КП "Дрогобичводоканал": вчора, сьогодні, завтра |
Новини | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Юрій Федчак | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
27.09.2013 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Питна вода сьогодні є великою глобальною проблемою, яка щороку вимагає гострого розв’язання. Не винятком стала і Україна, на території якої за останнє століття масової індустріалізації та неконтрольованого вирубування лісів висохли тисячі струмків, прісноводних озер та річок. Серія статей про постачання у наші домівки питної води на сайті "Дрогобич Інфо" не залишилися без уваги начальника КП "Дрогобичводоканал" Романа Шагали. Відгук з його сторони не забарився, тож 8 серпня Роман Миколайович запросив представників дрогобицьких мас-медіа ознайомитися з роботою водозабору "Гірне". Отже, інформацію про роботу важливого у нашому краї комунального підприємства, труднощі і специфіку діяльності та прогноз на майбутнє – читайте у даній публікації. (натисніть на фото для перегляду, всього 26 фото) Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10, фото 11, фото 12, фото 13, фото 14, фото 15, фото 16, фото 17, фото 18, фото 19, фото 20, фото 21, фото 22, фото 23, фото 23.png, фото 24, фото 24.png. Автобус рушив у дорогу спекотного дня близько 12 години. Впродовж поїздки Роман Шагала розповідає нам про технічні проблеми водопостачання та низьку дисципліну працівників трудового колективу, з якими йому довелося зустрітися у перші дні своєї роботи в жовтні 1993 року. І ось ми – на території Любинцівської сільської ради. Саме тут і знаходяться головні виробничі потужності Гірнянського водозабору КП "Дрогобичводоканалу". Проектна потужність водозабору – 75 тисяч кубометрів води на добу, хоча фактично подає 30 тис. куб. м. З двох існуючих водозаборів гірнянський забезпечує 70% води від потреби. 6, 9 мільйона гривень – це частка позики Світового банку, витраченої на заміну оснащення цього водозабору. Загалом запозичені кошти були вкладені по 7 об’єктах водопостачального підприємства. Та ось перед нами постали новітні підстанції лінії електромереж, з допомогою яких забезпечується якісне забезпечення електроенергією потужних водних насосів. Раніше через зношеність тут періодично відбувалися збої електропостачання, але тепер завдяки використанню інвестиційних надходжень цього вдається уникнути. Далі ми завітали у хлораторну – саме тут відбувається хлорування питної води гіпохлоритом натрію. Таким способом вдається знищити у воді збудників різних захворювань. Побували ми і у святая святих водозабору – машинному залі. Гул потужних насосів, чистота, нова автоматика справляють враження. Далі ми переходимо у диспетчерський пункт. Невеличка кімнатка, на столі – комп’ютер, на якому постійно відображаються всі технологічні процеси та параметри роботи водозабору. Диспетчеризація, як зазначає Роман Шагала, дозволяє всебічно контролювати все виробництво. Тому і маємо цілодобово у своїх кранах воду. Зі слів Романа Шагали стало очевидним, що українська держава не тільки не сприяє розвитку комунальних підприємств, а різними шляхами намагається довести їх до цілковитого банкрутства. Надалі до уваги читачів – пряма мова керівника КП "Дрогобичводоканал" Романа Шагали. "Все обладнання, яке ми експлуатуємо, є енергозатратним. Якщо вибудовувати економіку підприємства, то ми на сьогоднішній день за електроенергію сплачуємо в середньому 1600000 грн. за місяць, що складає 55% доходів підприємства. В той час, коли зростає вартість електроенергії, що впливає на собівартість одного кубометра води, ми надалі змушені продавати воду за старою ціною. В результаті підприємство цілеспрямовано доводиться до банкрутства. Несправедлива у цьому плані існує регіональна політика. Наприклад, якщо Донецьк чи Луганськ може не платити за електроенергію по 500-600 мільйонів гривень, то ПАТ "Львівобленерго" на сьогоднішній день має боржників аж на 6 мільйонів гривень (і погрожує їм припиненням постачання електроенергії – Ю. Федчак). Тарифи не відповідають витратам. У минулому році держава на Львівську область передбачила 66 мільйонів гривень субвенцій, в той час як по інших областях, наприклад, Київська – мільярд гривень. Ми, жителі Дрогобича, сплачуємо податки так само, як і інші мешканці України, тож виходить, що своїми податками ми утримуємо таке місто, як Київ. Тобто держава не дає необхідні нам мільйони, а перерозподіляє у столицю. Колись наше підприємство могло реалізувати на нафтопереробному заводі щонайменше 250 – 300 тисяч кубів води в рік; на Автокрановому і Долотному заводах – додатково 150 000 кубометрів води за рік, за що ми отримували до півмільйона гривень доходу від таких підприємств. Сьогодні ці підприємства зупинені, тобто не працюють, а значить сьогодні наше підприємство недоотримає тих півмільйона гривень, які б дозволяли довести рентабельність до 40%, завдяки чому можна було би покрити ці затрати. (Сьогодні населення сплачує гроші за тарифами на воду по собівартості. Ряд промислових підприємств в Україні платять за електроенергію ціну, яка набагато перевищує не лише ціну оптового ринку, а й вартість передачі енергії, адже в неї закладена додаткова дотація на тарифи для населення. Таким чином, тариф на електроенергію для населення в Україні дотується звідусіль – і промисловістю, і комунальниками, і держбюджетом. Загальна сума такого дотування сягає майже 35 млрд. грн. – Юрій Федчак). Таким чином, напрошується висновок, що пора у Дрогобичі відродити роботу інших промислових споживачів, які б купували воду по комерційних цінах. На даний час збитки, які ми отримуємо, нам наносить місто Трускавець. Політика облдержадміністрації щодо водопостачання Трускавця завжди була такою, що місту треба продати воду за мінімальною ціною, оскільки це місто було всесоюзного курортного масштабу. Отже, втрати, які зазнає підприємство у великих масштабах, ніким не враховуються. Але ми не маємо впливу на цей процес, тому що вже 2 роки ми залежні від Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг. Держава таким чином взяла всі важелі впливу у свої руки, а фактично все зосереджено у руках однієї людини… Тому щось змінити є надзвичайно важко. Державі нинішній так вигідно через лобістські структури. Крім цього, відбуваються крадіжки через те, що неякісним є облік води, адже більшість лічильників допускають природну похибку. Держава займає при цьому дивну позицію, пропонуючи споживачам на вибір такі лічильники обліку води, з допомогою яких можуть відбуватися крадіжки, від чого підприємство зазнає 20% збитків. Тому на законодавчому рівні слід дати можливість підприємству змінити процедуру обліку води. Дотування чи вирішення соціальної проблеми населення за рахунок підприємства є сьогодні невірною політикою держави. Фінансово держава не має можливості допомогти населенню, ось і вирішує ці проблеми з допомогою різних комбінацій. Ми неодноразово зверталися до прем’єр-міністра з приводу такої несправедливості, коли мало не щомісяця ціна на електроенергію зростає, але ніхто на це не реагує. Населенню ми реалізуємо воду по собівартості. Абсурдно, але ми є тією машиною, яка субсидіює споживача, адже 50% доходу ми отримуємо саме від населення, тобто мимохідь змушені влізати у кишеню споживача, щоб розрахуватися за дорогу електроенергію, яку ми частково покриваємо. Складається враження, що все йде просто у прірву: ми лише покриваємо витрати за добування і постачання питної води… Впровадженням інвестиційного Проекту розвитку міської інфраструктури КП "Дрогобичводоканал", зокрема на водозаборі "Гірне", ми досягли 17% економії електроенергії. Середньомісячна цифра споживання електроенергії становила 900 тис кВт електроенергії, сьогодні ж завдяки реалізації Проекту значно знизилася. За останні півтора року вартість електроенергії зросла на 15%, і на цьому ціна не зупиняється. У липні місяці у нас були незалежні експерти Світового Банку. Ми на 95 % розрахувалися з нашими підрядниками, тому щось приховати чи чогось уникнути є