 Ювілейним назвав десяте засідання дрогобицького Дискусійного клубу його голова Анатолій Власюк і нагадав присутнім правила ведення дискусій. Єдиним питанням, яке розглядалося у четвер, 9 липня, було "Міліцейські проблеми Дрогобиччини". Питання торкалося розкриття як внутрішніх проблем у правоохоронних службах, так і загальних негараздів. Таким чином, окрім постійних завсідників клубу, сюди завітали ветерани органів внутрішніх справ України та кандидати в депутати Верховної Ради України. Надалі Анатолій Васильович сповістив присутніх, що Клуб проводитиме свої засідання щочетверга, а питання міліції згодом буде знову винесене на порядок денний.
(натисніть на фото для перегляду, всього 10 фото і 1 відео)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10.
Експертом цього засідання виступив підполковник у відставці, колишній начальник Дрогобицького МВ ГУМВСУ Михайло Ваврин. Свій виступ він розпочав з цитування ст. 1 Закону України "Про міліцію", де сказано, що "міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань". У вступній промові він висловив думку щодо доцільності об’єднання структур міліції та розв’язання законодавчих проблем, що регулюють її діяльність. Михайло Васильович також відзначив про вкрай низьке матеріальне забезпечення правоохоронців та недопустиму кадрову політику і додав, що повторне об’єднання районного та міського відділів міліції без чіткої нормативної бази не дасть в кінцевому результаті позитивних зрушень.
Як сповістив колишній начальник районного відділу міліції, полковник у відставці Василь Попович, у зв’язку з відсутністю фінансування ліквідовано Дрогобицький райвідділ міліції, до чого байдуже віднеслася влада району. "Основне завдання міліції – безпека громадян. В даний час міліція втратила ті функції, що виконувала за часів СРСР", - зазначив він та зауважив про нікудишнє транспортне забезпечення служби. Василь Попович вбачає важливість повноцінного функціонування окрім існуючих ще й інших відділень міліції в регіоні, зокрема у Східниці, Новому і Старому Кропивнику та ін., адже територія району досить велика – 1200 кв. км, а разом з містами Дрогобич і Стебник сягає 1500 кв. км. Немаловажну роль, на його думку, відіграє кваліфікація персоналу. Зокрема, не варто призначати начальником міліції людину з педагогічною освітою, тобто головним питанням є підбір і розстановка кадрів. Він також навів приклад, як у 2005-2006 роках реєструвалася велика кількість крадіжок автомашин, і лише у 2007 році із залученням київських працівників міліції вдалося заарештувати дві групи крадіїв. Як виявилося, злодії спокійно, нічого не боячись, проживали у дрогобицькому готелі "Тустань".
Колишній голова сусіднього Борислава Микола Тустановський висловив своє переконання в тому, що кожне місто повинне мати своє окреме відділення міліції, а будь-яке укрупнення неодмінно погіршить результати роботи міліції та її взаємодію з владою. Він навів присутнім деякі факти корупції в правоохоронних органах та як свого часу йому погрожували навіть самі працівники міліції. Наступними стали такі його слова: "Міська влада повинна впливати на формування кадрів міліції – через виконком... Вважаю, що керівник міліції повинен бути підзвітним місцевій громаді".
Свою думку висловив кандидат у депутати ВРУ від партії "Батьківщина" Роман Ілик. В даний час він є помічником-консультантом депутата Верховної Ради України, голови Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктора Швеця. Роман Ілик зараз очолює Громадську раду, яка діє при Комітеті; вона розглядає всі законопроекти, що надходять з різних регіонів України. У своїй промові він коротко охарактеризував проект реформування правоохоронної служби України: "Питання реформування МВС повинне розглядатися в комплексі всієї правоохоронної системи України. Комітетом вже ухвалено законопроект, що буде виноситися на розгляд Верховної Ради. Згідно цього документу правоохоронна служба складатиметься з 7 – 8 відокремлених департаментів, а керівники цих підрозділів будуть призначатися президентом України. МВС перейменують у Міністерство міліції, яке очолюватиме політична фігура, а міліція буде у нас називатися поліцією... Відтак концептуально буде змінена вся система, оскільки в основу законопроекту поставлена європейська модель. Сьогодні правоохоронна служба України налічує 330 000 працівників, і це число планують скоротити до 200 000, що дозволить збільшити рівень заробітної плати тим працівникам, які залишаться. Міліція сьогодні не виконує свою пряму функцію і ті завдання, які повинні виконувати справжні професіонали. Не є секретом, що сьогодні вони виконують політичні завдання, у тому числі – однієї політичної сили, яка сьогодні є провладною, тож потрібні кардинальні зміни".
