 Останнє засідання дискусійного клубу було присвячене глобальному питанню: чи не час би вже сказати владі – досить! І припинити діяльність Дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського, висловивши йому недовіру. Щоправда, кандидатуру того, хто достойний скласти йому заміну, так і не було названо.
Згодом прозвучала досить суттєва думка про те, що, припиняючи каденцію Дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського, слід би вже було б і відкликати депутатів Дрпогобицької міської ради. Кандидат у народні депутати України Святослав Грабовський заявив, що чесні люди не йдуть у політику. Їм там робити нічого. Бо вони все одно змушені будуть стати людиною команди. Бути таким, як однопартійці: дурити людей, як вони, підтасовувати під себе закони, аби ті слугували наповненню своєї власній кишені.
Депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин у своєму виступі відзначив, що нинішня влада Дрогобича обрана однією третьою від тих виборців, які проголосували на дільницях. Якщо порівняти спад виробництва з минулорічним, то він є нижчим за попередній майже на 90 відсотків. І в цьому, як відзначив михайло Васильович, спостерігається недолугість влади. Бо промислове колись місто Дрогобич за керівництва нинішньої влади згубило свій статус. Руйнується історична спадщина міста. Розбазарювання землі під садівництво та городництво за керівництва нинішньої влади доходить до абсурду. Усі ці факти свідчать про те, що команда Олексія Радзієвського не має майбутнього.
Головний редактор трускавецької газети "Франкова криниця підгір’я" Володимир Ключак відзначив, що у Трускавці за нинішнього міського голову Руслана Козиря голосувало 2000 трускавчан (з 10-тисячного населення). Де, фактично, було 4 фаворити. Перше місце зайняв Руслан Козир, друге – Євген Юник, третє - Лев Грицак, четверте – Богдан Матолич. Між ними голоси поділилися порівну. Між п. Козирем та п. Юником розрив виник у 100 голосів. Між п. Козирем та п. Грицаком такий розрив складав у 200 голосів.
- Зараз, коли хтось починає критикувати міського голову Трускавця, - звернувся до присутніх п. Володимир, - він оперує тим, що його обрала громада Трускавця. Одного разу п. Руслан заявляє, що його підтримує майже 60 відсотків трускавчан, іншого – каже, що 90 відсотків. Ми можемо довго вести розмову про те, який поганий мер і які продажні депутати. Але суть полягає у тому, що п. Радзієвського обирали дрогобичани у відчаї від того, що наробила у місті нова людина – Микола Гук. А тепер ми не знаємо, як позбутися самого п. Радзієвського? Адже механізму відкликання міського голови та його депутатів-прибічників просто немає. Перше, ніж говорити про те, чи потрібно повертати старих керівників влади, як це зробили у Дрогобичі (і тепер дрогобичани просто кусають собі лікті від того, що наробили), чи обирати нових людей, треба задуматися над тим - а чи не опиняться вони такими, як Руслан Козир у Трускавці, чи колишній клоун-безгосподарник – дрогобицький мер Микола Гук. Бо скоро відбудуться нові вибори у Дрогобичі. На політичній арені з’являться нові обличчя. Такі, як Микола Лагодич, Віктор Возняк, тощо.
Думку п. Ключака визнали цілком слушною, з урахуванням на майбутнє: не наступити на одні й ті ж граблі. Присутні відзначили також, що і рух "Чесно" їх також вельми розчарував, оскільки виявилося, що це – колонія однієї політичної сили. Він здескредитував себе в останню мить, коли показав своє істинне обличчя – поведінку заангажованих політикою людей.
Окрасою засідання, його емоційною розрядкою став виступ одного з постійних членів дискусійного клубу, відомого на Дрогобиччині барда Ярослава Бігуняка, який виконав під гітару одні з найкращих своїх пісень: "Теперь за мат нельзя привлечь..." та "Я - українофоб". І справді, матюки сьогодні стали рідною мовою народних обранців. Як депутатів Верховної Ради України, так і депутатів обласних, місцевих та районних рад. Тут п. Бігуняк (нехай у жартівливій формі), але точно помітив, що "теперь за мат нельзя привлечь, ведь это же – родная речь...".
Переглядів: 4211
|
Тільки останньому - не до проблем рідного міста, а так само і не до проблем школи № 3, на ремонт якої вустами Віктора Бульби спочатку багато наобіцяв, а потім, схоже, передумав. 