 10 липня Дрогобич відповів політичній партії "Народна партія" знаком протесту за зраду національних інтересів – прийняття закону про двомовність. З даху будинку по вулиці Лесі Українки, поблизу пам’ятника Тарасу Шевченку було демонтовано зовнішню рекламу цієї партії. Це – реакція дрогобичан на змову народних депутатів Народної партії Володимира Литвина проти українства. І хоч спікер парламенту нещодавно подав заяву про відставку, таке відчайдушне рішення було прийнято на Народному віче, скликаному в Дрогобичі Страйковим комітетом.
(натисніть на фото для перегляду, всього 5 фото)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5.
Гігантські букви, мов пам’ятники більшовицької доби, були зняті і вивезені на звалище історії. Відтепер гучна назва не мулятиме очі перехожим. Взагалі така вивіска, наче ім’я Леніна на мавзолеї, дивувала приїжджих: невже ця партія така пошанована дрогобичанами, що займає аж цілий будинок? Насправді ж це була звичайнісінька вивіска на даху житлового будинку.
Отже, передувало такій події в Дрогобичі ухвалений 3 липня 2012 року в другому читанні і в цілому Верховною Радою України сумнозвісний законопроект № 9073 "Про основи державної мовної політики", ініційований народними депутатами від Партії регіонів Вадимом Колесніченком та Сергієм Ківаловим. Сьогодні цей антиукраїнський акт дотепно називають "КаКа", - від перших букв прізвищ авторів законопроекту. Відтак "за" проголосували 248 народних депутатів при мінімально необхідній кількості 226 голосів. З 248 депутатів проект закону у другому читанні підтримали 190 депутатів з Партії регіонів, 1 представник НУ-НС (депутат Ігор Палиця. Згодом з’ясувалося, що в час голосування його не було в сесійному залі), 11 позафракційних - віце-спікер Микола Томенко (відкликав свій голос), перший віце-спікер Адам Мартинюк, Валерій Писаренко, Олександр Буряк, Ігор Воротнюк, Богдан Губський, Сергій Осика, Олег Маліч, Олег Черпіцький, Валерій Шаманов, Олександр Шепелев і 19 представників Народної партії, вивіска якої у вівторок була скинута з даху дрогобицького житлового будинку. Також закон підтримали 25 представників Комуністичної партії України і два члени фракції "Реформи заради майбутнього" - Євген Константинов і Валерій Гацько. Народний депутат України Петро Писарчук заявив, що не голосував за закон про мови і відкликав свій голос.
Законопроектом начебто збережений конституційний державний статус української мови. Однак пунктом 1 ст. 6 новоприйнятого Закону встановлено, що державною мовою України є українська мова, при цьому на території України гарантується вільне використання регіональних мов, а саме: російської, білоруської, болгарської, вірменської, гагаузької, ідиш, кримськотатарської, молдавської, німецької, новогрецької, польської, ромської, румунської, словацької, угорської, русинської, караїмської і кримчацької. Мабуть, про існування деяких з перелічених мов в Україні читач не чув. Дія цього положення поширюється на ті мови, які є рідними для не менш 10% громадян, що населяють певну територію за даними перепису. Згідно ст. 7 Закону за рішенням місцевої ради або за результатами збору підписів в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть стосуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10% населення (як у селі Млинки біля Дрогобича, де значну частину населення складають роми). Регіональний статус російської мови "світить" 13 областям України, і, як "приємний бонус", угорської – на Закарпатті, румунської – в Чернівецькій області. АР Криму "повезло найбільше": на додачу до російської кримчанам хочуть "подарувати" і кримськотатарську. Чи це – не перший нахабний крок до сепаратизму? Скоріш за все, що так.
Як відомо, відразу після прийняття 23 березня 2012 року в першому читанні законопроекту № 9073 "Про засади державної мовної політики" в Комітет з питань культури і духовності надійшло близько 2600 поправок. Тобто цей законопроект мав бути розглянутий в другому та третьому читанні разом з усіма зауваженнями та пропозиціями. Але цього не було зроблено, як і допущено ряд інших порушень.
