 Уже близько року українське студентство бореться проти прийняття Закону України "Про вищу освіту", пропонованого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України на чолі із Дмитром Табачником, який, м’яко кажучи, створювався не для вирішення проблем вищої освіти та подолання корупції у ній, а для збільшення легальних та нелегальних надходжень адміністраціям ВНЗ та чиновникам зі сфери освіти. Проводячи мало не щомісяця всілякі акції, мітинги, обговорення, студенти та активісти різноманітних громадських об’єднань домагались кілька разів того, що цей законопроект відправлявся на доопрацювання у Міністерство.
На цей раз МОНМС на чолі із Д. Табачником вирішило піти іншим шляхом: провести по найбільших навчальних закладах країни студентські референдуми у формі анкетування на підтримку проекту Закону "Про вищу освіту". Цікаво, що організатором референдуму виступило не саме Міністерство (щоб не було звинувачень у лобіюванні), а ряд студентських організацій: "Студентський захист", "Національний студентський союз", "Асоціація правозахисних організаторів студентів".
У Дрогобичі ж, за словами студентів кількох факультетів, цей референдум проводили представники студентського самоврядування (очевидно, якщо в Дрогобичі немає осередків згаданих організацій і анкетуванням не займався студентський профком, то ініціатива здійснити анкетування через студентське самоврядування пішла від адміністрації ДДПУ), які у групах роздавали анкети, не пояснюючи нічого, мовляв, від вас потрібно лише проставити, де треба, галочки і все. В деяких випадках студентам диктували, як потрібно заповнювати бланки.
В анкетах були поставлені запитання: "Чи підтримуєте ви норму Законопроекту про підвищення стипендій до рівня мінімального прожиткового мінімуму (934 грн.)?", "Чи підтримуєте ви норму Законопроекту щодо незмінності плати за навчання студентами контрактниками протягом усього терміну навчання?", "Чи підтримуєте ви норму Закопроекту щодо прирівняння вищої освіти, здобутої за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, до вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра?" і т. д. У кінці анкети було поставлене підсумкове запитання: "Чи ви за якнайшвидше ухвалення Законопроекту?".
У переважній більшості студенти, купляючись на те, що вони голосують за "хороші" для них речі, проставляли галочки в полі "так" навпроти усіх пунктів і автоматично навпроти останнього пункту щодо якнайшвидшого прийняття Закону про вищу освіту, розуміючи, що Законопроект забезпечить їм вищу стипендію, стабільну плату за навчання і т. п. Але це анкетування виявилось грубою маніпуляцією студентами, тому що реально проект закону не забезпечує вищої стипендії, а говорить про те, що розміри академічних та соціальних стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тому немає гарантій, що стипендія дорівнюватиме прожитковому мінімуму.
Також в анкеті пише про стабільну плату за навчання протягом всього періоду навчання, але Законопроект говорить про стабільну плату за навчання у ВНЗ лише протягом терміну дії договору, проте не сказано, на який термін підписуватиметься договір, тому, перепідписуючи щорічно чи щосеместрово договір, адміністрація ВНЗ зможе збільшувати таким чином плату за навчання.
Крім того, у проекті Закону ідеться про триступеневу систему вступу до ВНЗ. Це означає, що крім балу ЗНО, середнього балу атестату, абітурієнти змушені будуть здавати ще вступні іспити. Це загрожує поверненням хабарництва у ВНЗ на стадії вступу абітурієнтів. Отже, прийняття цього Законопроекту не лише не забезпечить доступність та розвиток нашої освіти, а й відкине її на кілька років назад.
Тому пояснити дії адміністрації нашого вузу можна, висловивши такі припущення:
1. Організовуючи цей псевдореферендум у ДДПУ ім. Франка, адміністрація свідомо підтримує вигідний їй та Д. Табачнику і невигідний студентам Законопроект;
2. Адміністрація ДДПУ ім. Франка просто не знайома із Законопроектом і аналогічно до студентів піддалась маніпуляціям;
3. Адміністрація під тиском МОНМС змушена була провести даний референдум.
П. 2 є малоймовірним. Тому, очевидно, причинами проведення псевдореферендуму у нашому університеті були бажання адміністрації після прийняття проекту Закону збільшити фінансові надходження до ВУЗу, покращити власне благополуччя та небажання суперечити Міністру освіти Д. Табачнику.
А може, нарешті починати переставати керуватись меркантильними інтересами і страхами, а згадати, що ми все таки намагаємось будувати громадянське суспільство у нас, що ми все-таки хочемо привести нашу освіту до європейських стандартів. Бо, виходить, що на парах викладачі вчать студентів одному, а на практиці керівництво ВУЗу та МОНМС зовсім інші цілі переслідує.
Переглядів: 4857
|
