 Кажуть, у житті людини є світлі і темні смуги буття. Та коли нарешті мало не щодня на кожному кроці починаєш вислуховувати скарги песимістів, щомісяця отримуєш відчутні для сімейного бюджету рахунки за комунальні послуги і/чи оренду майна, зростають ціни на продукти, ліки, одяг, словом на все, крім безкоштовних кислотних дощів, променів сонячного ультрафіолету та зіпсованого повітря, а розум ґвалтують щоденні потоки інформації про політичні міжусобиці збанкрутілих князів та ненаситні імперські амбіції чужоземних божків, а наостанок ще й зустрічаєшся з хамством на ринку чи у під’їзді власного багатоквартирного будинку, тоді… Тоді спонтанно вибухаєш від накопиченого гніву тайським кулачним масажем по обличчю чергового нахаби, або ж здоровий глузд бере гору, і шукаєш порятунку від лави негативізму для начебто вже загартованої досвідом психіки альтернативним шляхом.
(натисніть на фото для перегляду, всього 10 фото)
Фото 2,
фото 3,
фото 4,
фото 5,
фото 6,
фото 7,
фото 8,
фото 9,
фото 10.
Одна річ – це коли ти успішний підприємець чи вправний злодій, тоді місцеві турагенства запропонують тобі за 200-500 у.о. розкішний відпочинок де завгодно, крім Марсу та інших планет Космосу. Можна обійтися без курортних вояжів та їх, іноді сумних, наслідків, і вирушити з друзями відпочити на лоно природи в ліс чи порибалити на березі ставка. Можна також сховатись сірою мишкою в читальному залі міської бібліотеки з цікавою книжкою в руках, або ж змарнувати свій дорогоцінний час у віртуальних тенетах Інтернету… Але коли є таке місце на Землі, де ти забуваєш про всі свої наболілі проблеми, заряджаєшся оптимізмом та океаном енергій, пізнаєш гармонію між тілом, душею та Всесвітом, то періодично будеш прагнути побувати там знову і знову.
Для мене таким райським куточком землі є місто Львів.
Четвер видався дощовим днем, але залагодивши вранці всі свої заплановані інтереси у культурному П’ємонті України, я неквапом прогулювався вуличками красивого міста. Вражає архітектура і притаманний саме Львову дух. Корінні львів’яни пишаються як своїм містом та його багатющою історією, так і власне своїм походженням. Для них поняття "львів’янин" - це своєрідний титул, автентифікація свого історичного походження, приналежності до славного міста та його землі. Львів – це не лише романтичне місто закоханих в Україні. Черговим доказом статусу українського культурного центру стало нещодавнє рішення міської ради змінити всі вивіски на магазинах, кав’ярнях та інших закладах з іноземної мови на виключно українську. Інакше підприємцям доведеться сплачувати штрафи в міську казну. Однак різнобарвні вивіски з назвами закладів стали настільки звичними для нашого люду, що тепер львів’яни демонструють новий, творчий підхід у візуальній рекламі власних кав’ярень та магазинів. Їхні фантазії при цьому успішно реалізуються та привертають увагу перехожих. Активно виконує свою просвітницьку діяльність й львівське телебачення, знімаючи та транслюючи телепередачі про історичні знахідки та факти з життя міста.
Щоразу щось нове й цікаве можна помітити в так званому українському Парижі. Цього разу увагу перехожих привертали в центрі міста симпатичні панночки в ошатних сукнях. Прогулюючись неподалік ратуші, красуні пропонували… цукерки. "А сфотографувати вас можна?", - запитав красуню. Усміхнувшись, чарівна панянка хитро відповіла: "Фото зі мною є платним". Мимоволі закортіло запитати наступне: "А скільки тоді коштуватиме поцілунок чарівної панни?", однак, згадавши слова з української пісні "…а у древньому Львові пані всі гонорові", я лише запропонував дівчатам ексклюзивне фото для сайту "Дрогобич Інфо" (щоправда, здійснене мобільним телефоном у похмуру погоду). Дівчата не заперечували. Як розповіла мені красуня Орися, вже минув рік з часу заснування нової приватної цукерні у Львові, продукцію якої й пропонують дівчата на втіху дітлахам та туристам. "А шоколад?..", - поцікавився я в панночки. На це почув відповідь, що існує інша приватна цукерня, в якій львівські майстрині виробляють шоколадні солодощі на будь-який смак вибагливих шанувальників львівського шоколаду (нагадаю ще також про львівський шоколад "Світоч" сучасного ТОВ "Нестле Україна").
З чудовим настроєм та враженням про Львів вже вкотре повертався додому, а на вустах ще довго залишався смак ароматної львівської кави та високоякісного львівського шоколаду…
ПОСТСКРИПТУМ. Люблю Львів. Люблю й рідне старовинне місто Дрогобич. Про Дрогобич описують свої чудові спогади представники діаспори за кордоном; про його колишню героїчну славу свідчать і знайдені артефакти, і музейні експонати, старі часописи, довідкова й історична література. Багато таємниць про Дрогобич таяться в обласному архіві, а велика частка незвіданого ще й досі приховано під великою товщею дрогобицької землі. Вірю, що все так не буде, і прийде колись той час для міста, коли й на його вулицях запанує свято, а на зміну темній смузі неодмінно прийде світла. Тоді знову Дрогобич поверне собі статус культурного центру та набуде ще більшої пишноти, якої не знали наші батьки.
Переглядів: 4881
|
Кажуть, у житті людини є світлі і темні смуги буття. Та коли нарешті мало не щодня на кожному кроці починаєш вислуховувати скарги песимістів, щомісяця отримуєш відчутні для сімейного бюджету рахунки за комунальні послуги і/чи оренду майна, зростають ціни на продукти, ліки, одяг, словом на все, крім безкоштовних кислотних дощів, променів сонячного ультрафіолету та зіпсованого повітря, а розум ґвалтують щоденні потоки інформації про політичні міжусобиці збанкрутілих князів та ненаситні імперські амбіції чужоземних божків, а наостанок ще й зустрічаєшся з хамством на ринку чи у під’їзді власного багатоквартирного будинку, тоді… Тоді спонтанно вибухаєш від накопиченого гніву тайським кулачним масажем по обличчю чергового нахаби, або ж здоровий глузд бере гору, і шукаєш порятунку від лави негативізму для начебто вже загартованої досвідом психіки альтернативним шляхом.
