Написав(ла) Отаман Дрогобицького козацького куреня ім. Івана Богуна УК Тимофій Хащівський
14.04.2011
Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала.
Я ж гавкаю, раз в раз,
Щоби вона не спала.
(Іван Якович Франко).
Вельмишановний мій Читачу.
Спершу, я розкажу Тобі, що оповів мені мій Побратим, козак із м. Донецька:
- Ти не думай, Тимофію, що у нас, у Донецьку, немає опозиції. Це зовсім не так. У нас навіть стало модним мати опозицію до влади. І дозволяють навіть гавкати на владу. Ну, не те, щоби зовсім вже гавкати, а так, спроквола повискувати, погавкувати. І то тільки тихенько. Що називається, "з-під паркана". При цьому,- кусатися суворо заборонено цілком. Тому тим, хто почав (хоча би, несміливо) "погавкувати", одразу ж дають зрозуміти:
- Будеш гавкати - вб’ю!
Я веду ось до чого.
12 квітня відбулися установчі збори новостворюваної Громадської ради при голові міста Олексієві Радзієвському. Наша організація, РКТ (регіональне козацьке товариство) Дрогобицький козацький курінь ім. Івана Богуна УК також подавала документи на участь в цій Громадській раді. І мені особисто було сказано, що установчі збори відбудуться 12 квітня. Коли ж я прийшов до міської ради в переддень установчих зборів, то мені повідомили, що ініціативна група зібралася (несподівано) 5 квітня?! і прийняла рішення не допускати нашу організацію навіть на установчі збори. Оскільки докопалися до неіснуючих проблем у нашому статуті.
Та, менше з тим. Це є темою іншої розмови. Тим більше, що ми цього ж і очікували. Поясню чому.
Як я вже говорив у одній зі своїх попередніх статей, ми вже напевне знали, що діюча міська влада зробить усе, щоби наша організація не стала членом Громадської ради при голові міста. Оскільки, ця влада вже побачила, на прикладі Громадської ради при голові Дрогобицької РДА, що ми не погодимося бути "весільними генералами" на їхньому "весіллі". А, зразу ж, починаємо діяти згідно чинного законодавства України.
Тому нам (у доволі ввічливій формі) було запропоновано почекати якихось два роки (такий термін легітимності новоствореної Громадської ради), а потім знову спробувати вступити до неї?!
Ї цих панів можна зрозуміти. Ну що таке два роки?! Літо-зима, літо-зима і, дивишся,- двох років нема! Звісно ж, можна припустити, що і через ті два скороминучі роки виявиться, що ще якийсь один із основоположних документів нашої організації виявиться не такий, яким би хотіли бачити його панове. Тоді нам запропонують ще якихось два роки почекати. Тільки і всього?!
Тут вам - нє здєсь!
Голова міста Олексій Радзієвський почав свою промову до присутніх з палких запевнень, що Громадська рада йому вкрай є потрібною. Він розказував, до якого стану довели місто його попередники. Які жахливі зловживання та розкрадання комунального майна творилися ними. (Кров холонула в жилах від усвідомлення їхніх Злодіянь. Ну, звісно ж, Злодії є Злодіями! Що з них візьмеш?! Не відкривати ж проти них за це карних справ та не саджати до тюрем?!).
Він говорив так переконливо, окреслюючи присутнім свої плани щодо виправлення наслідків жахливих Злодіянь його Попередників-Злодіїв, що я заледве стримувався (стримуючи набігаючи сльози), щоби не встати з крісла, підійти до Олексія Васильовича, обняти його зі синівською любов’ю та зі словами:
- Батьку ти наш рідний! Рятівниче ти наш!
Бо в моєму серці вже починала утверджуватися надія, що при правлінні п. Радзієвського, красти будуть. (Куди від того дітися?). Але будуть красти дещо менше за попередників.
Або будуть робити так, щоби було що красти (більше, ніж мали Попередники) і щоби всім стало.
Правда, по тому, Олексій Васильович почав багато говорити про те, яку, сказати би, вакханалію може внести діяльність тієї злощасної Громадської ради. З його слів виходила (а, можливо, це тільки я так його зрозумів) ті, з дозволу сказати би, "діячі" від Громадськості м. Дрогобича будуть тільки плутатися під ногами та заважати керівництву міської ради і депутатам. Не вдалося мені зрозуміти тільки одне (звісно ж, через мою деяку наївність та недосвідченість)- в чому можуть заважати члени Громадської ради панам від влади?!
