Святотатство – це образа чогось особливо дорогого, святого, вкрай цінного для суспільства чи певної громади. Це поняття бере свої витоки ще з церковнослов’янського "татьба", що означає "крадіжка", і в сиву давнину цей термін означав такий вчинок, як майновий злочин, спрямований проти священної або освяченої власності церкви. Однак сьогодні саме святотатством можна назвати глузування очільників ПАТ "Львівгаз", з волі яких безпардонно, а фактично безпричинно було припинено постачання газу на дрогобицький солеварний завод.
(натисніть на фото для перегляду, всього 2 фото і 1 відео)
З тих пір минуло півроку, але газовики не тільки не відшкодували завдані підприємству збитки, а навіть не вибачилися. Більше того, дехто з доволі ситих клерків, сидячи у своїх теплих кабінетах, дозволяють собі зухвало і цинічно глузувати з державного підприємства, доведеного з їх же вини до животіння.
Причиною мого третього візиту на дрогобицьке підприємство ПрАТ "Галка-Дрогобич" стали слова заступника голови правління з юридичних питань правління "Львівгаз" Юрія Войсовича в інтерв’ю львівській газеті "Ратуша". У статті "Зраджений сільзавод" посадовець повідомляє наступне: "…Наша внутрішня служба безпеки їздила… то була перевірка газового обладнання на справність. Там були працівники дрогобицької філії і представники зі Львова. Йдеться, однозначно, про крадіжку газу… Я їх по-людськи дуже розумію, але я не знаю, як їм можна допомогти в даному випадку. Тому що вони кажуть: ми грошей не маємо, нічого заплатити не можемо, власники нас кинули. Також казали: не знаємо, хто врізався. Ну, я б на їхньому місці теж так робив… Коли з півроку стояв їхній основний конкурент Артемівський солеварний завод (то було півтора або й два роки тому), то я думаю, якраз тоді й зробили врізку… Бо в них тоді була можливість продати багато своєї солі… На акті вони написали, що вони свою вину визнають і збитки будуть відшкодовані. Це написав головний інженер внизу акта, просто рукою".
На жаль, часто-густо наші держслужбовці здійснюють помилку, озвучуючи недостовірну інформацію, оскільки слово – не горобець, і за необдумано сказані слова доводиться відповідати. У випадку з нашим солеварним заводом таку заяву з уст посадової особи можна розцінювати як наклеп та відверте нехтування своїх службових обов’язків.
Перші слова директора Ореста Ортинського спростовують подану раніше інформацію. Виявляється, під брендом "Галка" на Львівщині представлено декілька різноманітних підприємств. Відома шанувальникам кавових напоїв Львівська кавова фабрика "Галка" не має жодного відношення до оренди Дрогобицького солеварного заводу. Орендарем є ТзОВ "Галка Маркет", яке насправді займається лише торгівельними операціями, а не виробництвом. Але облишмо орендаря – він, з огляду на кризову ситуацію на підприємстві, дійсно виявляє певну байдужість до долі підприємства. Впродовж журналістського дослідження довелося ознайомитися з Актом № 316 від 13 серпня 2012 року, складеного представниками ПАТ "Львівгаз". У ньому мова йде про виявлення так званої "прихованої врізки" на території заводу, цитую, "замаскованої під опору надземного газопроводу", а також встановлення пломби на вхідних дверях до ГРП (зрозуміло, що після перекриття краном газової труби – Ю. Федчак). Що ж, ознайомлюємося з цим "секретним" документом. Мабуть, пану Войсовичу щось примарилося, але жодних слів каяття інженера на Акті нема… Не виявлено й цієї злощасної труби, через яку начебто підприємство розкрадало газ. Виявилося, що газовики наступного дня, 14 серпня, побувавши на території заводу, відрізали шматок цієї труби та вивезли у невідомому напрямку, не склавши при цьому жодного акта про вилучення. Відтак тепер довести як факт розкрадання газу, так і те, що труба під землею мала продовження є проблематичним. Дивовижне упущення, особливо – юридичної служби правління. Більше того, складається враження, що газовики ігнорують запевнення в тому, що колись з так званої "врізки" якраз і відбувалося постачання газу на потреби дитсадка, розміщеного неподалік, але аж ніяк не заводу. Не чують чи чути не хочуть?..
