Чому нас, українців, у світі не поважають? Це питання нам з вами, напевно, неодноразово доводилось чути і запитувати когось. А людину ніхто не буде поважати, до тих пір, поки вона себе поважати не почне. Ми нехтуємо своїм походження, занедбуємо історичну пам’ять. Якось так склалося, що ми чекаємо, що хтось прийде, зробить, або, принаймні, дасть гроші з власної кишені на те, що йому також близьке і небайдуже.
(натисніть на фото для перегляду, всього 6 фото)
Фото 2,
фото 3,
фото 4,
фото 5,
фото 6.
Таким, можливо, філософським початком хотіла розпочати тему збереження та відновлення історичних пам’яток нашого міста – цвинтаря по вулиці Трускавецькій. Атмосфера старовини відкривається відразу, переступивши через старовинні ворота цвинтаря. Старовинні родинні склепи, пам’ятники, статуї Діви Марії та ангеляток – все це стоїть в занедбаному вигляді. І нікому до цього немає діла. Звісно, в наш час навіть на діючих цвинтарях зустрічаєш могили недавно померлих людей, а прибрати їх нікому. Тому, чому дивує нас занедбаний стан старого цвинтаря? Хто це зробить замість нас самих?
Нас всіх вчили: "Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього". Але чи ми про це пам’ятаємо? А, може, не хочемо пам’ятати? Ганяючи за накопиченням благ цивілізації, ми на задній план відкладаємо не тільки свою історію, а й сучасну культуру.
Але, як добре, що, все-таки, є ще люди, небайдужі до минулого та сповнені почуття прекрасного. І це молоді люди, волонтери з України і з Польщі, які вже два тижні зі свого життя присвятили відновленню нашої культури – очищенню надгробків на старовинному цвинтарі в місті Дрогобич. Цей робочий табір організований Центром Волонтаріату Благодійного Фонду "Карітас СДЄ". Волонтери, незважаючи на погоду, розчищають територію цвинтаря, піднімають та встановлюють хрести, відновлюють пошкоджені надгробки, виривають бур’яни, і разом з тим ведуть інвентаризаційні роботи на кладовищі. Вони заповняють спеціальні документи стосовно кожної могили, записуючи хто похований, стан гробу, записи на могилі. Ці дані будуть в майбутньому використані для створення історичних довідок про кладовище, яке є своєрідним тим, що поховані там люди за походженням були і українцями, і поляками, і австрійцями.
Вільний час молоді люди проводять разом з українською молоддю, пізнаючи культуру одні одних, також пробують вивчати мову. Знайомляться з містами нашого регіону – Львовом, Стриєм, Трускавцем, і, звісно, Дрогобичем.
Задумайтеся, як багато ми ще повинні вчитися у наших західних сусідів. Варто взяти до уваги їх віддану працю, волонтерський запал. Кожна вільна година нашого життя може бути використана для творення прекрасного, для допомоги комусь. Зробиш комусь добро – вернеться подвоєне до тебе. Кожен з нас може бути волонтером!
Переглядів: 4459
|