Чому Україна опинилася на краю прірви? |
Роздуми | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Тимофій Хащівський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
15.05.2012 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її роздирають. Я взяв епіграфи з творів Тараса Григоровича Шевченка "І мертвим, і живим, і ненародженим …" та "Розрита могила", оскільки його Слово якнайкраще, якнайвлучніше віддзеркалює наше неприглядне сьогодення. Хоча й багато води спливло з того часу як наш Великий Геній виклав свої думки на папері. Що робиться в нашій Вітчизні Україні сьогодні- давайте поміркуємо разом. Раби, подножки, грязь Москви, Неначе з глибини часу осмислює Тарас Григорович сьогодення України. Наше з Вами сьогодення. І завжди до моєї свідомості напрошується думка, що недаремно так бояться Шевченкового Слова наші можновладці. Бо він неначе звертається до них: І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, Бо, нажаль, ми переживаємо зараз всебічне пограбування суспільної, нашої з Вами, власності. Нам всіляко стараються втовкмачити, що Держава- власник неефективний. Мовляв, тільки приватний власник може забезпечити ефективне використання природніх ресурсів, забезпечити ефективне виробництво на підприємствах, коли вони стануть приватними. І що ж ми, в кінцевому результаті, маємо? Шахти приватизували, але на них- як люди працювали з допотопною технікою, так і далі працюють. Як гинули на них масово на шахтах люди, заробляли професійні хвороби, так нічого й не змінилося; Обленерго приватизували, практично за копійки. Але ніхто і не думає вкладати кошти в модернізацію технологій та обладнання. "Витискають" зі старого все що можна; Нафтові та газові свердловини стали приватними, але ніхто і не думає розвивати ці важливі стратегічні галузі; Підприємства приватизували, але тільки для того, щоби їх знищити, порізати на металобрухт і, таким чином, знищити промисловість України. (На догоду сусідам); Український Народ опинився перед розбитим коритом. Бо одна частина вкраденого у нього майна (у нас з Вами) використовується неефективно. А всі прибутки вже не отримує бюджет Держави. А отримує прибутки тільки купка Негідників, які, використавши свій доступ до Державного Корита, просто вкрала в Українського Народу його майно. Друга частина просто нищиться (невдовзі вже почнуть різати на металобрухт і обладнання Нафтопереробного заводу). Степи мої запродані жидові німоті, Сини мої на чужині, на чужій роботі. ("Розрита могила", Т. Г. Шевченко) А де ж Українці, які працювали на тих підприємствах і мали би далі на них працювати. Виховувати дітей онуків, піклуватися про свої сім’ї? А Українці сьогодні змушені шукати заробітку по різних державах світу. У деяких руйнуються сім’ї, деякі назавжди залишаються в чужій стороні. Бо на своїй Українській благодатній землі для них місця вже немає. Зате, натомість, до України вже давно завозять "робочу силу" з країн Азії. І "заспокоюють" нас, що мовляв, Україні демографічна катастрофа не загрожує. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров’я Сільське господарство також цілеспрямовано приводиться до упадку. Села пустіють, бо їхні мешканці, в першу чергу, молодь, покидають рідні оселі. Роботи ж немає. Добитися якихось статків, працюючи на землі, справа марна. Дитсадки, медпункти давно закриті і приватизовані. Школи також закриваються. Робиться це з наступною метою: Довести селян до зубожіння, скупити за безцінь їхні землі і поробити собі величезні латифундії. Деякі з можновладців та потужні іноземні концерни вже зосередили (різними способами) по 100 000 га землі і більше. Чекають тільки прийняття довгожданого для них Закону про ринок землі. Щоби "узаконити" цю "свою" власність. Тоді ми схаменемося, але буде трохи пізненько. Бо прийдеться йти до новоявлених латифундистів у найми нам і нашим дітям. І працювати на них за мізер. Або втікати за кордон. Одне з двох. Третього- не дано. І в слав’янофіли так і претесь... І всі мови Слав’янського люду — всі знаєте. А своєї Дастьбі... Колись будем і по-своєму глаголать, Народна Мудрість говорить: "Націю знищити неможливо до тих пір, допоки жива її культура". Тому Українська Культура не тільки не отримує розвою, але й всіляко нищиться. Всіма способами. В першу чергу- Українська Мова. Один із способів, це- ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ. Кожний пише і говорить так, як йому хочеться. Високі сановники, журналісти, ведучі телеканалів, які в побуті користуються російською мовою, нещадно калічать Українську Мову, уніфікують її до російської. А прості люди думають, що це є нормою для Української Мови і собі починають наслідувати їх. Майже кожного року нашвидку робляться Зміни та доповнення до Українського Правопису. Під тим приводом, що "люди вже звикли так говорити". І вже школярі та студенти кожного наступного року змушені вивчати Українську Мову з тими Змінами та доповненнями. Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде. Розкуються незабаром заковані люде, Настане суд, заговорять і Дніпро і гори! І потече сторіками кров у синє море Дітей ваших … і не буде кому помагати. І Господа зневажають, людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, лихом засівають, А що вродить? побачите, які будуть жни́ва! Схаменіться, недолюди, діти юродиві! Подивіться на рай тихий, на свою країну, Цими Шевченковими Словами я хотів би звернутися до всіх тих Негідників, Грабіжників з Великої Дороги і наших Кривдників. Бо терпіння Українського Народу не є безмежним. Але в Тараса Григоровоча є й Слова, неначе звернені до нас з Вами. Неначе гіркий докір нам: Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили. Але вірив Тарас Шевченко, вірю я і впевнений, що та Віра тліє в серці кожного з нас. Нехай, почасти, десь вона є приспаною. Але вже не за горами той час, коли ми згадаємо Тарасові закличні Слова: Розкуйтеся, братайтеся, Тоді Український Народ змете своєю волею всіх отих Паразитів зі свого тіла. І наша Ненька-Україна стане в один ряд з розвинутими країнами світу. Стане навіть кращою, бо традиції Українського Народу, які проніс наш Народ з глибин віків, є такими життєдайними, люди в Україні такі працелюбні, розумні, що нам дивується весь світ. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, З повагою до Вас, Тимофій Хащівський. Слава Україні! Героям слава! P.S. Візьміть до рук Кобзар нашого Генія Тараса Григоровича Шевченка і Ви багато зможете почерпнути з його творів. І багато що зможете зрозуміти. Його твори можна легко знайти й в Інтернеті. Переглядів: 6610
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6075 днів)