Після припинення постачання газу п’ятнадцять працівників підприємства довелося звільнити, а тому їх чисельність нині становить 35 чоловік. Це означає, що п'ятнадцять сімей залишилися без засобів на існування завдяки сваволі певних посадових осіб "Львівгазу". Нагадаємо, що Дрогобицький солеварний завод завжди вчасно сплачував плату за поданий газ, а виставлені ПАТ "Львівгаз" підприємству штрафні санкції є безпідставними, оскільки 14 серпня після проведення земляних робіт газовою службою було виявлено, що жодного продовження під землею газова труба не мала, тобто була запаяною.
Чи можна трактувати дії правління "Львівгазу" правовим нігілізмом – судити юристам, однак те, що дилетантів серед держслужбовців сьогодні не бракне – доводиться іноді переконуватися. Наприклад, в українському Артемівську нема солеварного заводу і бути не може, оскільки сіль там – кам’яна; її добувають у шахтах, надалі лише подрібнюючи соляні брили перед фасуванням. У цьому може переконатися будь-хто, завітавши на сайт соледобувного підприємства. Іншими словами, затрати на виготовлення солі на державному підприємстві "Артемсіль" зведені до мінімуму. Більше того, це потужне підприємство ніколи не зупиняло своє виробництво, має чотири шахти, здатні видавати на-гора по два мільйони тонн кам’яної солі щороку кожна! А це в сумі – 8 000 000 тонн солі на рік, хоча сьогодні "Артемсіль" добуває лише 3 000 000 тонн щорічно, причому дрогобицький солеварний завод при таких масштабах добування солі не складає жодної конкуренції Артемівську.
У чому все-таки полягає різниця між дрогобицькою кухонною та пропонованою нам кам’яною чи навіть морською солями? Різниця, виявляється, є суттєвою. Зрозуміло, що зайвим буде повторювати аргументи, викладені мною у попередніх публікаціях. Передусім важливим фактором є чистота солі. Під час нагрівання ропи з природних розсолів до температури +100-110 градусів за Цельсієм, добутої з глибини щонайменше 50 м, відбувається знищення можливих збудників захворювань. Цього неможливо досягнути при добуванні кам’яної солі. Про можливе інфекційне забруднення кам’яної солі ще у 50-х роках минулого століття застерігали експерти зі США. Не дає споживачам жодних гарантій з даного питання й виробник морської солі, яка утворюється шляхом випаровування солоної морської води під дією сонця та вітру. Іншим важливим фактором є хімічна чистота солі. Впродовж варіння ропи в чанах відбувається опадання в осад важких металів, інших шкідливих для людини мікроелементів та піщаних домішок, які разом із залишками солі кам’яніють, перетворюючись у великі грудки на стінках топки, тож не потрапляють на стіл господаря. Але ці елементи, а так само інші нерозчинні домішки містить кам’яна сіль. І про це добре знало колишнє керівництво СРСР, тому на 30% дрогобицькою сіллю було забезпечене населення наддержави. І останнім важливим фактором є те, що на відміну від кам’яної дрогобицька кухонна сіль швидко розчиняється у воді і легко засвоюється людським організмом і, безумовно, містить у достатній кількості такий важливий для нас мікроелемент, як йод. Зрештою, перевагу дрогобицькій солі надають домогосподарки, оскільки їм вже довелося мати гіркий досвід використання кам’яної солі: під час приготування супів та інших страв спершу складається враження, що господиня недосолила, і додає ще солі. А потім їжа раптом стає буквально перенасиченою сіллю, оскільки вона довше розчиняється у воді, ніж дрогобицька виварна сіль. Тому якщо сіль Донбасу коштує 1, 8 грн. за кілограм, то навіть відносно висока вартість дрогобицької солі у роздрібній торгівлі – близько 7 грн. не зупиняє покупців у виборі на користь дрогобицьких виробників. Ми вже звикли до того, що вартість дрогобицької солі не відрізнялася від ціни на кам’яну сіль, але як розуміємо, на такий стрибок в ціні вплинули такі фактори, як джерело енергії, специфіка діяльності, яка у зв’язку з агресивним середовищем виробництва періодично потребує капремонту тощо.
