 У трьох невеликих вертикальних нішах східної стіни, під дахом мурованого ґотичного костелу Святого Бартоломея у Дрогобичі, спорудженого протягом 1392-1511 рр., добре видно виготовлені з бетону стилізовані голову в кардинальській тіарі, руку і ногу.
Незважаючи на очевидну "підказку" тіари і бетону про порівняно недавнє і ймовірне римо-католицьке походження "дрогобицького триптиху", більшість місцевих науковців і краєзнавців дотримуються думки, нібито він пов’язаний з якимось міфічним поганським божком, по-іншому, язичницьким ідолом. Мовляв, під час будівництва костелу на місці прадавнього язичницького капища там знайшли останки "божка" і замурували їх у стіні. Цю виссану з пальця вигадку безліч разів повторюють для довірливих дрогобичан і екскурсантів, передусім трускавецьких, їхні переважно недалекі екскурсоводи, які майже або нічого не читають про Дрогобич сучасних науковців і краєзнавців.
Учергове проходячи біля костелу і знову зачувши вигадку про пов’язаність "дрогобицького триптиха" з поганським божком із вуст трускавецького екскурсовода, я зустрівся з "багатощознайком" Хосе Турчиком і поділився тільки-но почутим. З’ясувалось, що він теж цікавився цим питанням. За його порадою я звернувся до польських джерел, частину з яких подано в Інтернеті. В них і міститься аргументована відповідь на питання про походження "дрогобицького триптиха". Забігаючи наперед, скажу перефразованим прислів’ям: на моє переконання, досі це питання залишалося дискутивним і відкритим тільки через зашореність, невміння або небажання дрогобицьких дослідників шукати ключ до того. Тільки й усього.
Отже, що символізує "дрогобицький триптих"? Мученицьку смерть і велику посмертну славу польського римо-католицького святого, єпископа Станіслава зі Щепанова, або Станіслава Щепановського (26.07.1030 (за іншими даними 26.07.1036)-8.05.1079 (за іншими даними 11.04.1079)). Найдавнішими джерелами про його життя, діяльність і трагічну загибель вважаються "Літописання" Краківської єпархії від часу її створення близько 1000-го року і "Список краківських єпископів". Про нього писали також перший літописець та історик Польщі Галл Анонім бл. 1112р., блаженний Вікентій Кадлубек (помер у 1223р.), Великопольська хроніка кінця ХІІІ ст., згодом – десятки інших дослідників. Станіслав Голянський видав шеститомну працю. Серед письменників, котрі присвятили йому свої твори, є Антоній Гофман, Юліян Нємцевич, Єдвард Одинець, Юліюш Словацький, Юзеф Корженьовський, Станіслав Виспянський, інші.
17 вересня 1253 р. за працею В. Кадлубека Папа Римський Інокентій ІV у базиліці Святого Франциска в м.Асизі (Італія) канонізував єпископа Станіслава Щепановського і зарахував його до сонму святих. До речі, цей же Папа і того ж року надав королівську корону князеві Данилові Галицькому. Відтоді князя почали іменувати королем, а Галицько-Волинське князівство – королівством.
Як свідчать джерела, Станіслав народився в с.Щепанові у сім’ї вихідців з рицарської родини Туржинів. Навчався в кафедральній школі м.Льєжа (Бельгія), Парижі (Франція). Рукоположений у священичий сан близько 1060р. Згодом служив каноником Краківського кафедрального собору. У 1070р. після смерті попередника обраний єпископом, що в 1072р. підтвердили польський король Болеслав Хоробрий і Папа Римський Олександр ІІ.
Невдовзі між молодим енергійним владикою і войовничим королем виник конфлікт, що призвів до трагедії. За В.Кадлубеком, Болеслав Хоробрий постійно вів затяжні війни. За відсутності короля і його рицарства в країні запанували розбої та грабунки. Рицарі зверталися до короля з просьбами повернутися додому, та він не хотів і чути про це. Тоді декотрі з них покинули його військо для захисту своїх маєтків і родин. Коли ж король нарешті прибув додому, то почав жорстоко мститися тим, хто його самовільно покинув.