Заважати красти?! Так ще ж невідомо, чи будуть вони взагалі красти?! Заважати працювати?! Тут також немає повної певності?!
Слухаючи Олексія Васильовича, я розумів тільки одне (бо решту я не зміг осягнути?! Напевне, не той рівень), що п. Радзієвський говорить щось дуже-дуже мудре. І варте того, щоби я його, принаймні, чемно вислухав. (Бо для мене його слова виявилися занадто вже мудрими і неосяжними).
Аж після цього Олексій Васильович показав себе справжнім керівником старої закалки. І, (з усією більшовицькою прямотою), одразу ж дав зрозуміти всім присутнім, що будь-якого вільнодумства зі сторони членів Громадської ради він не допустить. (Ми всі сиділи тихенько-тихенько, немов мишенята в нірці. Було навіть чути, як почала гудіти муха між шибками вікна, яка проснулася від весняного тепла).
П. Радзієвський зразу ж (доволі переконливо) пояснив, кого він хотів би бачити головою Громадської ради. Мовляв, він з ним знайде спільну мову. У присутніх, відчувалося, не виникло ні найменшого сумніву в цьому. З цього приводу він висловився більше, ніж переконливо. (При цьому, ні у кого не виникло навіть найменшого сумніву, що він не зробить так, як він собі то захотів). Передам його вислів не дослівно, але, притримуючись змісту:
- Ви можете, звісно ж, обрати собі голову, якого бажаєте ви. Але, знову ж таки, ви оберете його, що називається, "на свою голову". Бо він чекатиме в моїй приймальні тижнями, допоки я, як голова міста, знайду хвилин п’ять, щоби його прийняти.
Вислухавши його тверду і небагатозначну промову, я проник ся стійким переконанням:
- При голові міської ради Олексієві Радзієвському з Громадською радою однозначно буде наведений порядок. Якщо про Громадську раду, створену при голові Дрогобицької РДА Михайлові Сендакові, можна сказати, що вона є радою-невидимкою (оскільки її навіть зібрати неможливо, скільки я не пробував), то при п. Радзієвському Громадська рада буде чітко показувати, що вона діє. От тільки злі язики одразу ж почали пліткувати, що ця Громадська рада буде нагадувати новий тин, поставлений на старі, струхлявілі стовпчики. Який одразу ж починає хилитися додолу.
Я так її люблю, мою Україну убогу, …
… Та не однаково
Що Україну злії люди
Присплять лукаві. І в огні
Її обкраденую збудять.
Ох, неоднаково мені.
(Тарас Григорович Шевченко).
Ти можеш запитати, вельмишановний Читачу:
-Та здалася вам та Громадська рада, … тощо.
Ні, Друже. Так не годиться. Ні говорити, ні робити.
Тому пани і бояться підпускати нас близько до себе, що знають: якщо Українські козаки (справжні, звісно ж, а не розряджені "орденоносці") пронюхають про якийсь їхній лихий задум, (а участь у діяльності Громадської ради дає таку можливість), то потрібно, відразу ж, відступати. Отже- наше місце- саме там. Бо це є найприйнятнішим способом отримувати інформацію, миттєво реагувати на лихі дії панів та доносити інформацію до громадськості. В тому числі і до Тебе.
Наприкінці, хочу подякувати тим небайдужим Читачам, які надіслали свої коментарі на мою ел. адресу о
Та запевнити: кому я не встиг відповісти, за браком часу, - відповім обов’язково.
Переглядів: 4994
Коментарі (25)
Довгий час не міг зрозуміти, що ж за мораль прихована в байці Крилова про слона і Моську. Цій собаці вдалося засвітитися, потрапити не лише на перші сторінки новинних сайтів, але й залишитися в історії. Хто ж памятає імя слона, на якого гавкала Моська?
Коли осмислюєш всю ситуацію, яка склалася з українським народом, то, дійсно, згадуєш прекрасні класичні твори, геніальних творців - Івана Франка, Тараса Шевченка...Ми це вже проходили, нас бідніли, нас нищили...Ось мені пригадався ще один твір, цитую для вас, дорогі Дрогобичани , уривок з п"єси Євгенія Шварца "Дракон" : "Дракон: Мої люди дуже страшні. Таких більше ніде не знайдеш. Моя робота.Я їх кроїв. Ланцелот: І все таки вони люди. Дракон:Це зовні. Ланцелот: Немає значення. Дракон: Якби ти побачив їх душі - ох, затремтів би. Ланцелот : Ні. Дракон: Втік би навіть. Не став би помирати із-за калік. Я ж їх, люб'язний мій, особисто покалічив. Як потрібно, так і покалічив. Людські душі, люб'язний, дуже живучі. Розрубаєш тіло навпіл - людина околіє. А душу розірвеш - стане слухняною, і тільки. Ні, немає таких душ ніде не підбереш. Тільки у моєму місті. Безрукі душі, безногі душі, глухонімі душі, ланцюгові душі, лягаві душі, окаянні душі. Знаєш, чому бургомістр прикидається психічнохворим? Щоб приховати, що у нього і зовсім немає душі. Діряві душі, продажні душі пропалені душі, мертві душі. Ні, надто, шкода, що вони невидимі.
