Чотири листи відчаю: чи варто жити?
|
|
Роздуми
|
Написав(ла) Юрій Федчак
|
29.05.2011 |
Такі листи отримує іноді українська преса, один з таких отримав і один дрогобицький сайт. Листи авторів хвилюють і спонукають задуматися: і справді, для чого живе кожен з нас, у чому полягає цінність людського життя та як допомогти ближньому своєму, що втратив будь-яке бажання жити завтра. Як зупинити людину перед фатальним кроком суїциду? Відтак пропонуємо до уваги читачів наступні листи (імена деяких авторів змінено – Ю.Ф.).
"Вічна тема: для чого ми живемо і що залишимо після себе. Не знаю, як хто, а я зовсім не вмію організувати ні свою працю, ні дозвілля. Досвід виробничої та іншої діяльності вже не малий, але постійно відчуваєш, що твої знання недооцінюються і не оплачуються, не то щоб зовсім, якісь кошти щоб прожити є, але щоб відчути всю велич Земного життя - напевне ні. Цікаво чи мої розмірковування комусь близькі? (Любомир)".
"Після аварії моєму чоловікові зробили переливання крові. Він одужав, але через декілька місяців виявилося, що з донорською кров’ю йому влили й страшну хворобу - СНІД. Про це дізналися ми надто пізно; ВІЛ-інфікованою виявилася і я. Жити не хочеться! Ми на межі!!! (Світлана)".
"Моя дівчина зрадила наше кохання. Два роки сильних почуттів, обіцянок, безсонних ночей, зустрічей, спільних святкувань… Мені навіть друзі заздрили, що таку кралю маю. А вранці вона мені дзвонить і каже "прощавай. У мене є інший". Як так легко можна сказати: "прощавай" - не розумію. Я не можу без неї жити, не уявляю себе – без неї. Не бачу далі ніякої потреби жити завтра. Це – кінець! (Дмитро)".
"Жінка вже рік тому поїхала на заробітки в Польщу, а я доглядаю за дітьми і господарством в селі. Важко самому, але безробіття – штука паскудна. Вчора до мене дійшли чутки, що насправді на ніяких плантаціях трускавок вона там не гне спину, а… заробляє на постелі в ліжку з багатими поляками. Плітки – по всьому селу. Син ходить злий, бо в школі з нього підсмішковуються. Мені соромно людям у очі дивитися, але не знаю, чи то правда, чи хтось так жорстоко бреше. Гроші нам пересилає майже щомісяця, але мені вже не хочеться тих доларів від неї. Приїде – вб’ю! (Павло)".
Отже, чекаємо на думку читачів.
Переглядів: 4357
|