Розгортаю життя, як сувій полотна… |
Культура, мистецтво | ||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Юрій Федчак, репортер | ||||||||||||||||||||||||||||
13.05.2013 | ||||||||||||||||||||||||||||
Визначна подія відбулася 12 травня у мистецькому колі Дрогобича і всього краю: у історичному відділі музейного комплексу "Дрогобиччина" розпочала свою роботу ювілейна виставка Заслуженого майстра народної творчості України Мирослави Кот. Привітати ювілярку прийшли цього дня секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик, керівник відділу культури Дрогобицької міської ради Олег Яводчак, митці і творчі колективи краю, учні пані Мирослави, шанувальники мистецтва вишивання, краєзнавці, друзі та небайдужі до культурного життя міста дрогобичани. (натисніть на фото для перегляду, всього 37 фото і 1 відео) Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10, фото 11, фото 12, фото 13, фото 14, фото 15, фото 16, фото 17, фото 18, фото 19, фото 20, фото 21, фото 22, фото 23, фото 24, фото 25, фото 26, фото 27, фото 28, фото 29, фото 30, фото 31, фото 32, фото 33, фото 34, фото 35, фото 36, фото 37. Дрогобичанка Мирослава Петрівна Кот – педагог, одна з провідних вишивальниць України. Народилася 10 травня 1933 року у Варшаві в сім'ї бойка та лемкині. В дитячі роки мати Марія навчала Мирославу вишивати, в'язати, шити одяг. У 1943 її батьки переїхали до Дрогобича. Тут Мирослава Петрівна закінчила педагогічний інститут і стала викладачем математики. Згодом у 1982 році на факультеті громадських професій заснувала секцію народної вишивки, а через десять років очолила першу в Україні інститутську кафедру методики й історії народних промислів. Дослідниця вивчала музейні збірки, приватні колекції і архіви. Її методичні розробки, статті, каталоги – це наукове обґрунтування набутих знань, нових ідей. Вона виховала понад 500 студентів, які розуміють і знають цей вид мистецтва, техніку вишивки та її особливості. Беззаперечна заслуга Мирослави Кот – у популяризації української вишивки в усьому світі, зокрема у США, Польщі, Японії. За час з 1989 року проведено понад 40 виставок, на яких демонструвалися як її роботи, так і її учениць. П'ятнадцять учениць Мирослави Кот стали членами Національної спілки майстрів народного мистецтва України та п'ять – кандидатами наук. Її роботи можна побачити у музеях і приватних колекціях США, Канади та України. Мирослава Кот є автором декількох книжок з української вишивки, які вважаються надзвичайно цінними. У 2012 році сесією Дрогобицької міської ради вишивальниці присвоєне звання "Почесний громадянин міста Дрогобича". Лейтмотивом як виставки, так і життя Мирослави Кот можуть стати слова Ірини Сеник: "Розгортаю життя, як сувій полотна: ось мережка гріхів і низинка падінь, верховинка жадань, яворівка притаєних прагнень. Далі – хрестики чорні страждань і терпінь та червона стебнівка палкого кохання. Все життя – у шитті і шиття, як життя – мов сувій полотна". Цього дня в музеї було людно і гамірно: лилася пісня, співала сопілка, плакала скрипка, а на столі Мирослави Кот червоніли, мов нитки на полотні, розкішні троянди. Післямова Чимало цікавого знають про українську вишивку шанувальники. Вона служить оберегом у кожній українській родині, її орнаментика змінюється залежно від регіону проживання, має певні смислові значення і вимагає правил вишивання . На вишивці, як і на писанках, зображені різні символи; про вишивку складені навіть легенди. Коли автор цього репортажу повертався з виставки, то бачив у святковий день на вулицях міста чимало краян у вишиванках. Однак увагу привабила дівчина у надзвичайно гарній вишиванці, яка виявилася львів'янкою, світлина якої й вінчає цей репортаж. Переглядів: 6790
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)