 15 січня 2013 року о 18:00 у приміщенні середньої школи № 11 м. Стебник пройшло розширене засідання ради школи. Для участі у заході були запрошені пан Метик, як вищий представник від освіти, Дрогобицької міської ради. Проте він не був готовий до виступу перед батьками, котрі прийшли відстоювати Конституційні права та права своїх дітей на вільний вибір навчального закладу та й не з'явився зовсім. Не було видно і пана Сушка, котрий мав бути присутнім у першу чергу. Проте, не дивлячись на ці два чинники, зібрання відбулось у повній мірі.
Розпочав виступ вчитель школи, котрий ознайомив присутніх із деякими статистичними цифрами. У голосі було чути розпач і невимовну радість. Коридор був заповнений повністю. Яблуку ніде було впасти. Люди стояли на сходах. Кожен хотів бути у центрі події і чути кожне слово.
До слова був запрошений і міський голова м. Стебника пан Василь Пецюх. Нічого не хочеться говорити поганого. Є у нас мер. Проте йому бракує або впевненості у тих вчинках, які він чинить, або у команді, на яку можна опертися. Серед батьків були різні репліки. Люди розлючені, проте не налякані, а рішучі. Рішучі на самі крайні методи. Кожен із них готовий боротися за свою малечу не лише пером. Тішить, що нарешті ми вийшли з дитячого віку і подорослішали.
Після виступу мера, якому так і не вдалося сказати нічого конструктивного, оскільки усі слова зводились лише до захмарних мрій про продаж "Полімінералу" та світлого майбутнього, коли це станеться, а також надії на чудо, яке має врятувати усіх від ситуації, що склалась, слово було надане довіреній особі п. Ілика, котрий тепер є депутатом Верховної Ради України. Саме ця розумна постать і розкрила очі на все, що відбувається.
Правда, і Василя Федоровича можна зрозуміти. Він відбивався один від сотні реплік. Хвала йому за сміливість і присутність. Власне треба віддати належне цій людині. Адже пригадаймо Метика і Сушка - боягузів. Звісно, що коли б вони були присутніми, то навряд чи обійшлись би лише підбитими очима. А наш мер молодець. Можливо не всі задоволені, проте його присутність говорить про багато чого. Будемо надіятись, що педколектив СШ № 11 звернувся за вірною адресою.
Після таких слів хочеться також нагадати і про відеоролик, котрим володіє педколектив СШ № 11. На цій відеоленті добре видно і чути усю "любов" та "співчуття" органів виконавчої влади м. Стебник до своїх виборців. Не забувайте панове, що в цих кріслах - ви завдяки нам. Хоча тварина завжди та й усюди нею залишиться.
Проте повернемося до нашої розмови про хід зібрання. У заручниках ситуації опинились педагогічні колективи СШ № 11 та 18. На даний час провладні структури намагаються зіштовхнути лобами педагогів цих двох шкіл. Поки вони себе самі загризуть буде легше прийняти відповідні рішення, котрі дадуть можливість вивести будівлю із одного цільового призначення, перевести в інше і з часом вигідно продати. Хто зацікавлений у цьому - наразі невідомо.
Власне не можна топити одних, щоб жили інші. Проте цифри говорять дещо про іншу картину. Серед витрат на СШ № 11 де навчається близько 500 дітей витрачається у рік 3 000 000 гривень і таку ж суму, з різницею у "кілька гривень" витрачається на СШ № 18, де навчається 250 дітей. Питання: яка ж зі шкіл збиткова? Наступне питання: чому комусь СШ № 18 мов кістка у горлі? Центр міста і отримання двох приміщень за ціною одного. Звісно ж, що і продавати їх будуть за ціною по 7 коп. за квадратний метр.
Після зібрання загального відбулось закрите зібрання Ради школи. На ньому було вирішено ряд заходів, котрі б могли контролювати процес деребану СШ №11. Усе законно і усе документально. Наразі батьки налаштовані рішуче. Наші діти не картопля. Їх не можна викинути. Давайте закриємо або ж продамо міську раду, а для чого вона нам? Для галочки. Дуже приємно було чути слова пана Івасівки, котрий заявив вчителям, котрі прийшли шукати захисту у органах виконавчої влади, прямим текстом: збирайте чемодани і перебирайтесь у 18 школу. Проте він не думає, що зовсім скоро чемодани прийдеться пакувати не лише йому, а й решту "народним обранцям".
Не дамо роздеребанити школу, в якій вчились наші батьки, де пройшли найкращі наші роки і яка подарувала нам дорогу в життя. Давайте докажемо держимордам, що ми не вівці, не бидло і не отара, а громада, солідні люди.
Нехай щастить, бо попереду ще не легка робота і довгий шлях. Пройдімо його гідно. Геть лапи від 11 школи!!!
P.S. Пан Василь Пецюх, настільки поспішав, що навіть загубив деякий документ. Впевнений, що він згадає про нього уже вдома, проте СШ № 11 готова повернути меру його без жодних зволікань і протягувань через сесію міської ради. Просимо звертатись.
З повагою, Тураєв Дмитро!
Переглядів: 6519
|
. Не смішіть мої шкарпетки 