неможливим. По даному Проекту ми запровадили диспетчеризацію, що дало можливість удосконалити систему управління технічними процесами. Сьогодні собівартість води має декілька складових: електроенергія, заробітна плата, відрахування податків (зокрема, ПДВ) та інші витрати. Є категорії споживачів, яким ми постачаємо воду: орієнтовно 45% - населенню, 45% - комерційним структурам Трускавця, 6% - бюджетним організаціям і близько 3% становлять інші споживачі. Якщо розраховувати рентабельність підприємства, то щодо населення вона становить 0% (при 1 грн. витрат – реалізуємо за 1 гривню), бюджетних установ – 15%, а от м. Трускавець є збитковим. Тепер мова – про діяльність водозабору "Гірне". Воду викачують потужними помпами з підземних водоносних камер, а не з поверхневого водосховища. Це і є очищена вода. Зі свердловин вода закачується у проміжні резервуари. Свердловина – це великий колодязь з опущеною на глибину 20-25 м колоною, до якої внизу прикріплений насос. Вода відтак накопичується у резервуарах об’ємом 5000 м. куб, а з цих резервуарів насосні агрегати у машинному залі забирають воду і перекачують в компенсаційні резервуари. Надалі під тиском її хлорують (тобто знезаражують) – саме такою ми її і отримуємо. Протяжність наших свердловин вздовж річки Стрий становить 7 км. Завдяки тому, що поблизу водозабору нема жодного промислового центру, ми маємо можливість у санітарній зоні отримувати якісну питну воду. Питання очистки і дезінфекції води – це два різні поняття, які часто плутають. Гіпохлоритом натрію воду не очищають, а дезінфікують, тобто ми позбавляємо можливість появи у воді кишкової палички. Якщо її кількість – більше 10 одиниць в 1 літрі води, то це вважається порушенням санітарних норм, а от у сільських колодязях кількість хвороботворних бактерій сягає 100, і навіть 200 одиниць. Повертаючись до питання, яке було опубліковано на сайті "Дрогобич Інфо", роз’яснюю, що ми отримуємо вторинне забруднення води в процесі її транспортування по мережах. Кінцеві внутріквартальні мережі міста перебувають у такому стані, у якому вони є, тож у процесі ремонтних робіт і експлуатації ми отримуємо таку забруднену воду. І тому, щоб у цьому вторинному забрудненні ми не отримали кишкової палички, газоподібним хлором дезінфікуємо воду у хлораторній. Сюди (у т. зв. "хлораторну") вода під тиском подається на спеціальний дозатор, а звідси – у трубопровід. Таким шляхом хлор потрапляє у резервуари з водою і там він тримає свою активну атмосферу. Розрахунки зроблені так, що в місто Дрогобич вода подається у тих мінімальних дозах хлору, як цього вимагають стандарти. Тобто, якщо тут концентрація хлору становить 0, 85%, то вже у трубах Дрогобича – 0, 25% (верхня межа – 0, 40%). Такий процес є вимушений і надалі, тому що ми несемо відповідальність перед населенням. За транспортні послуги ми платимо більше, ніж за основний товар. Раніше підприємство купувало гіпохлорит натрію в Калуші, але вже 6 років ми змушені купувати в єдиного в Україні монополіста, котрий завозить хлор з Росії. Транспортування у балонах гіпохлориту натрію вартістю 15 000 грн. обходиться підприємству в суму 25 000 грн., тобто щомісяця витрачаємо за товар і його доставку 40 000 грн. Вода, яка буде постачатися в Дрогобич без хлорування, вважатиметься не питною, а технічною. У Європі, зокрема Німеччині, Швейцарії чи Фінляндії – зовсім інший підхід до обеззараження води. Цей процес відбувається на окремому міні-заводі, на якому проганяють воду зі свердловин, і в кінцевому результаті отримують ідеально чистий продукт, який у них прирівнюється до харчового. Нам до цього (при такій системі фінансування – Ю.