Критично оцінив реалії міліцейських буднів Степан Сабат: "У нас можна будь-якого працівника міліції – від полковника до сержанта – вигнати з роботи, змішати (умовно) з болотом, навіть якщо він вчинив правильно. У нас міліціонера перетворили фактично у жебрака. Якщо в Німеччині на службу приходить молодий хлопець після закінчення школи міліції, то отримує державну позику, за яку може придбати трикімнатну квартиру і машину, а тому його вже не "купиш". Якщо ця позика сягає, наприклад, 100 000 євро, то 50% за нього погашає держава. Якщо у його сім’ї народжується дитина, то держава за нього сплачує ще половину боргу. У разі добросовісного виконання своїх обов’язків чи поранення на службі, то кожні п’ять чи десять років йому знову погашається частина грошей, які він повинен сплатити. Така державна позика розрахована на 25 років, що є вагомим заохоченням до продовження несення служби, а тому жоден поліцай не візьме хабара. Тому перейменування міліції в поліцію нічого не змінить. Будь-яка реформа повинна починатися з розв’язання фінансового питання. Важливу роль при цьому слід приділити підбору кадрів. Сьогодні кадрове питання спрямоване на те, щоб міліцію просто розтоптати та мати у ручному управлінні. Для захисту працівників міліції жоден міліціонер не має бути звільнений без Суду офіцерської честі". Як приклад бездоганної роботи та забезпечення начальника правоохоронного відділку усім необхідним (від гелікоптера і легкових авто до спецзасобів) Степан Олексійович розповів про свою зустріч з шерифом німецької поліції.
Свою думку висловив і представник Центру громадських експертиз Олег Косик. Він також повторив тезу про незадовільне технічне і фінансове забезпечення правоохоронних структур. Пан Олег навів приклад українських олігархів, які мають власну вишколену і оснащену новітніми засобами охоронну структуру та навіть особисту службу кримінального розшуку, що реально контрастує зі станом справ у державній правоохоронній службі. Основним завданням, як вважає пан Олег, є як звіт міліції перед громадою (міста, району), так і її ефективна робота. Він заперечив тезу про те, що кадрове питання варто вирішувати на засіданні виконкому міської ради, позаяк серед чиновників – ті ж самі хабарники, які працюють на догоду своєму керівництву. Олег Косик наголосив про те, що часто в міліцію потрапляють особи без спеціальної освіти і досвіду, але з великими повноваженнями; їх роботу ніхто не контролює та існує кругова порука в системі правоохоронних органів, що на його думку є неприпустимим.
Фактично підтвердив думку свого попередника і голова дрогобицького КУНу Тарас Гентош. Він зауважив, що у кримінальних структур якісно краще матеріально-технічне та фінансове забезпечення, ніж у міліції. Всі працівники міліції повинні бути професіоналами, а для цього слід здійснювати чіткий відбір. Однак всі ці питання повинні бути ретельно врегульовані у законодавчій базі, зразком чого є стан реформи правоохоронних органів у Грузії. На думку Тараса, слід заснувати в місті муніципальну міліцію, підпорядковану громаді. Однак якщо буде відсутнє повноцінне матеріально-технічне забезпечення, то такі реформи виявляться безуспішними. Доповнив його слова Володимир Кондзьолка наведенням прикладу сусідньої Польщі, в якій муніципальна міліція фінансується місцевими громадами за рахунок місцевих бюджетів, а значить є підзвітною територіальній громаді; начальник міліції нею ж і обирається.
Протилежну думку висловив колишній начальник Трускавецького міськвідділу міліції, полковник Віталій Кахній. Він ще раз наголосив на тому, що міліція повинна виконувати дві функції: боротьбу зі злочинністю та охорону правопорядку, а начальника міліції відтак слід призначати, а не обирати голосами громади. При тому саме влада повинна займатися інтересами працівників міліції (житлом, допомогою, пошиттям міліцейських форм тощо). Сучасний міліціонер не має необхідного рівня знань тому, що його цьому не навчили. Крім цього, якщо заробітна плата міліціонера в середньому складає близько 2 000 гривень, то фактично його сімейний бюджет поповнюється значно меншою сумою, позаяк він витрачає особисті кошти на недоречні витрати, пов’язані зі службовою діяльністю (канцтовари, фарбу, форму тощо).
