Відгомін літературного конкурсу

 Надрукувати
Новини
Написав(ла) Юрій Федчак   
07.02.2013
Журналіст"Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцiннiше надбання віків; мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу". Ці слова належать письменнику Олесю Гончару.

Мова – це одна з головних підвалин суспільства, без якої жодна з націй не могла б самоутвердитися. І тому вже двічі на сайті "Дрогобич Інфо" проводився літературний конкурс рідної мови, який для багатьох учасників виявився вдалим стартом у поетичний світ. Конкурсанти мали можливість вперше заявити про себе, продемонструвати свій хист до поетичного слова, палку любов до рідної мови. Про значимість конкурсу свідчать подяки, які надійшли на адресу сайту. Відтак знову у листах, адресованих на електронну пошту редакції, виявили своє бажання взяти участь у конкурсі невідомі читачам майстри слова. Тож чи буде у них така нагода цього року? Остаточну відповідь дати поки що не можемо, проте зрозуміло, що багато залежить від людей доброї волі, тож закликаємо небайдужих об’єднати зусилля навколо цього доброго починання. Передусім потрібна спонсорська підтримка.

До редакції нещодавно звернувся фіналіст минулорічного конкурсу Юрій Гарник. Це – цікава, багатогранна людина, яка свою поезію поєднує з музикою. Він чудово грає на саксофоні. Нові твори Юрія Гарника сповнені болю і переживання за сучасне і майбутнє України, її народу, рідної мови. У деяких творах автор звертається до народу, взиваючи його пробудитися і схаменутися, об’єднатися у боротьбі за збереження вікових надбань українства. Чи вдалося поетові своїми рядками достукатися до людських сердець? Про це уже на своєму високому суді скаже читач. Пропонуємо до уваги декілька творів Юрія Гарника.

Принагідно висловлюємо слова вітання дрогобицькому композитору і поету Василю Сторонському. До слова, нещодавно вийшла друком його нова збірка віршів "Другий поверх. Балкон". У ній - світле віддзеркалення ліричної душі поета, яка по вінця сповнена і болем, і радістю. Кожен рядок проймає глибиною слова, жаром любові, шляхетності. Поезія мимохіть полонить читача родзинками дотепного гумору і легкого сарказму.


Українська мова
Українська мова –
Мова солов’їна,
Українська мова –
Мова козаків,
Українська мова –
Це Костенко Ліна,
Українська мова –
Камертонний Львів.

Українська мова –
Це Шевченкове слово.
Українська мова –
Дзвін Каменяра.
В променях любові
Лине колискова
В серце України
З берегів Дніпра.

Українська мова –
Поетична нива,
У святкових лірах,
Зоряність весни,
Українська мова –
Звучність красива,
Тож любіть цю мову
Дочки та сини.

Українська мова –
Вікова скарбниця,
Вольність сьогодення,
Щастя майбуття.
Українська мова –
Божа, молитовна.
Українська мова –
Супутниця життя.


Життя у борг
Життя у борг –це норма чи практичність,
Що з цього приводу нам скаже Тягнибок?
Життя у борг – це дика примітивність,
Для багатьох, нажаль, це – вимушений крок.

Успішність влади демонструє "жовта преса",
Титани часу кров висмоктують із нас.
"Райським" життям наситилась Одеса,
Жителі Харкова й прославлений Донбас.

Затримка пенсії, невиплата зарплати,
За не оплату знову виросла пеня.
Питають діти люблячого тата:
"Чому матуся не весела, а сумна"?

Питають діти люблячого тата:
"Чи буде на Різдво у нас кутя,
Святковим духом завітає в нашу хату
На крилах ангельських з вертепом коляда"?

Усе наладиться… піду до Миколая,
Попрошу в борг хоча б на свята грошенят,
Батьківським серцем передам йому прохання
Від всіх краян – дорослих та малят.

Життя у борг – тематика буденна.
Це – крик душі, це – жалюгідний стан.
Життя у борг – це вада сьогодення
Число знедолених сягає океан.

На сполох б’ють побожні галичани,
Країна в злиднях котиться на дно.
Як ви могли, досвідчені кияни
Пустити на престол велике зло?

В життєвих буднях – витоки моралі,
Проблема дійсності хапає за живе.
Парламентарії зібралися у залі
Невже придумають щось добре, щось нове?

Життя у борг – це норма чи практичність?
- Даю запитання для дочок та синів.
- Життя у борг – це дика примітивність,
- Тонують відповідь мільйони голосів.


Про сучасну Україну
В небі сокіл, зрілий сокіл
Високо літає
З того лиха, що він бачить,
Сльози проливає.

Від байдужості всихає
Червона калина,
Почорніла, помарніла
З журби горобина.

Сад вишнево-яблуневий
Нищиться вітрами,
Лан від віку золотистий
Звівся будяками.

Скеля Довбуша нудьгує
Без трембіт гуцульських,
Водограй не цим балює
Без сопілок звучних.

Облисіли передчасно
Молоді Карпати
Посивіла від наруги
Україна-мати.