Ф.) ще дуже далеко. Вважаю, що витрачати сьогодні кошти на якесь ноу-хау, в той час як ми думаємо, як поміняти в Дрогобичі мережу, є недоречним Електропідстанція. Все обладнання, що експлуатувалося до минулого року, було застарілим і не забезпечувало необхідних вимог, а тому часто призводило до аварійних ситуацій. Тепер тут у металевих шафах встановлена надсучасна модель захисту, яка за долю секунди розмикає електричний роз’єм. Це – вітчизняне обладнання, вироблене у Сімферополі. Гірнянський водозабір будувався у 70-х роках з розрахунком на великий регіон: Дрогобич, Борислав, Трускавець і Стебник. Промисловість на той час працювала потужно, тобто розрахунок постачання води на добу дозволяв все це забезпечити. Звичайно, тут були встановлені насосні агрегати удвічі більшої потужності, ніж нам сьогодні потрібно. Тобто для цього витрачалося набагато більше електроенергії, а тому виникла потреба поетапно всього цього позбуватися, міняти, перепрофільовувати. Потужні агрегати при цьому працювали від напруги 6000 Вольт. Ми тепер встановили насосні агрегати низьковольтної потужності, а тому вони потребували будівництва електричних підстанцій, щоб до них подати напругу 380 Вольт. Тобто тепер з 10 000 Вольт ми подаємо напругу на інші трансформатори, які понижають спочатку напругу до 6000 Вольт, а відтак – до 0, 4 кВ, а з 0, 4 кВ необхідні 380 Вольт подається на службову апаратуру цього агрегату. В результаті все це разом забезпечує надійність у роботі. Діаметр труби становить 90 см, подача води відбувається на висоту 56 м. Саме від висоти подачі води залежить кількість спожитої електроенергії. Раніше тут стояли агрегати, які за своїми характеристиками подавали воду на висоту 90 м, інакших тоді вітчизняна промисловість не виробляла. Ми при потребі 56 м підібрали агрегати з можливістю подачі води на висоту 65 м, тобто з невеличким запасом. Таким чином ми отримали економію електроенергії. В залежності від часу доби ми регулюємо кількість подачі води. Завдяки диспетчеризації з допомогою комп’ютера ми завжди бачимо кількість води в резервуарі, можемо вчасно проводити необхідні регулювання, проводити моніторинг насосних агрегатів, аналізувати і контролювати стан свердловин та багато іншого. Тут же працює лаборант, який контролює якість води. Наша зона відповідальності за якість поданої води – це мережі до фундаменту зрізу будинку споживача. На водозаборі "Гірне" працює 30 чоловік, з них цілодобово – 4. Можливість диверсії тут виключена". Запитання – відповіді Після екскурсії територією підприємства Роман Шагала відповів на запитання журналістів, які наводимо у цій статті: - Чому у Львові тарифи на воду нижчі, ніж у Дрогобичі? - Ціна на воду залежить від об’ємів збуту. Цінова політика на воду у Львові, повірте, є не у кращому стані. Спочатку воду транспортують до Миколаєва, а вже з Миколаєва – до Львова. Вартість води у Львові нижча завдяки великої кількості приватних підприємств, яким вода реалізується за комерційною ціною, а значить, населенню її можна реалізувати за нижчою ціною. Юрій Федчак: Яким чином реалізовується проект "Чиста вода", про який інформував ЗМІ два роки тому голова міста Олексій Радзієвський? - Особисто моя позиція така, що з приходом нових політиків у владу, щоразу виникає свіжа тема, яка була б цікавою і актуальною. Ця програма була створена зацікавленими людьми і є актуальною для південно-східних областей, де якість води не відповідає вимогам. Програма "Питна вода України", яка була прийнята у 2010 році, не була впроваджена, адже держава не виділила коштів на її реалізацію. Віра Байса: Це був гарний проект у Дрогобичі, який передбачав, щоб у школи подавалася надзвичайно чиста, якісна питна вода… - Річ у тім, що для реалізації такого проекту санстанція мала надати документ, в якому б зазначалося, що наша вода не відповідає вимогам. Але ж це – абсурд. Юрій Федчак: Чи досліджується вода, знезаражена від збудників кишкової палички, на вміст інших збудників небезпечних для людини інфекцій, зокрема вірусної етіології? - Щокварталу відбувається перевірка води на вміст розчинних солей та збудників інфекцій. Наша лабораторія визначає склад води за 25 показниками щодо хімічного і бактеріологічного аналізів. У світі такий аналіз води проводять більше, ніж за 100 показників. Двічі на рік, а деколи – щоквартально на рівні обласної санстанції проводяться аналізи нашої