Напрошується висновок: кому був вигідний фактично провальний закон, що викличе широкий резонанс в суспільстві та проти якого неодмінно підніметься частина україномовної країни? Іншими словами, хто у великому масштабі каламутить воду і навіщо? Виявляється, причин для цієї авантюри є достатньо. Так, народний депутат України Юрій Кармазін в розмові з власним кореспондентом uainforg зазначив: "Я, як автор Кримінального кодексу, вважаю, що Адам Мартинюк зробив кримінально-караний злочин, перевищив свої службові повноваження, ввійшов у злочинну змову з керівниками парламентської фракції Партії регіонів, з паном Чечетовим. Сьогодні влада отримала страшне фіаско… Та ж Лутковська, все керівництво Генпрокуратури мали сьогодні піти у відставку з "тріском". Україна отримала безпрецедентне рішення про порушення 5-ї та 18-ї статей Римської конвенції (у справі Юрія Луценка). І я вважаю, що Європейський суд з прав людини, присудивши сьогодні 15 тисяч євро (компенсації Юрію Луценку від держави Україна – Ю. Федчак), дав найвищу суму, яку він дає. Бо 10 тисяч - то було максимально... Я зараз готую звинувачення Адаму Мартинюку, після якого не думаю, що він має десь з`являтися в цивілізованому суспільстві. А Партія регіонів має в кінці-кінців усвідомити, що це - не зона, а Верховна Рада - орган представництва українського народу… "Беркутівці", яким підняли зарплату майже до 5 тисяч гривень, в той час, як слідчі мають зарплату 1500 гривень, не бачили живого злочинця. Бо вони нацьковані тільки на людей". Тобто знову вступило у дію правило політтехнологів: щоб відвернути увагу громадськості від широкого розголосу про поразки влади чи виявлені корупційні схеми слід штучно розбурхати якийсь новий скандал. Тому свої тридцять срібних віддані партії влади депутати заробили чесно, дбаючи передусім про меркантильні інтереси.
В Інтернеті можна побачити відеокліпи, як силовики здійснюють напад на громадянина України чи цілу групу українців, що приїхали у Київ на страйк проти блюзнірського рішення Верховної Ради України. Начебто все це нам до болі знайоме… Чи знову Україна перетворилася у поліцейську державу з диктатором на чолі? Чи не забагато сьогодні диктаторів керують державами світу грішного? Мимохіть хочеться провести паралель між Партією регіонів і злочинною Комуністичною партією України часів репресивного режиму колишнього СРСР – обидві кліки відігравали роль партії влади. Найприкріше те, що сьогодні діяльність здебільшого всіх українських партій і влади тісно пов’язані з бізнесом, що породжує корупцію і є неприпустимим у молодій Україні на даному етапі її поступу. У нас розплодилося маса капіталістів, але капіталізмом в країні навіть і не пахне. Таким є мій підсумок сьогодення.
Безумовно, на даному етапі більшість українських партій дискредитували себе, а їх очільники своїми вчинками і словами втратили той кредит довіри у громадян, яким могли похизуватися у часи Помаранчевої революції. Довіра втрачена до всіх партійних структур та гілок корумпованої влади. Пора нарешті зробити висновки, щоб не ступити вдруге (втретє, вчетверте) на одні і ті ж граблі. Україна - в очікуванні виборів, і на поверхню знову виплило все те, що завше в таких випадках спливає. Оберімо ж щось путнє - те, що принесе нам очікувані плоди, а не залишиться банальним удобренням в запущеному саду.
Переглядів: 4585
|
10 липня Дрогобич відповів політичній партії "Народна партія" знаком протесту за зраду національних інтересів – прийняття закону про двомовність. З даху будинку по вулиці Лесі Українки, поблизу пам’ятника Тарасу Шевченку було демонтовано зовнішню рекламу цієї партії. Це – реакція дрогобичан на змову народних депутатів Народної партії Володимира Литвина проти українства. І хоч спікер парламенту нещодавно подав заяву про відставку, таке відчайдушне рішення було прийнято на Народному віче, скликаному в Дрогобичі Страйковим комітетом.