Ланцелот: Це ваше щастя.
Дракон: Як так?
Ланцелот: Люди злякалися б, побачивши своїми очима, на що перетворилися їх душі. Вони на смерть пішли б, а не залишилися скореним народом. Хто б тоді годував вас?
А хіба Радзієвський пан? Он товарищ і хвертик. А чого ніхто його в суді не спитає за папери які палив у ратуші після путчу? Чи може Байса йому усе простіла! Вона при ньому як Гандзя при Януковичу-бандюковичу. А спалити свій джип напередоднеі виборів класний хід. І чого усе у нього горить під час виборів? А труби не горять по ресторанах?
А найбільшн мені подпбаеть ідея озеленення міста. І все в радянській площині. Усі знаємо, що Єлка- улюблене дерево Бандюковича. Таке враження, що усе місто цими єлками обсадили! Хай живе елка-палка у Дрогобичі! Єлкісти голубі регіональні коло єлок кохайтесь!
Та не смішіть ви людей тою громадською радою! Що та рада може нарадити і кому? А "влада" та, яку самі вибрали. Що хотіли, те і маєте! Так було до Шевченка, за нього, за Франка, так буде ЗАВЖДИ. Бо ми - українці.
Підтримую дрогобицьке козацтво. Керована в ручному режимі громадська рада такою по суті не являється. Навіщо нам в місті придаток міської ради, що в раді чиновників мало? Громадськість має впливати на життя , на прийняття рішень владою, а не влада впливати на громадськість. Вони - для нас, а не навпаки. Ганьба !
Молодець дядько - пише по ділу, під своїм іменем, думаю наїжали на нього і менти і всякі такі хто тут тільки какашки лиє - але не здався, тримає свою лінію, честь йому і хвала. А підтримати його - слабо - всі під ніками та й то бояться проти влади піти
Шароварщина та блазенщина. Козак без шабельний не козак. Справжня моська, як писав вище oz. А слон ввійшов в історію як Слон, і більше нічого не потребує, він просто йде вперед.
Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею, і водою І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти — такі царі,
я як бачу тих йолопів які поначіпляли на себе якогось дідька ще й пагони і фуражки, і називають себе козаками то мені сміятись хочеться за з вас такі козаки як з гівна шрапнель малі діти чесне слово
Те, що "козак не може зрозуміти багатьох речей, і не лише з уст влади, - закономірно! Обмежений, нікчемний, зациклений, амбітний, вперто, як віслюк, пише свої пасквілі (нині на владу, завтоа - на міщан, тобто на нас з вами, післязавтра - на рідну Україну) - це увесь Тимофій Хащівський, який немає ні племені, ні роду, а живе завдяки тій же владі у підпертій лішнянській хаті (бо вже давно б розвалилася...) Наведи, чоловіче, лад у своїй сім"ї, у своїй оселі, а вже потім цитуй Шевченка, недолугий! Неприємна особа... Брррр...Мабуть, усім, хто його чув і бачив.
Шеврони - ніби емблема від УНА-УНСО, чи щось на те схоже. Мене дивує, значок про вищу освіту який він почепив. Чи справді він інститут закінчцвав і який? Чи на базарі значок прикупив. Бо щось не віриться, де так можна навчатися і нічому не навчитися.
Пане чи товаріщ студент! Чого ти так нападаєш на автора статті?Ты случайно не болен?Если ты товарищ болен, у меня есть хорошие знакомые во Львове, которые тебя постав "ят на ноги за 5-10 дней! Или наоборот, с ног на голову..
Хащівський не маскуйтеся, бо все одно видно. Краще продемонструйте хоча б диплом про вищу освіту, бо в мене є великі сумніви чи він увас є. Бо самої вищої освіти у вас важко виявити, як з"ясувалось.
Ти, брате, любиш Русь,