води, зокрема щодо вмісту у ній збудників гепатиту А, тобто такий контроль здійснюється. Однак через нестачу фінансів ми не маємо змоги придбати відповідне обладнання, необхідні реактиви для проведення більш ширшого аналізу води, а власне держава вирішенням цього питання не переймається. Єдине, в чому можемо бути впевненими і дякувати Богу – це те, що живемо у такому екологічно чистому регіоні, де маємо змогу отримувати чисту воду. Це – наше благо природи. Якщо згадати про вугільний басейн Донеччини, чи навіть ріку Дніпро, в яку зливають величезні об’єми нечистот і відходів виробництва, то очистка води є надзвичайно складним технологічним процесом. Тому на даний час при такій політиці держави щодо комунальних підприємств доводиться обмежитися тим, чим є. Юрій Федчак: Все-таки, якщо з водозабору вода до Дрогобича подається чистою, то в чому причина її масового забруднення у місті і що треба зробити для усунення таких недоліків? - Не погоджуюся з твердженням про масове забруднення. Трапляються поодинокі випадки, про які писав сайт "Дрогобич Інфо" та виклав такі факти у фотографіях. Під час ремонтних робіт відрізають старий шматок труби і приварюють нову. Тому воду, що в час ремонтних робіт потрапляє в трубу, продезінфікувати чи очистити практично нереально. Впродовж ремонтних робіт в інших місцях водогону, де є отвори, відбувається проникнення забруднених вод, можливо утворених через протікання каналізаційних колекторів. Коли ж питна вода в трубах перебуває під тиском, цього не відбувається. Місцями забруднення питної води є також будинкові мережі; при цьому у водоносні труби може потрапити вода від пральної машини одного з мешканців, який неправильно підключив каналізаційну систему. Ще однією причиною забруднення води є старіння мереж, що призводить до утворення відкладів на стінках трубопроводів, які можуть стати середовищем розвитку мікроорганізмів. Щоб всього того не відбулося, слід поміняти 90% мережі у місті Дрогобичі. Сьогодні витрати на прокладання такої мережі в умовах міста становлять 600 000 грн. за 1 км. У місті Дрогобичі 30 км мережі треба міняти. Сьогодні на балансі підприємства – 330 км облікованої мережі і до 100 км – не облікованої, по якій вода подається, але з різних причин ніколи на підприємстві не була облікованою. Тому маємо сумну статистику аварійних випадків. За 15-20 мільйонів гривень на оновлення мереж я готовий співпрацювати з інвестором. Проте, на жаль, сьогодні державою не вироблені чіткі механізми повернення коштів, наданих інвесторами. Щороку 2 мільйони гривень заборгованості через спецрахунок підприємство зобов’язане повертати. Ми могли б позичити у Світового банку не лише 24 мільйони гривень, а й більше, однак відсутній законодавчо обґрунтований механізм, тож в іншому випадку така збільшена позика могла б негативно відбитися на економічних показниках підприємства. Сьогодні у державі соціальна політика передує над економікою, над прагматикою, а тому ми не можемо розвиватися. Я б міг взяти необхідні кошти на ремонт тих 30 км у Дрогобичі і за 2 роки повністю б оновили в місті мережу та зменшили б енергозатрати, але нема з ким працювати, бо нас обдурять. Юрій Федчак: Наскільки мені відомо, у світі існує така практика: якщо підприємство є боржником і не спроможне повернути заборгованість, то через суд його оголошують банкрутом і продають… - Між нами укладена тристороння угода, яку ратифікувала Верховна Рада України. Гроші у ЄБРР позичала держава, а Мінфін вже півроку тому повернув Світовому банку позичені гроші. Тепер Мінфін у свою чергу вимагає у підприємства повернути ці гроші. Тож через податкові фіскальні органи починаються стягнення. Тобто нас очікує судова тяжба, податкові арешти та інше, бо держава у комунального підприємства хоче ці гроші забрати. Держава перед нами перебуває в боргу, однак слідує за таким правилом: "спочатку ти нам віддай, а потім ми тобі повернемо". - Тобто взаємозалік не розглядається? - Ні, тому що відсутні механізми. Тому передусім від усіх