"Ми зараз перебуваємо на межі XV і XX століть", - іронічно зауважує директор сільзаводу Орест Ортинський. І справді, саме таке враження складається, коли перебуваєш поруч з соляною топкою, яку з допомогою дров опалює кочегар. Молочного кольору пар виривається з киплячої ропи і піднімається вгору, руйнуючи їдким складом покрівлю даху. А поряд – напівзруйновані стіни старих топок, до яких нещодавно подавався газ. На прохання директора кочегар знімає бляшане покриття і коцюбою нагортає сіль. Сьогодні вона вже стала дефіцитом не лише в крамницях області, але й Дрогобича. Здається, лише на одному ентузіазмі директора дрогобицького ПрАТ "Галка-Дрогобич" Ореста Ортинського тримається древнє підприємство. Дрогобицький солеварний завод, який досі є у власності держави, в сучасну добу є перспективним не тільки завдяки продукуванню йодованої солі, але й завдяки унікальній можливості розвитку туристичного бізнесу та санаторного лікування на території підприємства. Якби ж то не святотатство клерків приватизованого газового бізнесу, які "не розуміють, як допомогти підприємству"!
А тим часом, як зазначає сайт "Коментарі", Group DF International Дмитра Фірташа має намір нарощувати і консолідувати активи в сфері постачання газу. "У нас є пакети акцій окремих облгазів. Ми готові їх консолідувати. Ми готові їх нарощувати. І будемо в цьому напрямку зараз активно рухатися - в плані консолідації та нарощування активів", - повідомив керуючий директор групи Борис Краснянський. Також він підкреслив, що "група буде працювати над підвищенням прозорості та відкритості газового напряму бізнесу", - йдеться на сайті.
Отже, якщо для одних газ – це джерело енергії, то для інших – засіб шантажу і наживи. Однак жевріє маленька надія, що через декілька місяців ситуація на підприємстві зміниться на краще, і найдревніший у Європі завод нарешті запрацює.
Юрій Федчак, автор репортажу
Переглядів: 9533
Коментарі (31)
як і крановий долотний, нафтопереробний.монополізм, усувають конкурентів.дивно як ще депо з пропаркою не райбанули, але чую і туда лапи дойдуть колись
Справедливост ради відзначу, донецька сіль краща, як за смаковими властивостями, так і фракційно структурована добре, без всякого сміття... Жаль, адже економіка виробництва перетворилася у нас в економіку споживання...
Юрій Федчак дякуемо за гарну статтю і репортаж з порталу. Таке враження що час зупинився в вік хюндаїв та всеукраїнського покращення. Вихід є -треба повернути найдревніший у Європі завод Європі.
Мала-м троха солі дрогобицької, то й горя не знала. Як тийко сі скінчила тота сіль, такво й погано стало. Солю-солю тов сіллю донецьков, і все мало, давала -м пробувати чоловікові. А як си на стіл поставила - то всьо! І пес би то-то не їв би
Дякую Юрію Федчаку за "КІНО "! Оце все продивився, жах! Таке враження, що \по приміщеннях які розбиті і поламані\ вчора закінчилася ВВВ! Колись проживав в тому районі по вул, Гор.Брама.Не скрию, навіть заходив на територію солевиварювального заводу зі сторони церкви ЮРА, через дірку в паркані, разом з дресированою німецькою овчаркою, яка "гасала" за кинутою палкою.Був там і годину і більше! Оте все сам бачив, той стан розрухи приміщень! Немає у мене слів! Потрібно щось робити і не чекати "кінця світу"! Потрібні гроші, гроші і гроші! Оте все відновити! Стидоба, щоб сіль виварювали.дровами! Хтось тут написав, що "донєцкая" соль лучше! Брехня! Наша - рідна - краща! Потрібно не заговорити дане питання! Ще раз схиляю голову на знак пошани до автора даного "КІНО"! і тисну руку і бажаю здоров*я! З повагою!
Дякую, пане Юрію за висвітлення цього питання, адже завдяки покладам солі і виникло наше місто, а тепер чиновники на кшалт Радзієвського та Коростильова не хочуть навіть пальцем поворохнути, щоб допомогти нашому сільзаводу - унікальному підприємству цілої Європи. Якби в дрогобицькоратушних можновладців були мозги (маю на увазі розумні думки), то туристи з Німеччини, Італії чи Польщі могли, відвідуючи наш Дрогобич, частково фінансово допомогти. Але промоція нашого міста "шкандебає" на дві ноги.
