Від сесії до сесії (частина 2) |
Роздуми | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Отаман Дрогобицького козацького куреня ім. Івана Богуна УК Тимофій Хащівський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
04.04.2011 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вельмишановний мій Читачу. Я пропоную Тобі уважно прочитати цей, викладений мною, матеріал і прийняти участь у голосуванні. Повір, будь ласка, моєму досвідові- це піде на користь і Тобі і тим Народним Обранцям, яким Ти довірив захищати Твої інтереси, проголосувавши за них під час чергових виборів. Також Ти можеш надіслати свого листа, зі своїми міркуваннями з цього приводу, на мою електронну адресу Я спершу трохи вагався, чи публікувати цей матеріал. Навіть радився з цього приводу з деким із старшин нашого куреня. Поясню, чому я вагався. Наразі, я являюся членом Громадської ради при "Батькові" РДА п. Михайлові Сендакові від нашої організації. Але, (можливо це мені тільки так видається), та наша Громадська рада потрібна п. Михайлові Сендакові так, як зайцеві потрібний стопсигнал?! Бо попасти мені до нього на прийом з якимось питанням, яке стосується діяльності тієї ж громадської ради, важче, ніж добитися аудієнції, скажімо, у персидського шаха?! Наша організація, Дрогобицький козацький курінь ім. Івана Богуна УК, також подала заявку на участь в діяльності Громадської ради, яка створюється при голові м. Дрогобича. Тому, є деякі підстави вважати, що, після виходу цієї моєї статті на сайті Дрогінфо, яка, однозначно, не сподобається і "Батькові" міста, вступ до цієї організації нам може бути наглухо закритий. До такої оцінки ситуації мене, почасти, спонукала і відповідь голови міста п. Радзієвського на моє запитання, яке я задав, як журналіст, на його пресконференції і яке стосувалося подальшої діяльності Громадської ради при голові міста. Здавалося, що Олексій Васильович не в захваті від цієї затії Кабінету міністрів України. Після деяких вагань, я, все ж таки, вирішив- ця моя стаття повинна вийти. Шумів камиш, дерева гнулися. У вівторок відбулося чергове засідання сесії Дрогобицької ради депутатів. Як член Громадської ради, я попросився на прийом до голови Дрогобицької р/ради. Голова, через свою секретарку, нагадав мені, що у нього існують дні прийому громадян. Таким чином, пан Михайло Сікора ніби давав мені зрозуміти, що він має ту нашу Громадську раду, скажемо так, десь глибок-ко, глибок-ко в носі. Тоді я написав на його ім’я офіційного листа від нашої організації, в якому попросив надати мені право виступу (10 хвилин) на засіданні сесії, у вівторок. І зареєстрував його в канцелярії р/ради (таким чином звичайний лист стає офіційним документом). Тоді Михайло Миколайович "зволили" мене прийняти. Розмова між нами відбулася настільки цікавою, що я коротко викладу її зміст на Твій, Читачу, розсуд: -З якими питаннями ви хочете звернутися до депутатів?,- запитав мене Михайло Миколайович. -Але ж ви не запитуєте виступаючих, перед тим як надати їй слово, з якого приводу вони хочуть виступити,- відповів йому я. -Про мене щось говорити будете?,- доволі ввічливо поцікавився п. Михайло. Я не відразу зрозумів- хоче пан Сікора, щоби я щось сказав і про нього (все ж таки- деяка реклама), чи- не хоче? -Якщо я і буду говорити щось про Вас,- чемно і, дещо ухильно, відповів йому я, віддано глянувши у його батьківські очі,- то тільки такі слова, які підуть на користь Вам і присутнім у залі. Домовилися ми, що він поставить на голосування питання про те, надати членові Громадської ради слово, чи- надавати. Не вір коневі, жінці і голові ради. Як Ти, шановний Читачу, міг і сам здогадатися, слова для виступу перед депутатами голова р/ради п. Михайло Сікора мені не надав. Навіть не поставив це питання на голосування, як він мені це пообіццяв. Тому я і змушений викласти все, що