вимагається розуміння: від представників влади, споживачів, держави. За нашими розрахунками, для того, щоб сьогодні підприємство було самостійним і економічно привабливим та змогло розвиватися, ціни на воду слід підвищити на 30%, і це – при умові, що не зростатиме вартість електроенергії. На даний час політика центральних органів влади унеможливлює диференційований ріст тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення разом із зростанням тарифів на електроенергію. Тому прогнозувати будь-які зміни вартості води в залежності від ціни на електроенергію у майбутньому не є можливим. Однак, ріст витрат виробництва все одно призведе до зростання собівартості. Чим вона буде покриватись у майбутньому – повністю залежить від позиції центральних органів влади. Додаткова інформація На окремий інформаційний запит автора цих рядків до КП "Дрогобичводоканал" надійшла відповідь, витяги якої пропоную до уваги читачів. "З метою сприяння комунальним підприємствам у підвищенні якості й надійності надання послуг та зменшенні витрат на обслуговування шляхом низки інституційних удосконалень та реабілітації систем водопостачання, водовідведення й утилізації твердих відходів Україною з Міжнародним банком реконструкції та розвитку укладено Угоду про позику (Проект розвитку міської інфраструктури) від 26.05.2008 №4869-UA (надалі – Угода про позику), яка ратифікована Законом України від 24.09.2008 №592-VI . Для участі у Проекті розвитку міської інфраструктури КП "Дрогобичводоканал", відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 11.06.2009 №172, подано заяву для участі у конкурсі інвестиційних проектів з відповідним додатком документів, в тому числі Бізнес-план інвестиційного проекту, підготовлений відповідно до вимог Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Між Міністерством фінансів України (Субкредитором), Міністерством з питань житлово-комунального господарства України (Міністерством) та комунальним підприємством "Дрогобичводоканал" (Субпозичальником) укладено Договір про субкредитування від 29.12.2009 №28010-02/146 на загальну суму 3131207, 53 дол. США (в гривневому еквіваленті при розрахунковому курсі 7, 70 грн за 1 дол.США становить 24 110 297, 98 грн), оскільки Міністерство та Світовий банк погодилися залучити КП "Дрогобичводоканал" для участі у виконанні частини С Проекту на умовах Угоди про позику. В ході виконання Проекту заплановано проведення ряду реконструкцій об’єктів Підприємства з метою зменшення енергоспоживання та забезпечення якісного надання послуг водопостачання та водовідведення м. Дрогобича, зокрема: • заміна насосних агрегатів та силового електрообладнання на водопровідних насосних станціях на менш енергоємне з повною автоматизацією насосних станцій 1-го, 2-го та 3-го підйому; • заміна насосних агрегатів та силового електрообладнання на каналізаційних насосних станціях та станції очистки стічних вод на менш енергоємне з встановленням АСУ ТП; • реконструкція частки водопровідних мереж від водопровідних насосних станцій. Відповідно до умов Договору про субкредитування від 29.12.2009 № 28010-02/146 на КП "Дрогобичводоканал" покладено зобов’язання щодо сплати відсотків і всіх пов’язаних із запозиченням платежів. На час підписання договору про позику ставка за користування кредитом становила 4, 01% (Libor + змінний спред) річних, її розмір застосовується при розрахунках обсягу обслуговування кредиту та при плануванні бюджетних зобов’язань щороку. Однак, відсоткова ставка за користування коштами змінна та встановлюється два рази на рік, щороку 15 квітня та 15 жовтня. Розмір залежить від Лондонських міжбанківських ставок (станом на 15.04.2010 – 0, 50%, 15.10.2010 – 0, 57%, 15.04.2011 – 0, 54% річних і т.