Прошу опублікувати моє звернення до працівників газети "Дрогінфо" про те, як медпрацівники несумлінно виконують свою роботу і як зверхньо ставляться до хворих. Тим більше, онкологічно хворих людей.
Я мешкаю у Дрогобичі, і, як дрогобичанина мене болить хамство і зневага медсестер, які не розуміють біди сина, батько якого є онкохворим. Нещодавно я стикнувся із безвідповідальністю працівників центральної міської лікарні міста Дрогобича. Річ у тім, що нині вже покійний мій батько, Онда Михайло Миколайович, знаходився на обліку у Дрогобицькому онкодиспансері, що по вул. Трускавецькій, якого перевели на обласне фінансування. У зв’язку з тим, медичні препарати, які йдуть на потреби онкохворим, перейшли до відомства Центральної міської поліклініки.
Батько мій помер другого вересня цього року. Проте хамське відношення медперсоналу до нього, та й до інших онкохворих людей, які перебувають на обліку в онкодиспансері, викликає гнівне обурення й до сьогодні. На жаль, хворі люди, які лежать у онколікарні, також отримують звідти препарати. Родичі онкохворих батьків зобов’язані прийти зранку в лікарню, помити, нагодувати їх і бігти в поліклініку за морфієм, аби їх вколоти, щоб зменшити їм біль та муку. Після лікарні мій батько перебував удома три місяці і був закріплений за дільницею, де я мав кожен день ходити по знеболюючі. Медсестра, яка відповідає за нашу дільницю, брала в мене порожню ампулу, і з нею йшла за погодженням до однієї з трьох старших терапевтичних медсестер. Та, у свою чергу, йде до головної медсестри, яка видає їй повну ампулу і усі вони, як курчата з інкубатору, повертаються назад. На усю цю процедуру витрачалося понад три години.
Я приходив у поліклініку о восьмій годині ранку. Та медсестри дозволяли собі приходити, коли їм заманеться. О дев’ятій, десятій, навіть, об одинадцятій годині. Тільки не вчасно. Я підходив до них, благав, аби процедура видачі препаратів проходила швидше, бо мені ще треба було бігти в лікарню – вколоти батька, а згодом – на роботу. А за мене працювати жодна медсестра не погодиться... Та, даремно. Натомість, натикався на глуху стіну непорозумінь, хамства і зневаги.
Та найголовніше у цій ситуації є те, що я не один такий. У черзі багато хто обурювався на таку неадекватну поведінку медпрацівниць, які у свій час давали клятву "Гіппократа" – служити людям і рятувати їхнє життя. А, як виявляється, усе відбувається з точністю до навпаки – медсестри тільки чекають, коли онкохворі підуть геть з того світа, аби розв’язати їм руки. Коментуючи свою поведінку словами: "Багато вас таких тут ошивається...". А проблема на сьогоднішній день є дуже актуальною. Що-третя родина у Дрогобичі має онкохворих родичів, або знайомих. І кількість онкохворих, на жаль, не зменшується. А хіба медсестри застраховані від цієї хвороби?
Біда ще й полягає у тому, що ніхто не інформує громадськість Дрогобича, що медсестра зобов’язана власноручно колоти онкохворого, за що отримує 30 відсотків надбавки до заробітної платні. І вони ж повинні самі носити ампули і здавати їх до певної установи. І взагалі, з таким хамським відношенням до людей невже не можна вплинути на медпрацівників, аби вони хоча б частину медпрепаратів віддали назад, в онколікарню. Люди зітхнули б з полегшенням.
Я звертався до кандидатів у народні депутати за допомогою. Поки що – безрезультатно. Можливо, після того, як ЗМІ опублікує моє звернення, у медпрацівниць прокинеться совість?
Переглядів: 16249
|