Неготовим виявився залізничний вокзал у Трускавці до прийому пасажирів у п’ятницю. Цього дня було важко всім, кому не сиділося вдома – хуртовина, рвучкий вітер і мокрий сніг унеможливлювали дорожній рух. Про природні катаклізми, що мали відбутися 15 березня, заздалегідь попереджав Український гідрометеорологічний центр, тож дорожні служби як Укрзалізниці, так і автомагістралей мали можливість належно підготуватися. Але проігнорували.
(натисніть на фото для перегляду, всього 17 фото)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10, фото 11, фото 12, фото 13, фото 14, фото 15, фото 16, фото 17.
Отже, поїздку цього березневого дня до сусіднього Трускавця можна було назвати екстримом. Спочатку на "Гірці" колеса пасажирського автобуса "Дрогобич – Трускавець" почали буксувати, і автобус рухався за принципом "крок уперед – два назад". Тоді автору цих рядків разом з іншими молодими пасажирами довелося штовхати автобус догори. Серед відважних хлопців помітив і дівчину. Весело! Цікаво, що інертна частина пасажирів вперто залишалася прикутою до свої сидінь. Нарешті автобус зрушив з місця. Через 100 метрів зупинився, чекаючи на нас. Дивно, таке відбувається щороку на цьому відрізку дороги, але дорожня служба не здогадається відправити трактор для допомоги. З трактористом у ньому, звісно ж. Далі – ще цікавіше: через якихось 500 м від зупинки "Солець" близько 13.00 години автобус знову зупинився на деякий час через корки на дорозі.
У Трускавці, на відміну від Дрогобича, на дорогах працювали грейдери і інша снігоприбиральна техніка. Та попри те приміські автобуси вже не їздили – місто розташоване на пагорбах, а під снігом – лід. Про те, що буде лід, неважко було здогадатися, адже перед снігопадом дорога була мокрою. Близько 15 години стало зрозуміло, що повертатися автобусом до Дрогобича – марна справа: і небезпечно, і ймовірність подальшого руху автобусів до Дрогобича є низькою. Вирішено крізь заметілі добиратися до залізничного вокзалу.
Вокзал у Трускавці, на якому "пощастило" побувати вперше, вражає двома просторими залами очікування, чистотою і громадською вбиральнею "євро". Але багатьом пасажирам ніде було сісти – місць бракувало. Найцікавіше було далі – через гучномовець диспетчер повідомила, що електричка запізнюється на 40 хв. Майже у кожного, хто цього дня потрапив на залізничний вокзал, було мокре взуття і навіть зі снігом усередині. Захотілося чаю-кави, гарячої страви чи щось подібне. Виявилося, що жодної їдальні чи хоча б кав’ярні ні на вокзалі, ні поряд нема. Більше того – радіатори опалення на вокзалі були холодними. У пошуках кав’ярні потрапляю в найближчий бар поблизу вокзалу. Бармен запропонувала холодне пиво, салати… Словом, банальна забігайлівка. Заходжу в сусідній магазин – ще "цікавіше" - алкогольні напої, цигарки і… одна сосиска у вітрині. Московський гуморист Михайло Задорнов відпочиває, а іноземні туристи висловили незле тихе слівце про Трускавець і його вокзальний сервіс.
Нарешті прибув електропоїзд маршрутом "Трускавець-Львів". У вагонах – дерев’яні, ще часів радянських 80-х років минулого століття крісла. Щоправда, тепліше, аніж на трускавецькому вокзалі.
А ось і рідний Дрогобич. Здається, повернувся у цивілізованіше місто. На злих пасажирів з Трускавця чекали рідні маршрутки. Дякую недолугому керівництву Львівської залізниці і Дрогобичавтодору за екстрим і отриману задарма порцію адреналіну, а заодно нагадаю крилатий американський афоризм: "Хто хоче працювати – шукає засоби, а хто не хоче – шукає причини".
Переглядів: 5216
|