д.). Міністерству фінансів України за обслуговування кредиту сплачується комісія в розмірі 0, 01% річних від непогашеної суми позики. Фактично сплачено комісій та відсотків: 2009 – 7, 828 тис. дол. США, 2010 – 0, 3 тис. дол. США, 2011 – 2, 787 тис. дол. США, 2012 –12, 065 тис. дол. США, 2013 – 10, 519 тис. дол. США. Позика Підприємству надана на період з 29.12.2009 по 15.10.2025, з них 2009-2012 роки – пільгові, без погашення суми кредиту. В подальших роках погашення суми кредиту відбуватиметься рівними частинами два рази на рік (по 120, 43 тис. доларів США, що становить при курсі 7, 993 грн/дол США – 962, 6 тис. грн). Погашення кредиту розпочато згідно графіку з 15.04.2013. Міністерством фінансів України виставлено рахунок 120, 431 тис. доларів США. У діючих тарифах затрати на повернення позики на даний час не передбачено. Кошти з позики витрачено на: 1) придбання лабораторії для пошуку втрат води; 2) реконструкція водопровідних мереж; 3) реконструкція насосної станції "Гірне"; 4) реконструкція насосної станції "Уріж"; 5) встановлення частотних перетворювачів; 6) придбання екскаваторної техніки; 7) реконструкція очисних споруд. Собівартість 1 м. куб. води – 3, 40 грн., 1 м. куб. очистки стоків – 1, 37 грн. Рентабельність послуги централізованого водопостачання становить – 12, 362%, послуги централізованого водовідведення – 9, 901%. У структурі витрат КП "Дрогобичводоканал" у 1 півріччі 2013 року електроенергія становить 46, 4% (загальна сума витрат становить 17067, 8 тис. грн., з них витрати на електроенергію – 7917, 1 тис. грн.)". Що далі? Як пригадує читач, зі серії статей на "Дрогобич Інфо" про руйнування найдревнішого в Україні Дрогобицького солеварного підприємства можна зробити висновок, що саме передача важливого енергоносія – газу зосереджена у руках приватного монополіста, а відсутність ефективного контролю за роботою ПАТ "Львівгаз" з боку держави, зокрема в особі Антимонопольного комітету, призвели до зупинки заводу та руйнування його виробничих потужностей. Щось подібне відбувається і у електроенергетиці, хоча наразі начебто основним монополістом виступає держава, а значить, диктує ціну. Робота водоканалу є досить коштовною, оскільки потребує багато електроенергії, затрати на яку включаються у собівартість поданої води, а значить, і впливають на ціну води. На лист Дрогобицького міськвиконкому, в якому висловлюється прохання запровадження пільгових тарифів на електричну енергію для КП "Дрогобичводоканал", у квітні цього року за підписом Ю. Власенка надійшла відповідь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ). Пропоную читачам витяг цього листа: "НКРЕ здійснює регулювання цін (тарифів) на продукцію (послуги) суб’єктів підприємницької діяльності в електроенергетиці… основним при цьому є принцип забезпечення балансу економічних інтересів суб’єктів енергоринку… Реалізація цього принципу передбачає, з однієї сторони, встановлення економічно обґрунтованих, тобто необхідних для виконання поточних та інвестиційних витрат природних монополій, цін та тарифів, а з іншої – врахування економічних можливостей споживачів – рівня платоспроможного попиту… Зростання ціни на електроенергію обумовлене насамперед зростанням вартості первинних енергоносіїв (природний газ, ядерне паливо, вугілля), збільшенням витрат на виробничі послуги, сировину та матеріали, оплату праці та інфляційними процесами. Так, зокрема, за період з 2005-2012 роки вартість вугілля зросла в 3, 9 рази, природного газу – майже у 10 разів… При цьому відповідно до законів України та нормативно-правових актів Уряду окремі групи споживачів мають знижені (пільгові) тарифи, а енергопостачальні компанії – втрати, які виникають між ринковим і зниженим (пільговим) тарифом. З метою компенсації цих втрат та, відповідно, недопущення погіршення стану розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України, енергопостачальним компаніям надається компенсація втрат від здійснення постачання електроенергії, а саме: населенню; споживачам (крім населення), які розраховуються за тарифами, диференційованими за періодами часу, …вугледобувним підприємствам, суб’єктам господарської діяльності, які реалізують інноваційні проекти; міському електротранспорту, дитячим центрам "Артек" і "Молода Гвардія"; на зовнішнє освітлення