В Чорнім морі синя хвиля
Піниться від злості.
Потіснили Україну
Непрошені гості.

І китайці, і в’єтнамці,
Й інші чужо віри
Тягнуть соки з України
Небожі без міри.

Принципові депутати
Чубаряться вправно
А тим часом Україна
Згасає безславно.

Клином б’є питання мови,
Брат на брата злиться,
Бруд та розбрат засіває
Безбожна лисиця.

Дзвін брехні несуть куранти –
Кремлівські проекти
Хочуть славну Україну
До «ручки» довести.

Якщо підемо на північ –
Згасне в небі зірка
Мову втратимо й державність
Жити стане гірко.

Занедбали Україну
Нерозумні діти
Нема щастя, нема правди
Нічим порадіти.

В небі сокіл, зрілий сокіл
Високо літає
З того лиха, що він бачить,
Сльози проливає.

То – не сокіл, і не ворон
Осені прикмета
Заскрипів столітній явір,
То – душа поета.


Батьків клич
Сини мої, соколи,
Чому ви – не зі мною?
Покрились мої скроні
Осінньою журбою.

Від дум густе волосся
Завчасно посивіло
Без вашої любові
Серденько постаріло.

Життя мого надії
Не перші й не останні
Подалися до Росії
На золоті копальні.

А там – мороз лютує
Снігами вітер свище
Квітуче українство
На гріх безжально нищить.

Безвинні душі кривдить
Трьохповерховим матом
Поводиться зухвало
Неначе з меншим братом.

Рахує себе вищим
А ти – стелись травою
Не хочу я миритись
З «пошаною» такою.

Ганьбити, зневажати
Неволю я нікому
Сини мої, соколи
Вертайтеся додому.

Де рута й зелен-м’ята
Смерекові Карпати
Давно на вас чекає
З любов’ю рідна мати.

Як тільки перейдете
Дніпро – ріку широку
У найми гнути спину
Віднині – ані кроку.

З дороги – відпочинок
І будем веснувати
Обов’язок наш діти –
Про Україну дбати.

Переглядів: 3553

Коментарі (8)
 
Цікаві вірші. Ще б редактора до них хорошого... 
А то що означає, наприклад, фраза 
 
Квітуче українство 
На гріх безжально нищить. 
 
зрозуміти не вдалося)
Повідомити адміна
Рейтинг: 1+ -5-
  
Пантелеймон, 21:23 07 лютого 2013 р.
 
вірші є , а поезії немає
Повідомити адміна
Рейтинг: 4+ -4-
  
Арсеній, 07:40 08 лютого 2013 р.
 
Легко судити дилетантам. А нам вірші цікаві, і у них - слова про наболіле. Хто не докумекав, лежачи на дивані - його проблеми.
Повідомити адміна
Рейтинг: 4+ -2-
  
Вірші, 14:33 08 лютого 2013 р.
 
Гарні вірші і доречна ідея конкурсу! Хтось відгукнувся, чи є тідьки арсенії, які свої брудні коменти кидає?
Повідомити адміна
Рейтинг: 4+ 0-
  
Богдан, 21:20 10 лютого 2013 р.
 
Буду вдячний, якщо автор пояснить дещо з поезій. 
 
"Життя у борг –це норма чи практичність,  
Що з цього приводу нам скаже Тягнибок? 
Життя у борг – це дика примітивність,  
Для багатьох, нажаль, це – вимушений крок" 
 
- наскільки розумію, Тягнибок тут тільки тому, що римується до слова "крок"? 
 
"Тонують відповідь мільйони голосів." 
 
-що таке "тонують"? 
 
"Скеля Довбуша нудьгує 
Без трембіт гуцульських,  
Водограй не цим балює 
Без сопілок звучних." 
 
- чим саме не балює водограй? 
 
"Клином б’є питання мови, " 
 
- клином, це як? Може, ключем?
Повідомити адміна
Рейтинг: 1+ -3-
  
Пантелеймон, 22:31 10 лютого 2013 р.
 
арсенія прмзначити ворогом народу
Повідомити адміна
Рейтинг: 1+ -1-
  
до богдана, 17:35 11 лютого 2013 р.
 
Маєте колосальне чуття гумору й реальності! Гратуляції!  
А щодо віршів, то справді багато графоманства. На жаль, "література масова дусить елітарну"...
Повідомити адміна
Рейтинг: 1+ -3-
  
До Панька, 18:32 11 лютого 2013 р.
 
Все якось руки не доходять сказати про позитиви. 
Отже, вірші, на мою думку, цікаві тим, що в них досить відверто проступають світогляд та спосіб мислення автора, що не замасковані вивченими літературними фігурами. 
Є і поетичні знахідки: мені сподобався "камертонний Львів". 
А загалом бачу тільки одну проблему: має бути різниця між віршами, в яких автор виливає душу в колі рідних та близьких і поезіями, які пропонуються широкій публіці. До останніх вимоги мусять бути строгішими...
Повідомити адміна
Рейтинг: 1+ 0-
  
Пантелеймон, 22:17 14 лютого 2013 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:
 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)