хотів сказати шановним панам депутатам, на цьому сайті. Думаю, що Михайло Миколайович, таким чином, хотів "поставити на місце" знахабнілого члена Громадської ради, який дозволив собі, на попередньому засіданні сесії, зробити йому зауваження. З приводу того, що пан Сікора, говорячи про біди та нещастя Українського Народу, звинуватив у них Неньку Україну. Після мого зауваження, він змушений був визнати, що Україна та Керівництво України є поняттями різними. Адже, Україна, це-наша земля під ногами, наші діти, рідні та друзі, наше майно, яке нещадно розграбовується різними зайдами та "своїми" ж яничарами-запроданцями. Україна, це- МИ! І вина наша полягає тільки в тому, що ми самі обираємо собі КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ та терпляче дозволяємо безнаказано чинити над собою наругу. На зло кондукторові, вийду з трамвая. До виступу перед панами депутатами мене спонукав наступний випадок. Зайшов я на Дрогобицький ринок дещо купити. І тут у мене почали допитуватися жінки, як відбувалося дійство, коли голова Дрогобицької РДА п. Михайло Сендак назвав частину депутатів УРОДАМИ. Лунали різні думки з уст обурених жінок, але, в основному вони обурювалися не тому, що п. Сендак назвав частину депутатів УРОДАМИ, а тому, що Михайло Дмитрович назвав так лище ЧАСТИНУ ДЕПУТАТІВ, а не всіх. Я терпляче пояснив обуреним жінкам, що шановний Михайло Дмитрович не називав ту частину депутатів УРОДАМИ. Він, як людина толерантна, тільки якось прирівняв їх до УРОДІВ, коли висловився, що, мовляв, в СІМ’Ї не без УРОДІВ. Але ж, пояснював я жінкам, Михайло Дмитрович мав на це певне опосередковане право. Адже він являється, образно кажучи, БАТЬКОМ Дрогобицького району. А ми всі, в такому випадку, (депутати тут винятку становити не можуть), являємося його дітьми. Але та частина депутатів, яка відмовилася, на знак протесту проти надуманої (на мій погляд) сваволі п. Сендака, приймати участь у голосуванні на весь період сесії, цього так і не зрозуміла. Тому, через таке відношення тієї частини депутатів до свого прямого обов’язку, було провалено голосування з надзвичайно важливих питань. Які стосувалися інвалідів, Воїнів УПА, тощо. Я хотів запропонувати тим депутатам піти на наступний експеримент: Спочатку необхідно зважити Михайла Дмитровича, обміряти ширину його талії та навіть відзнимкувати. І кожний день відслідковувати- як іде невідворотній процес падіння п. Сендака. Як він починає худнути, як починає зникати рум’янець з його обличчя, починає меркнути здоровий блиск у його непідкупних очах. І тоді вже можна було би робити якісь висновки- чи діє таке, з дозволу сказати, покарання на наших можновладців ефективно? Бо, наразі, виглядає так, що таке "покарання" відбивається на п. Сендакові так, як на гусці затримується вода. Більше того: У мене складалося враження, що своїми думками ті жінки на ринкові були цілком і повністю на стороні Михайла Дмитровича. Я ще так тоді й подумав, що, якщо би Михайло Дмитрович особисто завітав тоді на ринок, то ті жінки надавали би йому (безплатно, звісно ж) всякої всячини. Я навіть не міг собі скласти в уяві, чого би надавали п. Сендакові ті жінки. Тому я пропоную Тобі, шановний Читачу, самому відповісти на це непросте запитання. Отже: А. Люди надавали би п. Сендакові (на Твою думку): 1. Продуктів, 2. Солодощів, 3. … (Твоя власна версія). Б. Після цього люди віднесли би шановного Михайла Дмитровича на руках: 1. Аж додому, 2. Аж до приміщення Дрогобицької РДА, 3. Ще далі, 4. … (Твоя власна версія). Яке їхало, таке й здибало. Я хотів, під час свого виступу, порадити панам депутатам подати на п. Сендака до суду. Отоді би вже, безперечно, Михайлові Дмитровичу було непереливки! Він, звісно ж, (враховуючи продажність суддів), міг би відкупитися. Але ж, як би він ся стратив, при цьому! Бо ж судді навряд чи врахували би