Роздуми
|
Написав(ла) Людмила Стражник, м. Івано-Франківськ
|
04.08.2011 |
Погода — така сфера, що її не обговорює хіба що ледачий. То захолодно, то спекотно. Кажуть, що до Господа моляться одночасно й ті, хто має сіно в покосах, і городники. Перші просять змилування від негоди, другі — просять дощику.
Ну, нам гріх нарікати на Бога, адже, за винятком незначних територій, Прикарпаття цьогоріч не постраждало від буревіїв, граду та сильних злив. А ось наші сусіди-галичани мають усі підстави нарікати на погоду.
Знайомі зі Стебника розповідають, що кілька днів поспіль лив дощ, вода стоїть у борознах. І неспроста ж там картоплю садять гребеневим методом. Та, незважаючи на високі грядки, картопля вже почала гнити, огірки, навіть величиною з палець, — також.
А градобій, що пройшовся кількома районами, звів нанівець працю садівників. Понищений виноград, зруйновані теплиці. Подекуди вода добирається до підвалів та навіть помешкань, збудованих нижче рівня землі (така мода була кілька десятиліть тому: в напівпідвальних приміщеннях "чвораків" облаштовували кухні та ванні кімнати). Черпають її ковшами - а що буде потім з підмоченими підлогою та стінами, можна лише уявити.
Звичайно, ідеально було б, коли б Боженько дав ще трошки погожих днів селянам, поки ті не впоралися зі жнивами. Та й усім нам, хто ще не встиг вповні насолодитися теплим і привітним літечком. Та Йому там і з Небес видніше, чого ми заслуговуємо…
Переглядів: 3315
|