В неділю, не згадаю по якому каналу, показували стару закинуту вугільну копальню в Німеччині, яку перетворили у галерею сучасного мистецтва. Стара будівля копальні разом з обладнанням дуже вдало поєднується з сучасними виробами. Вони захоплюються промисловою архітектурою цієї недіючої шахти! А у нас діюче промислове найстаріше у Європі виробництво! ! Наші діти, та й мешканці нашого міста , навіть не знають як виварюється сіль! А колись це було однією з навчальних екскурсій у школах.
А де дрогобицькі депутати місцевих і верховної ради? нпк "галичина" руйнують, сільзавод на ладан дише... чому депутати мовчать, чому не відстоюють власність своєї територіальної громади?
Просив би Юрія Федчака взяти інтерв*ю у голови міста пана Радзієвського О.В.по-поводу солевиварювального завода - що буде далі, і як "вилізти" з даноі ситуаціі ! ?Моя думка зібрати 50 ! штук дрогобицьких депутатів\народних депутатів\, взяти автобус і повезти всііх туди на екскурсію! Керівники Ратуші мають службові автомашини і під*ідуть туди! Може вони не в курсі справи! ?І останнє! Потрібно, щоб в Ратуші обов*язково був сайт "ДРОГОБИЧ-ІНФО" і там час від часу заглядала туди людина\секретаріат, або приймальна 3-й кабінет\ читали оте все і приймала відповідні міри - доповідаючи нашим кумирам, народним вибранцям, слугам народа! Ось такі справи"хлопаки"! Де подівся самий "крутий" депута ВР Украіни пан Р.Р.ІЛИК! Чому ВІН мовчить?Чи відпочиває на КАНАРАХ! ?Пане депутат вР! відгукніться, агов де ВИ! ?А по-поводу випарів з солі, згоден, що то шкідливо і в першу чергу несуть відповідальність керівники даного " підприємства" -ДИРЕКТОР! Охорона праці! Немає грошей! ?До голови міста з ліжком до кабінету і там спати поки керівництво Дрогобича на прийме міри! Боюся, що дане питання заболтається і все так і залишаться на ..ДРОВАХ! СНАЙПЕР++.
Для нашої влади краще знищити найстаріший завод, а не зробити галерею сучасного мистецтва. В Польщі, м.Величко з старої зачиненої шахти добувають ропу та проводять екскурсії.Заробляють гроші, та і для безпеки людей зробили все можливе.На Донеччині теж є щахта де проводять екскурсії, концерти, є церква. Але у нас немає та і нехочуть нічого робити, краще знищити, щоб наші діти нічого не бачили і незнали.Ніхто нехоче вкладати кошти.
Снайпер, класна ідея! Будь героєм дня, прояви громадську позицію першим, стань чумаком! Ліжко - під ратушу і чекай на Радзієвського під дверима ще звечора. М'якого спання! Без солі не повертайся.)
До "Хохотуна"! Сайт "Дрогобич-інфо" потрібний для Дрогобича, а він і є, як повітря! Але, багато того що ми всі тут пишемо, тільки на мою особисту думку, повинно б було б зрушити ситуацію дров*яного видобутку солі в старовинному міісті Дрогобичі! Для того ми маємо всі чиновницькі владні структури, які є СЛУГАМИ НАРОДА! і ЗОБОВ*ЯЗАНІ робити все для тих, хто ту владу НАЙНЯВ виконувати законні вимоги добробуту нашого з вами життя, це стосується і чиновників! Порадив би тобі, друже, читай постійно газету "ЕКСПРЕС", "Газета по- Украінськи" і дивися телеканал "ТВІ"! Роби висновки! Чому я повинен робити за когось щось, якщо той мусить виконувати своі прямі обов*язки по своій роботі! Таке саме було з Ющенком, який постійно "базланив", що він не може навести порядку в Украіні, тому що немає якихось ПОВНОВАЖЕНЬ! ?Якщо - ПРЕЗИДЕНТ - немає повноважень, але бабло отримує за президентське крісло - то він заходить до свого кабінету і ..СТРІЛЯЄТЬСЯ! Так що був здоров і читай побільше літератури!
