 Кожного разу, коли повертаєшся додому із-за кордону, розумієш, наскільки у нас погані справи. І цей сум, ця біль не проходять з часом, а навпаки – міцніють та кріпнуть, переростаючи у величезне бажання когось відправити у відставку або ж за грати. Колись величний, на межі епох та культур Дрогобич, перетворився у справжню провінцію, яка лише дякуючи чудовій архітектурі старого міста, сусідству з курортом Трускавцем та окремим людям, не дає захлинутись в абсурді дрогобицької реальності. Колись Дрогобич мав європейський вигляд, а сьогодні? На жаль, недалекоглядна позиція влад, споживацьке ставлення до багатств міста, абсолютне ігнорування владою здорового глузду та моралі у своїй щоденній діяльності призвели до того, що Дрогобич перетворився на місто втраченої мрії.
Центр міста
Абсолютно необлаштований, занедбаний, розбитий, немов після бомбування фашистами, центр колись величного полісу - перше, що спадає на думку, коли спацеруєш площею Ринок. Фонтан, який дивним чином перетворився чи то на клумбу, чи то на пісочницю, намети–пивнушки, в яких неповнолітньому з радістю наллють пива, що згідно чинного законодавства вважається алкогольним напоєм – ось прикраса тисячолітнього Дрогобича. Особливою забавою для дрогобичан у вечірню пору є "мотати" автомобілем чи скутером кола довкола ратуші або розпивати алкоголь біля середньовічного костелу Св. Бартоломія. Відверто, Дрогобич ввечері - не найкраще місце для прогулянки. По відношенню до дрогобицького центру згадую сумний вердикт, який не так давно виніс майстер моєму телефону – "ремонту не підлягає". Ось так і Дрогобич у баченні міської влади – ремонту не підлягає, бо все нормально. Але ж можна зробити Площу Ринок пішохідною зоною, це ж грошей не потребує, збільшити кількість міліцейських патрулів, щоб слідкувати за громадським порядком у місті.
Це ж нескладно. Але нікому нічого не треба, і найперше - міському голові, який так довго та активно займався підготовкою до "Євро-2012", будівництвом стадіону та іншими важливими інфраструктурними питаннями.
Мабуть, міський голова і не знає, що на одній із центральних вулиць міста умілі підприємці набудували собі кіосків. Мова йде про вулиці Мала та Малий Ринок. Як таке взагалі можливе? Це не тільки не сучасно та не красиво, це брутально і не патріотично - розташувати в самісінькому центрі історичного Дрогобича якісь безформні "будки". Замість того, щоб затвердити програму розвитку центральної частини міста, з поступовим перенесенням торгівлі в район автовокзалу, урядовці місцевого самоврядування роздають дозволи на забудову центру. Де ще можливий такий абсурд і таке нахабство? Не встигли ці монстри вирости, як на їхніх фасадах вже появились оголошення "продається". Ну не можу я повірити в те, що ось цей "інвестиційний проект" обійшовся без якогось умілого підприємливого державного службовця, що всіляко допомагав ось цим "інвесторам" зводити ці торгові площі. Чому б правоохоронним органам не перевірити факти забудови? Хочеться вірити, що у головного архітектора міста є хоч якийсь смак, бо здається мені, що він патологічно відсутній. А де були пани депутати, члени відповідних депутатських комісій? Можливо, теж допомагали міському голові будувати стадіон, що в народі вже назвали "Дрогобич - Руїна"?
Стратегічні завдання міської влади
У 2012 році можновладці Дрогобича поставили собі два стратегічних завдання: перетворити майдан біля пам’ятника Тарасові Шевченку на парк атракціонів та вимостити дорогу плиткою біля одного з будинків міського голови. Кваплюсь вам доповісти, любий читачу, що усе із запланованого хлопцям вдалося виконати. З першим завданням патріоти України та міста справились на 100%: майдан Кобзаря, що в період перших років незалежності був місцем зборів громадян, проведення загальноміських патріотичних заходів, перетворився на ганебний плац, де можна пограти настільний теніс, гучно послухати "свіжу" російську музику, поскакати на батуті, батькам покатати своїх дітей на дитячих автомобілях. Але найгірше, що підприємці, покращуючи свій побут та умови перебування на майдані, вирішили збудувати собі "буду", такий собі невеличкий будиночок в центрі міста. На все це неподобство щодня дивиться Тарас Шевченко. Ось такі контрасти. Якщо чесно, район міського базару, на превеликий жаль, і майдан Кобзаря, вулиці Мала та Малий Ринок мені нагадують окраїни якогось східного міста десь в середній Азії. Ось цей імпровізований парк розваг працює до глибокої ночі, правда, вечором тут блукають підозрілі молодики в спортивних костюмах, які розпивають алкоголь та грають в настільний теніс. Яке цікаве поєднання спорту і алкоголю, таке лише в Дрогобичі можна зустріти. Але найбільше обурило адекватну частину громади міста дивна реконструкція вулиці, що сполучає вулиці Шевченка та Франка, а відтак, перехід з вулиці Шевченка до Народного дому. Це, звичайно, добре, що тут провели ремонт, і не те що просто підлатали ями, як зазвичай практикується у місті, а здійснили повну реконструкцію із заміню асфальтного покриття на новеньку плитку! Маленьке незначне доповнення: на цій вулиці мешкає міський голова. Якось все це дуже дивно, правда?
Зміни будуть
Мої спостереження, зафіксовані в цій статті, не є катастрофічними доказами для смертельного вироку прекрасному прикарпатському місту. Дрогобич – це люди, і люди тут хороші. Тут є молодь, думаюча, інтелектуальна, тут є адекватний підприємливий середній вік, що готовий працювати та творити нашу хорошу реальність, тут є зрілість та досвід в особі представників старшого покоління, що завжди допоможуть та підтримають хорошою порадою. На жаль, тут є і багато випадкових людей, які самі цього не очікуючи, зайняли високі посади у владі, але каденція пройде, роки минуть і цих людей ми більше не побачимо, і більше не почуємо. Їхній час пройшов! І, можливо, зараз Дрогобич - місто втраченої мрії, але у будь-якому разі не надії, дякуючи людям, котрі тут мешкають…
Переглядів: 6087
|
або город або могилу . Взагалі вчіться бути позитивнішими бо з таким відношенням до життя нічого доброго не вийде . І люди в нас хороші , от тільки влада погана , чудеса 
