Але є місце, де ще не ступила нога жодного кандидата в депутати і куди ще не долетів жодний агітаційний лист. Ви думаєте, де ж це забуте Богом і людьми місце?! Ви не повірите, але це університет. Про вибори тут можна почути лише на перервах від студентів, які переймаються за своє майбутнє. Випускники четвертого курсу "ламають" собі голову, куди далі. Ступінь "бакалавра" мало кому підходить, а чутки про відміну "спеціаліста" нікого не радують.
Та чомусь люди, які б мали хоча б щось сказати та пообіцяти – мовчать. А чому? Невже наше майбутнє будується лише на пенсіонерах, дорогах і зовнішньому вигляді міста. Кандидати забезпечили нам відпочинок, та словом не обмовились про те, куди йти після закінчення навчання. Пенсіонери їздять безкоштовно, діти тішаться фонтану, водії – напівзробленим дрогам, а студенти? І тут тиша…
Невже усім випускникам Дрогобицького педуніверситету дадуть роботу за спеціальністю? Та якщо, навіть і так, то потрібно звільнити більшість тих, що вже викладають та ще й відкрити нові школи. Для студентів не те щоб не дають якихось прогнозів на майбутнє, їм ще й не дають ніяких можливостей зараз. Та про це згодом, бо існує ще й така проблема, як дорога до вишу (вул. Самбірська). По всьому місту ведуться ремонтні роботи доріг, де ходять люди, а по вулиці, яка веде до одного з корпусів, дороги нема зовсім. Восени, в дощову погоду там чистим і сухим не пройдеш, а зимою – можна легко зламати одну зі своїх кінцівок, таке враження, що посипати дорогу там не потрібно, та хто ж туди ходить…
І як ви думаєте, студенти підуть голосувати? На моє здивування, більшість відповіла "Так". Одні підуть через те, що це їхні перші вибори, другі – не хочуть аби їхній голос попав до числа голосів партії, яку вони не підтримують, а інші – просто хочуть зіпсути бланк тому, що не знають вартих кандидатів. Та є і ті, яким начхати на те, що відбувається, адже не вірять, що хтось зможе навести лад у цьому гармидері, який нас оточує.
Не потрібно задурювати голови молоді концертами, які в більшості ніхто не слухає, бо знають, що все це несе агітаційну програму. Концерт – це те мимовільне задоволення, яке проходить, як тільки наступить ранок буднього дня. Кожен знову поринає з головою у проблеми, де взяти гроші на проживання і як поєднувати день в університеті і нічну роботу в одному з магазинів міста. Адже по спеціальності беруть лише з досвідом роботи, а де його взяти?
Тож задумаймось, чи потрібні взагалі комусь наші дипломи про освіту і чи дійсно країна будується на молоді? Бо зараз мало кому хочеться навчатись у якомусь вищому навчальному закладі, якщо роботу буде лише на будові або закордоном
Переглядів: 3971
|