важливість моменту і здерли би з п. Сендака, що називається, по повній програмі! Та він би десятому заказав чинити таку наругу над депутатами! З другої сторони: Депутати могли би терміново ініціювати, щоби Верховна Рада України прийняла такий закон, який діє, для прикладу, у Франції. Там державний чиновник, який ужив іншомовне слово, відповідник якого є в французькій мові, несе (навіть не адміністравну), а КАРНУ відповідальність! Отоді би вже Михайло Дмитрович, напевно, не відкрутився. І, безумовно, сів би, (можливо, що й надовго), до тюрми! Отак! Бо вжив він, даючи оцінку депутатам, русизм! Адже, російськомовне слово УРОДИ має україномовний відповідник. Це слово- ВИРОДКИ! Від слів- ВИРОДИТИСЯ, ВИРОДЖУВАТИСЯ. Може вироджуватися якийсь окремий рід в суспільстві, а може вироджуватися і ціла НАЦІЯ! Але, при цьому, депутати дуже вже би мусили ризикнути. Адже, п. Сендак, сидячи в тюрмі, (телевізор у камері він би, напевне ж, мав, адже- не простий смертний), один по одному, пересаджав би майже всіх депутатів туди ж. Оскільки всі вони розмовляють такою жахливою мовою, яка тільки віддалено нагадує Українську. Таку чудову милозвучну, мелодійну нашу Українську мову. Тільки підійшов би котрийсь із них до мікрофону і вжив якесь іншомовне слово (для прикладу, русизм), як Михайло Дмитрович, тут же ж, подає на нього позов до суду. І той- вже в тюрмі! Голова р/ради, п. Михайло Сікора, міг би "загриміти" одним із перших. Вже одне його його звертання: "Хто протів?" (правильним є- "Хто проти?"), коли він ставить якесь питання на голосування, у тверезомислячої людини викликає певний сумнів: "Чи ходив пан Сікора взагалі до школи? І, чи не бігав він, часом, курити в кущі, коли шкільний дзвінок скликав учнів на урок Української мови? " Не зміг би пан Сендак "зламати хребта", напевне, тільки депутатові Ярославові Радевичу-Винницькому. Оскільки, той за фахом- філолог. І, тим більше, він вже був би насторожі. Але, уявімо собі таку ситуацію: Депутат Ярослав Радевич-Винницький залишився в сесійному залі один. (Решта зі всіх депутатів заслужено сіли до тюрми). Чи було би нам, тобто- Українському Народові, від того гірше? Я думаю, що ні. Він би швиденько обрав себе головою р/ради, швидко склав би порядок денний, відредагував би його (оскільки, він ще й являється головою редакційної комісії сесії), зачитав би, заслухав (коли би читав, то вже би, заодно, і слухав), поставив би на голосування, проголосував, відредагував і вже по обіді був би собі вдома! І наші з Вами кошти суттєво би, при цьому, зекономив! (Бо ж утримання депутатів та всі ті сесії нам таки добряче коштують!). Все одно, голова, як правило, змушений по обіді переносити засідання сесії на якийсь інший день. Оскільки депутатів приходить жменька і немає кворуму. Я хотів, (якщо би голова пан Сікора надав мені можливість виступити), нагадати шановним панам депутатам, що правильним в Українській мові є звертання: Не- шановний пане голова, шановний Михайло Миколайович?!, тощо. А правильним є звертання: -Шановний пане голово, шановний Михайле Миколайовичу! Що правильним в Українській мові є говорити: -Йдемо, робимо, голосуємо! А не спотворене: -Йдем, робим, голосуєм?! Що правильним є сказати: -Стараємося, боремося, намагаємося! А не зрусифікованим: -Стараємся, боремся, намагаємся?! І т.д. і т.п. Що типовим для Української мови є закінчення ся, а не сь! Тому, правильним є говорити: -Дивився, спричинився, докотився! А не спотвореним: -Дививсь, спричинивсь, докотивсь?! Тому, я пропоную Тобі, вельмишановний Читачу, проголосувати: В. Всіх отих депутатів та чиновників слід послати: 1. На курси з ліквідації неписьменності, 2. На навчання до початкової школи, 3. На… (Твоя власна версія). На цьому закінчую і до скорої зустрічі. Продовження буде. Переглядів: 4034
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6040 днів)