Про стан захисту ветеранів МВС та незадовільне їх пенсійне забезпечення розповів присутнім голова Ради ветеранів Дрогобицького міського відділу міліції Володимир Лазунда. І, як скрушно зауважив пан Володимир, відсутня практика новими очільниками міської служби міліції переймати багатий досвід роботи у своїх попередників.
Неврегульованою назвав систему міліції голова ТМО партії УРП "Собор" Богдан Волощук, а Олександр Магльона висловив переконання, що при скороченні кількості міліціонерів спочатку візьмуться за "неугодних", тобто чесних і найкращих офіцерів. За міліцейською службою, як сказав пан Олександр, стоять бандитсько-олігархічні угруповання. Своє незадоволення він висловив щодо практики періодичної кадрової рокіровки, тобто зміни начальства міської міліції, а самих керівників дрогобицької міліції, якими стають правоохоронці з інших регіонів України, він назвав "парашутистами". За його словами, рядовий міліціонер сьогодні залишається незахищеним державою, а загалом вся служба залишається покинутою на самоті зі своїми проблемами. Перша хвиля найкращих працівників міліції покинула службу з приходом на посаду міністра Юрія Луценка, оскільки був підвищений строк виходу на пенсію в міліції. Тож допоки такий звичай існуватиме – доти не буде порядку в міліцейській службі, - вважає пан Магльона.
Не всі запрошені на засідання Клубу були присутніми цього дня. У зв’язку з поїздкою до Києва не побачили учасники дискусії правоохоронця Михайла Янковського. Мабуть, уникаючи деяких гострих запитань, не прийшов на засідання Дискусійного клубу і начальник Дрогобицького міськвідділу міліції полковник Василь Овчаренко.
Можна як погоджуватися з позиціями виступаючих, так і заперечувати деякі тези. Саме під час проведення подібних дискусій можна знайти раціональне зерно. Автор цих рядків не вступав у диспут, але своєю ненав’язливою думкою маю нагоду поділитися з читачами. Так, розглядаючи "міліцейське" питання як в історичному, так і в геополітичному аспектах, важко погодитися з пропозицією надання повноважень президенту країни призначати головних керівників правоохоронних структур. Зрозуміло, що той, хто призначає службовців на високі пости, той і платить їм заробітну платню, а значить, фактично "замовляє музику". Якщо управління державою довірити диктатору, який веде країну до прірви, тоді будь-які страйки чи інші акції непокори щодо дій влади будуть жорстоко придушуватися, а країна відтак перетвориться на міліцейську державу. Це означає, що в такій країні всі демократичні підвалини вільного суспільства будуть вщент зруйновані. Абсолютна влада в руках автократа – небезпечна гра, що межує іноді зі здоровим глуздом. Прикладом можуть частково послужити як сусідні країни – Росія і Бєларусь, де свобода слова фактично переслідується, так і Північна Корея – там авторитарний режим управління країною призвів до тотального морального насилля, в якому відсутня всяка логіка. Світ торік був шокований від грудневих телерепортажів з КНДР, коли кожен мешканець країни був зобов’язаний істерично і публічно оплакувати смерть вождя Кім Чен Іра, а на того корейця, що слабко виявляв страждання чи взагалі не страждав – чекало ув’язнення.
Зупинка демократичного поступу суспільства сьогодні спостерігається і в Україні. Яскравим прикладом можуть послужити нещодавні події під Українським домом у столиці, де страйкарів оточували міліцейські підрозділи та всупереч вимогам Конституції України силоміць позбавляли волі. Незабутні й події у жовтні-грудні минулого року, коли правоохоронна служба в центрі Києва, зокрема на Хрещатику не підсилювалася, а заміщалася силовиками з Донеччини…
Отже, загалом міліцейське питання сьогодні – вкрай важлива проблема в Україні, яка очікує на проведення рішучих реформ.
Переглядів: 5889
|
Ювілейним назвав десяте засідання дрогобицького Дискусійного клубу його голова Анатолій Власюк і нагадав присутнім правила ведення дискусій. Єдиним питанням, яке розглядалося у четвер, 9 липня, було "Міліцейські проблеми Дрогобиччини". Питання торкалося розкриття як внутрішніх проблем у правоохоронних службах, так і загальних негараздів. Таким чином, окрім постійних завсідників клубу, сюди завітали ветерани органів внутрішніх справ України та кандидати в депутати Верховної Ради України. Надалі Анатолій Васильович сповістив присутніх, що Клуб проводитиме свої засідання щочетверга, а питання міліції згодом буде знову винесене на порядок денний.