Голландiя готова поставляти Дрогобичу 10 разних сортiв солi.заказуйте та платiть евро або доляри.не мартися.сiль всяка в основному йодована.з вiтамiнними та другими корисними добавками, щоб здоровi люди були, та не хворiли.
і це була найстаріша солеварня центрально-східної Європи, яка діяла до нашого часу?шановні представники влади:роздуплІтьсЯ! якшо треба(а воно таки треба)лупнІтьсЯ головою об стІнку! прозрІйте врештІ-решт! врЯтуйте хоЧа б те що залишилосЯ! Чому ви не баЧете елементарного? це ж ІсторІЯ нашого мІста! так що робІть висновки провладне стадо.
Сьогодні ходила по магазинах в пошуках нормальної чистої солі. Є в продажі пакети з дрогобицькою сіллю. Дивує ціна- 7-7, 25грн. за пакет( не за кг).Хто придумав таку ціну? Які витрати в неї закладено? За таку ціну( і навіть дешевше) в супермаркетах можна купити 1кг морської солі. Дивилася артемівську сіль в пакетах по 1кг. Ціна коливається від 1.65 до 1.85грн. Дуже брудна. Зупинила свій вибір на солі , розфасованої вагою 1, 5 кг. Є йодована та звичайна, чиста, вартість біля 3 грн. І все ж таки не дає спокою ціна нашої солі.(((
Скажіть, де у Львові ви знайшли дрогобицьку сіль? Мої запаси закінчились, лишилось ще трохи нейодованої для літнього консервування.Я цілком серйозно: в арсенах, метро, ашані, сільпо, рукавичках немає. Доводиться купляти італійську
У неділю 3 лютого 2013 року о 13 годині у Народному домі ім. Івана Франка відбудеться звіт горезвісного голови міста О. Радзієвського. Кожен, хто відчуває себе відповідальним за подальшу долю нашого міста, приходьте. Не будьте байдужими, кажучи, що від вашої присутності нічого не зміниться. Приходьте! Висловте своє невдоволення роботою влади, яку ми обирали і яка має служити нам, а не своїм забаганкам! Не будьте байдужими, приходьте самі та повідомте про це своїх сусідів-дрогобичан.
МИ ВИРІШУЄМО МАЙБУТНЄ НАШОГО МІСТА! ДАМО ВІДСІЧ ЗЛОЧИННІЙ ВЛАДІ РАЗОМ!
Бідна Дрогобицька жупа (солеварня)... Стояла з давніх-давен... Ні татари, ні турки, ні поляки, ні австріяки, ні "совіти" її не знищили. Аж тепер у вільній неньці приходять до неї страшні часи... Ну чим не сюжет для трилера? Де ж той герой, що її врятує?
Гарно директор руки вмиває, та відповідальність з себе знімає, фільми гарні складає та поганому танцюристу все щось мішає. Хіба не керівник підприємства повинен дбати за своє пвдприємство.Що надбав чи бодай утримав на сіільзаводі, за всі роки правління? Питання по газу це вже наступне. Пора вже давно було думати за альтернативні джерела енергії.Де українська атомна, гідро, вітро енергетика?
Знаєш, Василю, легко ось так судити, сидячи за комп'ютером. А ти йди і спробуй, покеруй підприємством, коли тобі всі крила пообрізали. Хіба сліпий не бачить, що довкола - розруха, а починати треба зі штучно висмоктаних з пальця боргів, високих процентних ставок по кредитах, та ще й держава задом відвернулася. Перш ніж судити і обсирати - йди і спробуй покеруй, думаю, ніхто не буде проти. Тільки такі як ти скоріше землю під заводом продадуть, ніж запряжуться у це ярмо. Цьому директору ще дякувати треба, що досі не втік з цієї роботи і весь тягар несе на собі. Таких тепер вдень з вогнем не знайдеш. От так, хлопчику.
Святотатство – це образа чогось особливо дорогого, святого, вкрай цінного для суспільства чи певної громади. Це поняття бере свої витоки ще з церковнослов’янського "татьба", що означає "крадіжка", і в сиву давнину цей термін означав такий вчинок, як майновий злочин, спрямований проти священної або освяченої власності церкви. Однак сьогодні саме святотатством можна назвати глузування очільників ПАТ "Львівгаз", з волі яких безпардонно, а фактично безпричинно було припинено постачання газу на дрогобицький солеварний завод.
