 Вчора відбулося чергове засідання суду. За позовом професора ДДПУ Мирона Чернеця. На цей раз- за його позовом також до газети "Гомін Галичини". Навіть "неозброєним оком" були помітні значні "кліматичні зміни" в перебігу цієї справи. Як усе відбувалося- спробую якнайдоступніше викласти Вам, Вельмишановні Читачі, нижче.
Судове засідання розпочалося о 12.00 годин. Що мені кинулося у вічі, так це- шляхетність шановного Мирона Васильовича відносно відповідача по справі п. Ганни Баневської, головного редактора газети "Гомін Галичини".
Оскільки вагітність п. Ганни вже є доволі помітною, то пан Чернець заявив судді, що він вважає, що не має права судитися з вагітною жінкою. Оскільки це могло би відбитися на здоров’ї матері та майбутньої дитини. Тому він сам попросив суддю, щоби розгляд цієї справи був перенесений на післяродовий період.
При цьому, в мене склалося враження, що шановний Мирон Васильович взагалі готовий би відкликати свій позов до пані Ганни Баневської.
Як на мій погляд, то шановний пан професор зробив би вірно, якщо би він так і зробив. Оскільки і годуюча дитину мати повинна вигодовувати дитину при спокої. І таким своїм вчинком він би, принаймні, не збурював проти себе та проти ВНЗ, в якому він має честь викладати, громадськість та представників ЗМІ.
Виходячи також і з того, що перспектива виграти дану справу в суді у шановного пана Чернеця виглядає дуже вже примарною. А з другої сторони (як любить висловлюватися один мій товариш журналіст)- думка вирішити зчепитися зі ЗМІ та з журналістами може визріти тільки в голові людини-самогубця.
З другої сторони:
Напевне ж і керівництву ДДПУ не дуже вже до вподоби таке привернення пильної уваги громадськості та ЗМІ ( і то не тільки м. Дрогобича та України) до цього поважного закладу. Я беру на себе сміливість це стверджувати, оскільки мав змогу поспілкуватися з цього приводу з багатьма викладачами ДДПУ. Практично всі вони поділяють таку думку.
Тут слід брати до уваги ще один аспект:
Як ми знаємо- в Україні наразі спостерігається повний розгул корупції та хабарництва. ДДПУ, звісно ж, винятком на цьому фоні не є. І, як на мій особистий погляд, в цьому випадку, керівний склад ДДПУ вчинив би розумніше, якщо би не дражнив "журналістську братію", а зробив би висновки, що настала пора встановлювати більш законні стосунки між студентами та викладацьким складом.
Признаюся чесно, що у мене самого сверблять руки, коли я, при розмові зі студентами, пізнаю: які "розцінки" на якому факультеті культивуються. Та у кого з викладачів які апетити.
А, в результаті, - ми маємо "отупіння" випускників ВНЗ, дебілізацію майбутнього нашої з Вами Вітчизни України. Нашого з Вами майбутнього.
Оскільки, такий хабарницький, здирницький, шкурницький підхід до навчального процесу викладачів ВНЗ стимулює у студентів небажання досягати заповідного диплому шляхом студіювання предметів (навіщо трудитися, прикладати певні зусилля, коли можна "скинутися" і і курсовий предмет, екзамен, чи залік маєш зарахованим).
А незаможні батьки більшості зі студентів змушені їхати на заробітки в чужі краї та "знімати з себе останню сорочку", щоби вдовольнити апетити таких горе-викладачів.
А, суттєво привернувши увагу до діяльності ВНЗ таким ось процесом, викладацький склад ризикує, що журналісти відкладуть на якийсь час всі свої поточні справи та впритул займуться тіньовою діяльністю цього ВНЗ. Але, тоді вже буде не до жартів. І повернути назад процес вже не можна буде. Бо, сказано ж: "Вилетів горобець- не спіймаєш".
Відносно ж позову шановного пана Чернеця до сайту ДІ, то наступне засідання перенесено на 23 серпня цього року. (Максим Федис вже не фігурує в цьому процесі відповідачем)
Але і доля цього позову пана Чернеця до ДІ також виглядає доволі примарною. Оскільки, (я проконсультувався з цього приводу з авторитетним юристом), у статті, змістом якої так обурився шановний Мирон Васильович, не вказується його пряме відношення до якогось із фігурантів статті. Там немає вказано його прізвища (зустрічається тільки подвійне прізвище Чернець-Монах, але не Чернець), не вказується його посада тощо.
А ЗМІ (як Четверта Влада) також мають певне право на критику та на свої припущення.
Якщо ж, шановний пан Чернець виявив якусь подібність між собою та одним із фігурантів статті, то на це він, звісно ж, має право. Але приводом до судового позову дана стаття слугувати не може.
Але вирішувати це, звісно ж, входить до компетенції суду. Ми можемо тільки міркувати.
Тому, вчергове, ми всі зустрінемося на судовому засіданні 23 серпня цього року. Там все й вирішиться.
А 24 серпня, в День Незалежності України, я запрошую всіх Вас на урочисте відзначення цього величного нашого свята до села Лішні. Ми пройдемося з піснями до Козацької могили, поїмо козацького кулешу (і не тільки), будуть і інші розваги.
Тому- до зустрічі в День Незалежності України.
З повагою до Вас,
Тимофій Хащівський.
Слава Україні! Героям слава!
Переглядів: 6389
|
