 Національно-демократичні сили Дрогобиччини наразі мають вісім імовірних кандидатів у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу № 121. Минулої середи, 23 травня, на засіданні Дрогобицького міського Комітету опору диктатурі прозвучали прізвища Тараса Курчика, кандидатуру якого пропонує розглянути Народний Рух України, Мирослава Глубіша (Республікансько-християнська партія України), Павла Барнацького (Партія захисників Вітчизни), Михайла Задорожного ("Наша Україна"), Тараса Гентоша (Конгрес українських націоналістів), Миколи Гука (Християнсько-демократичний союз і Республіканська партія), Ігоря Куруса (Християнсько-демократичний союз).
Натомість представники так званої об’єднаної опозиції, які в Дрогобичі гуртуються здебільшого навколо "Батьківщини" та "Фронту змін", наразі не мають єдиної кандидатури. Раніше витало в повітрі ім’я Романа Ілика, але подейкують, що він хоче балотуватися за партійним списком "Батьківщини" й чекатиме на особисте "благословення" Юлії Тимошенко.
Впадають у вічі декілька моментів.
Насамперед серед імовірних висуванців бачимо колишніх міських голів Дрогобича – Мирослава Глубіша та Миколу Гука. Мабуть, багато хто з усмішкою сприйме їхню з’яву на політичному горизонті. І якщо Мирослава Глубіша попри всі нездійсненні ним справи і чутки навколо нього сприймають як першого демократично обраного міського голову, то провальне господарювання Миколи Гука дрогобичани ще не забули. Однозначно їх можна віднести до аутсайдерів цих виборчих перегонів.
Давно стати народним депутатом України має намір Павло Барнацький. Але, схоже, він вкотре задовольниться роллю помічника Юрія Кармазіна, якщо тому вдасться й цього разу здобути депутатський мандат. Бойове хрещення Павло Барнацький міг пройти 2010 року на виборах до Львівської обласної ради, але, мабуть, з певного розрахунку не пішов балотуватися по Дрогобицькому району, де би зійшовся з Михайлом Сендаком.
Певні шанси міг би мати Тарас Курчик, який, здається, без особливих проблем став депутатом Львівської обласної ради. Тоді він здобув прихильність насамперед стебничан. Але за цей час він не показав себе активним політиком, так що його шанси потрапити до Києва є вельми незначними.
Крім того, на електоральному полі Тараса Курчика потоптався Ігор Курус, уродженець Стебника. До речі, бачити його народним депутатом України хоче та ж партія, що й Миколу Гука. Але якщо колишнього міського голову висунула міська організація Християнсько-демократичного союзу, то Ігоря Куруса – районна. Що за цим стоїть, важко сказати, але якщо навіть на місцевому рівні нема узгодженої кандидатури, то що говорити про всеукраїнські масштаби. Ігор Курус фактично розпочав свою передвиборчу кампанію ще минулого року. Попри значний матеріальний ресурс, не відчувається в його кампанії наступальності. Навіть розвішані бігборди викликають спротив у пересічного виборця, як і, скажімо, обіцянка дати 50 тисяч гривень футбольній команді, яка здобуде першість у районній першості. Проте його шанси стати народним депутатом України залишаються доволі високими, якщо він прислухається до порад людей, які щиро бажають йому перемоги, і не сприйматиме болісно критику на свою адресу.
Не проти стати народним депутатом України й Тарас Гентош, який нещодавно очолив обласну організацію Конгресу українських націоналістів. На жаль, бачимо, що ця організація в уяві багатьох уже давно не асоціюється з націоналістичною. Яскравим прикладом є почесний голова Дрогобицької міської організації Тарас Метик, який органічно вписався в команду Олексія Радзієвського і в багатьох випадках як секретар Дрогобицької міської ради демонструє явно не націоналістичні дії. Дрогобичани вже забули Тараса Гентоша як місцевого політика, а тому його шанси стати народним депутатом України є незначними.
Не втрачає надії стати народним депутатом України Михайло Задорожний. Цікаво, що його кандидатуру пропонує "Наша Україна", а не "Свобода", від якої він нині є депутатом Львівської обласної ради. З одного боку, така підтримка може знижувати рейтинг імовірного кандидата в депутати, бо рівень довіри до "Нашої України" нині дуже низький, а з іншого – дистанціювання "Свободи" від свого колишнього висуванця багато про що говорить. Крім того, Михайла Задорожного може погубити самовпевненість, намагання перекричати супротивників, а не аргументовано доводити свою правоту. Залежним є Михайло Задорожний і від своєї підприємницької діяльності. Перевірка його бізнесових структур контролюючими органами може виявитися дитячою забавкою порівняно з командою "фас", яка може надійти з Києва.
Хто справді сьогодні відчуває себе на коні, - так це Михайло Сендак. Хоча він ітиме як самовисуванець, але всі розуміють, що представлятиме Партію регіонів. Позиція Михайла Сендака зміцнилася після того, як стало відомо, що до Верховної Ради України не балотуватимуться Олексій Радзієвський і Лев Грицак. Фактично Михайло Сендак залишається єдиним представником Партії регіонів проти наразі восьми представників національно-демократичних сил Дрогобиччини, причому їхня кількість, за нашими підрахунками, зросте принаймні вдвічі. Може статися так, що націонал-демократи відберуть один в одного голоси, а переможцем стане Михайло Сендак. До речі, для цього потрібно не так уже й багато голосів, адже мова йде про звичайну більшість. А це може бути й 5 відсотків голосів виборців.
Дрогобиччині справді потрібен один кандидат від національно-демократичних сил. Але скажіть мені, хто оголосить цього єдиного кандидата? І навіть якщо він буде оголошений, чи інші кандидати погодяться не просто зійти з дистанції, а й допоможуть тому єдиному стати народним депутатом України й агітуватимуть за це своїх прихильників? Звісно, ніхто не вірить у цю утопію.
Цинізму, грошей, адміністративного ресурсу вистачить Михайлові Сендаку, аби завоювати мандат народного депутата України. Можна багато говорити про його підлі справи, але все так і залишається словами, а протидії з боку його опонентів не видно. Михайло Сендак може уповні скористатися роз’єднаністю національно-демократичних сил Дрогобиччини, які здебільшого воюють між собою, а не проти Партії регіонів. Невже Дрогобиччина після перекінчиків Олександра Лавриновича і Петра Димінського матиме у Верховній Раді України ще одного галицького хруня – Михайла Сендака?
Переглядів: 5107
|
