 У цій моїй статті я хочу поділитися з Вами, шановні читачі, тими своїми враженнями, які я отримав від споглядання природного дива, чи радше- Господнього Провидіння. У День Незалежності України, 24-го серпня цього року. Та через деякий час після свята.
(натисніть на фото для перегляду, всього 2 фото)
Фото 2.
Враженнями від події, яка відбулася і відбувається й сьогодні при Козацькій могилі, яка знаходиться в селі Лішня. При могилі часів Визвольної війни 1648-го року..
Але, спочатку трохи передісторії.
Як ми знаємо з історії, союзником гетьмана Богдана-Зеновія Хмельницького, коли він ішов на Варшаву в 1648-му році, був перекопський мурза Тугай Бей зі своєю кіннотою. Згідно укладеної між ними угоди, татари не мали права грабувати українські села та забирати людей у ясир (у полон, який означав довічне рабство). Натомість, Богдан Хмельницький віддавав татарам полонених польських вояків та платив гроші.
Татари нерідко порушували цю угоду, але козаки за ними пильно слідкували. І карали твердою, нещадною козацькою рукою за розбій та насильство.
За переказами старожилів села Лішня, так сталося і в околицях міста Дрогобича. Татари кинулися грабувати навколишні села та забирати людей у ясир. Але миттю примчав на конях козацький відділ і на полі біля села Лішня почалася між козаками та татарами жорстока січа. Як стверджують старожили села, козаки вирубали той татарський чамбул (військовий відділ татар) дощенту. Але й самих козаків також полягло чимало.
Після того бою все поле вкрилося могилами загиблих татар. А козаки насипали над своїми полеглими побратимами 5 високих могил. Ці 5 Козацьких могил збереглися аж до радянських часів. Але комуністична влада, як ми знаємо, всіма силами старалася витравити з пам’яті нашого Українського Народу навіть саму згадку про наших героїчних предків. Про наше славне героїчне минуле.
Тож ці могили почали розорювати. Чотири могили розорали, але п’яту люди не дали зрівняти з землею.
На початку 90-х козацьку могилу підправили, встановили на її вершині хреста. Постало питання, щоби могилу обнести огорожею, озеленити кущами, висадити клумбу. Тобто впорядкувати.
На наше прохання відгукнулося двоє небайдужих людей з числа депутатів. Василь Матяшовський, депутат Дрогобицької районної ради, директор Дрогобицького держлісгоспу, який виділив лісоматеріали для влаштування огорожі довкола Козацької могили. Та надав саджанці кущів, щоби її озеленити. Микола Баран, депутат Львівської обласної ради, директор Дрогобицького автокранового заводу, який виділив кошти для закупівлі саджанців квітів, щоби влаштувати клумбу на Козацькій могилі. Він також надав автомобіль для перевезення квітів та бригаду спеціалістів для їх висаджування.
Чому ми звернулися власне до цих людей? Ми, згідно Статуту нашої організації, є безпартійними. Тому ми не дозволяємо на наших заходах якоїсь політичної агітації. Щоби це не виглядало так, що ми є прихильниками тієї чи іншої політичної сили. З цієї ж причини ми не звертаємося за матеріальною підтримкою до жодної з політичних партій.
Ми звертаємося до людей, які вже довели на ділі, що вони готові безкорисливо підтримувати розвій нашої Української Культури. А ці люди часто надають підтримку патріотичним заходам.
Зокрема, нещодавно в місті Дрогобичі відбувся молодіжний баскетбольний турнір під патронатом того ж таки депутата Миколи Барана. Молоді люди отримали можливість виявити свою спортивну звитягу саме завдяки підтримці цієї людини.
Коли ми прийшли 24 серпня, в День Незалежності України, до Козацької могили, щоби вивісити на щоглі новий посвячений Національний прапор (за рік вітри приводять вивішений прапор до неможливого стану), то всі присутні помітили незвичайне явище- два кущі калини, висаджені перед Козацькою могилою, в переддень свята прийняли багряно-червоний, колір. При цьому, не тільки листочки, але й гілки.
Мені тоді спало на думку, що, таким чином, Господь Бог своєю Найвищою Волею ще раз нагадав усім нам, в переддень найвеличнішого зі свят Українського Народу, що за власну Незалежність Український Народ пролив ріки крові. І що ми повинні берегти Незалежність Нашої Держави України, як зіницю ока. І цінувати та вшановувати тих безіменних Героїв, які віддали за Незалежність своєї Вітчизни найдорожче що є у Людини, - власні життя.
Побувавши на Козацькій могилі через кілька днів, я зі здивуванням помітив, що той кущ калини, який росте зі сторони села, почав знову повертати собі зелений колір. Він поволі знову стає зеленим. А той кущ, який росте зі сторони поля, на якому відбувся той пам’ятний бій, залишається криваво-червоного кольору. (Козацька могила знаходиться на краю поля, зі сторони села).
Так, неначе сам Господь Бог нагадує нам: зі сторони багряно-червоного куща калини- поле, рясно полите кров’ю наших героїчних предків, які віддали свої життя за свою Вітчизну-Україну. За свій Український Народ. І залишилися спочивати на цьому полі вічним сном. Про що ми повинні пам’ятати завжди.
А зі сторони зеленіючого куща - Українське Село, яке символізує собою Життя і Україну. Україну, яка ще тільки-тільки но починає поволі відроджуватися. Так як поволі починає знову зеленіти, ніби символізуючи оживання, той кущ калини.
Слава Україні! Героям слава!
Переглядів: 4957
|
У цій моїй статті я хочу поділитися з Вами, шановні читачі, тими своїми враженнями, які я отримав від споглядання природного дива, чи радше- Господнього Провидіння. У День Незалежності України, 24-го серпня цього року. Та через деякий час після свята.
Випийте кави і розслабтеся .Якщо кава не допоможе то кличте жінку 
Іноземні "грузчики" в особі Антианалітика енд компані показують своє антиукраїнське личко. Молодці. Тимофію, чудова стаття, і згадувати тих, хто підтримує пробудження національної свідомості треба ЗАВЖДИ, як і тих запроданців, що "ловлять блох" з метою дискредитації патріотів. "І воздасться кожному по справах його" - написано. А діло ти робиш добре, Тимофію. А ті кому твоя справа не подобається - хай котяться звідки прийшли. Не підуть добровільно - прийдеться допомогти