Життя. Всі ми кудись поспішаємо у ньому, хочемо встигнути, чогось досягнути. Так, це нормально, бо для цього людина й живе на світі, а ще живе, щоб творити добро.
Проходячи вулицями міста ми щодня зустрічаємо безпритульних тварин. Хтось копне, хтось нагодує, а хтось просто байдуже пройде... "За що?" - можна розгледіти запитання у їхніх очах. "Ми відповідаємо за тих, кого приручили!" - сказав великий Екзюпері. Ми часто повторюємо ці слова, часто, не усвідомлюючи їх справжнього значення. Адже він говорив про всіх приручених людиною, з початку часів тварин, зокрема про собак, які свого часу, на зорі становлення людства, прийняли свідоме рішення відділитися від рідної вовчої зграї, щоб стати ближче до людей...
Вони зробили це, довірилися нам, а ми зрадили їх. Зрадили їх любов, їх довіру. Це наша провина, вина, що їх викинули, побавились, коли були маленькими, або ж відразу - на смітник… Це наша провина, вина, що вони бігають по місту, шукаючи у нас притулку, заглядають нам в очі чекаючи на співчуття. Життя тварин серед людей повне горя і болю. Окрім співчуття, милосердя і доброти від людини вимагається немало розсудливості, чесності, професіоналізму і відповідальності.
Справа гуманізму і милосердя вимагає від людини всю людину. А це потребує правильно оцінити позицію людини у його відношенні до тварин. Хто тварина для людини: друг чи річ, якою можна погратися і викинути? На вулиці йде дощ, холодно і десятки, якщо не сотні кинутих безпритульних тварин тужливо проводжають сумними очима тих людей, що біжать додому, у тепло, чекаючи на наше милосердя. Це ж вони - "брати наші менші" - мовчазні, довірливі, терпеливі… Але, не зважаючи ні на що, вони ще вірять нам! Інколи мені соромно називатися людиною, особливо, коли дивлюся в ці очі...
Людяність визначається не лише милосердним ставленням до людей. Людяність визначається за тим, як ми ставимось до тварин. У світі, де права людини цінуються, як ніколи за всю історію ... У світі, де загальний рівень життя досяг найвищої позначки ..., де кожен несе відповідальність за своє життя - тут тварини швидко стають останніми справжніми жертвами. Тварини - це наше мірило для визначення людини. Якщо не стане тварин, не буде вже ніякої людяності. У світі, де є тільки люди, люди не будуть значити взагалі нічого...
Я звертаюсь до Тебе, так саме до Тебе, Дрогобичанине, якщо Ти побачиш безпритульну тварину, допоможи їй, своєму Другу, чим зможеш, не зачиняй своєї оселі, під'їзду, впусти її, нагодуй, по можливості проведи стерилізацію. Хочу подякувати тим людям, котрі допомагають "виживати" тваринам на вулицях, котрі прийняли у своїх під'їздах безпритульних тварин і стерилізують за власні кошти. Повірте, милосердя не забувається, воно повернеться вам сторицею.
Р.S. Статтю спонукав написати випадок, що стався в одному з районів Дрогобича. До смерті побите щеня, бо голодне залізло в сарай і випило курячі яйця. Але цього для "людей" виявилось замало - вивезли, викинули як шмату напризволяще. Дякуючи Богу і людському милосердю, наполегливості молодих людей щеня було знайдене і влаштоване.
Ми відповідаємо за тих, кого приручили!
Переглядів: 8800
|