населених пунктів… З метою компенсації втрат енергопостачальних компаній весь обсяг цих збитків включається до складу ринкової ціни у вигляді дотаційних сертифікатів. Обсяг такого перехресного субсидування має постійну динаміку до зростання: від 6, 7 млрд. грн. у 2007 році до 34, 5 млрд. грн. у 2012 році, а за прогнозом на 2013 рік – 37 млрд. грн. (все – без ПДВ), що складає 30% у структурі ринкової ціни (станом на 01.01.2013 року ринкова ціна становила 69, 3 коп/кВт•год без ПДВ) і, відповідно, збільшує рівень роздрібного тарифу для всіх споживачів електричної енергії. Відповідно до діючої концепції ціноутворення надання пільгового (зниженого) тарифу на електроенергію для КП "Дрогобичводоканал", що здійснює надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для міст Дрогобич, Трускавець, Стебник та тринадцяти сіл Дрогобицького і Стрийського районів, лише призведе до додаткового цінового навантаження на інших споживачів України, зокрема промислових підприємств, непромислових споживачів, споживачів бюджетної сфери та інших, та, як наслідок, подальшого підвищення рівнів єдиних роздрібних тарифів і поглиблення перехресного субсидіювання одних споживачів за рахунок інших, що є неприпустимим… Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 167 обласному бюджету Львівської області на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено 66, 33 млн. грн. (проти 75, 896 млн. грн. у минулому році – Ю. Федчак). Враховуючи зазначене, НКРЕ не може погодитися з пропозицією щодо встановлення знижених (пільгових) тарифів на електричну енергію для КП "Дрогобичводоканал", оскільки порушуються принципи рівності прав, запобігання дискримінації інших споживачів електроенергії, що суперечить діючому законодавству". Аж гордістю проймаєшся, яка справедливість і рівноправність панує у державній політиці НКРЕ! При цьому яка ж наша українська держава тепер "бідна": демонополізувала (можна підібрати інший синонім) стратегічно важливу паливно-енергетичну галузь, а тепер новоспечені олігархи диктують свої ціни на вироблену продукцію чи надані послуги. Навіть тепер Кабінет міністрів України змінив перелік шахт у Донецькій, Луганській та Львівській обл., що підлягають приватизації в 2012 - 2014 рр. Про це йдеться в постанові уряду від 17 липня 2013 № 507. "Внести у додаток до постанови Кабінету міністрів України від 19 вересня 2012 року № 987 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації в 2012 - 2014 рр., та критеріїв визначення способу їх приватизації" зміни, що додаються". І сьогодні, наче збезчещена невістка, розводить рідна українська держава руками, мовляв, я – не винна, у всьому судіть тих поганих дядьків-скоробагатьків, це вони в усьому винні. Від автора Насамперед хочу вибачитися перед читачами за запізніле подання цієї інформації. Наостанок – враження про поїздку. Коли ми перетнули "кордон" Дрогобиччини і опинилися на Стрийщині, то здивував стан дороги – наче приїхали у Європу. Гарне враження склав і краєвид за вікнами автобуса: сільгоспугіддя – чисті від бур’янів, відцвітають соняхи, в очікуванні жнив – нива. Стає очевидним, що такі контрасти засвідчують про професійність господарів, в руках яких – кермо влади того чи іншого регіону (підприємства, установи, організації). Висловлюю Роману Шагалі вдячність за таку екскурсію і подану розлогу інформацію, за виявлені гостинність та розуміння. З огляду на притаманні йому організаційні та управлінські здібності, досконале знання всіх тонкощів функціонування водоканалу і його проблем, стратегічне мислення і вміння професійно мислити у економічно нестабільних умовах життя нашої країни, можна висловити сподівання, що Роман Миколайович доведе розпочату справу модернізації КП "Дрогобичводоканал" до бажаного результату – якісної питної води та її подальшого безперебійного постачання.. Тож бажаю молодому управлінцю успіхів у досягненні поставленої мети на благо громади Дрогобицького краю. Переглядів: 8103
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)