На їх захист виступив єпископ Станіслав Щепановський, закликаючи Болеслава до християнського милосердя та прощення винних. Король знехтував його пастирськими настановами, і владика відлучив його від церкви, що означало позбавлення королівського трону. Розлючений монарх на чолі озброєного загону увірвався до храму Святого Михайла на Скалці, де єпископ саме правив святу месу, і вдарив його мечем по голові. Своїм же рицарям наказав порубати його тіло на частини. Середньовічна катівська акція передбачала умертвлення жертви через почергове відрубання обох рук, ніг і голови. Великопольська хроніка ХІІІ ст. уточнює: король сам убив єпископа, виволік його тіло з храму і розчленував на чотири частини. Справді, в 1963р. польські вчені дослідили частину мощів святого Станіслава Щепановського із релікварію в скарбниці кафедрального собору на Вавелі (Краків) і виявили на його черепі сім слідів від удару меча ззаду.
Невідь коли виникла легенда, нібито вони дивним дивом з’єдналися. Прилетіли орли і взялися стерегти тіло святого великомученика. Народ засудив убивцю короля і відвернувся від нього. Той мусив тікати і ховатися в сусідній Угорщині. Інша легенда стверджує, наче Болеслав Хоробрий став монахом-бенедиктинцем і помер у 1081р. в Австрії.
Після канонізації святого Станіслава Щепановського у базиліці, де він загинув, облаштували каплицю на його честь. У 1254р. чеський король Карл ІV спорудив для зберігання частини мощів святого церкву та монастир. Поступово він перетворився для поляків на символ незалежності та єдності Польщі, покровителя Кракова, захисника пригноблених можновладцями, польських віруючих РКЦ. Щороку 8 травня вони урочисто вшановують його як свого головного небесного заступника.
У соборі на Вавелі є золотий релікварій у вигляді рук, що їх підтримують орли. В іншому прекрасно виготовленому та оздобленому релікварію зберігається його череп. 8 травня влаштовується хресна хода, і цей релікварій проносять до храму на Скалці. Є там і релікварій у вигляді руки з костями святого. На його честь у Польщі споруджено близько однієї тисячі костелів, ще понад 70 костелів – у США. Польська топонімія налічує майже 200 назв, пов’язаних з іменем Станіслава Щепановського. Його ім’я належить до найпоширеніших серед польських чоловіків і жінок. Його також можна побачити на гербах багатьох польських міст, знайти серед численних народних прислів’їв. На його прославу Ватикан випустив комплект поштових марок, створено багато творів різних видів і жанрів.
Дрогобицький костел Святого Бартоломея є одним із тих польських храмів, де, за традицією, святого покровителя Польщі та Кракова зображено розрубаним на частини у вигляді голови, руки і ноги. За розповідями, такі ж або подібні символічні зображення святого можна побачити в багатьох костелах.. "Дрогобицький триптих" ймовірно появився в 1879р. з нагоди 800-річчя загибелі, або в 1903р. з нагоди 650-річчя канонізації Станіслава Щепановського, але не між 1906-1913 рр., коли за проектом міського інженера-архітектора Францішека Єльонека тривав ремонт і реставрація костелу. Це припущення базується, зокрема, на основі світлини костелу, зробленої до 1906р., із книги Тадеуша Трайдоса і Томаша Завхи "Drohobycz: – miasto krolewskie i jego koscioly" (Варшава, 2001). Точнішу дату появи "дрогобицького триптиху" слід шукати в польських джерелах, у тому числі пресових.
Такий розлогий екскурс у польську історію довелося зробити задля усунення ще однієї білої плями в історії Дрогобича, а значить, нашого краю і цілої України. А скільки їх ще чекає своїх дослідників попереду?
Переглядів: 5370
|
. Але ж не придумував цієї легенди . . . 
