Новини
|
Написав(ла) Анатолій Власюк
|
20.03.2012 |
У Дрогобичі між студентським профілакторієм університету та театром лежить ласий шматок землі в майже п’ять тисяч квадратних метрів, за який розгорілася справжня війна. Тут розташовані три гаражі та земельна ділянка, якою до недавнього часу володіла понад сорок років 76-річна власниця. Тепер, схоже, гаражі знесуть, а нещасна жінка залишиться без засобів до існування. Натомість ласий шматок землі має перейти театру. Злі язики подейкують, що тут хтось хоче звести фешенебельний будинок, а за цією оборудкою буцімто стоїть дрогобичанин, міністр культури Михайло Кулиняк.
Ще 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд задовольнив позов власників гаражів до театру, визнав за ними право власності й право користування земельною ділянкою.
З чого виходив суд? Як видно з матеріалів справи, дані гаражі були зведені ще на початку 80-х років минулого століття згідно розпорядження виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Відповідно була закріплена й земельна ділянка під ці гаражі. Попередній директор театру знав цю ситуацію, а тому жодних заперечень чи зауважень з його боку не було. Зі зміною керівництва театру справа набуває драматичного характеру.
З’ясувалося, що міська рада фактично хоче віддати цю земельну ділянку театру. Власники гаражів не могли добитися правди в стінах ратуші, бо їх футболили від одного засідання депутатської комісії до іншої, а врешті сказали через півтора року, що рішення не прийняте, бо не було кворуму. Тому вони звернулися до суду, аби вказані гаражі за ними закріпили. Дрогобицький суд прийняв рішення згідно чинного законодавства, адже в пункті першому статті 344 Цивільного кодексу України сказано, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлене цим кодексом. А в пункті четвертому цієї ж статті сказано, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
З цим рішенням не погодилися Львівський обласний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича та Дрогобицька міська рада, які подали апеляцію. Апеляційний суд Львівської області цю скаргу задовольнив, вважаючи, що земельна ділянка в особі театру належить місту, а гаражі не відносяться до нерухомого майна, а тому право власності на них не встановлюється. Як бачите, у правовій державі все просто, як борщ.
Скривджені власники гаражів звернулися у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але там рішенням України ухвалили відмовити у касаційному провадженні справи.
Відтак державна виконавча служба Дрогобицького міськрайонного управління юстиції видала постанову про відкриття виконавчого провадження, за яким збірно-розбірні металеві гаражі їхні власники мають забрати самовільно.
Проводячи журналістське розслідування у цій справі, я зіштовхнувся з дикими випадками нецивілізованого поводження людей від культури, які мали би нести в маси цю саму культуру. Поза увагою судів і громадськості залишилося й те, що 76-річна жінка змушена збирати макулатуру, аби не померти з голоду, бо в неї тепер відібрали город. Про все це ми поговоримо у наступних публікаціях, присвячених театральному правосуддю.
Переглядів: 3746
|