сяко-тако інформативною (говорилося здебільшого про історію та економіку міста), то та частина, де мав місце діалог, трохи не вдалася. На запитання про розвиток туризму та молодіжну політику чіткої відповіді ніхто не дав (чекаємо, мовляв, поки ті, кому це потрібно, самі прийдуть з ідеями), про міжнародні проекти стабільного розвитку привладні панове так ніби вперше чули, а про кошти на розвиток міста відповіли, як у відомій приказці - "заграница нам поможет". Хіба про Євро-2012 детальніше розговорилися. Після паузи на каву нашу групу запросили на іще одну цікаву екскурсію - на Вежу Ратуші. Що не кажіть, а подих від того краєвиду затамуєш. Ще й сонечко вийшло, ніби на замовлення. Одне слово, красиве місто наш Дрогобич.
Прикметно те, що ентузіазм дрогобичан у справі збереження рідного міста кидається в очі. За словами однієї із гостей, поки тут живуть небайдужі люди, такі як, наприклад, п. Бервецький, Дрогобич не пропаде. Сподіваємося, таких людей буде тільки більшати.
Зі свого боку ми вдячні нашій колезі, кореспонденту "Гомону Галичини", одній із співорганізаторів цього дійства, п. Анні Баневській за поширення інформації (на яку, щоправда, чомусь небагато ЗМІ зреагувало) та запрошення приєднатися до групи.
Переглядів: 4792
|