Випробування на честь |
Роздуми | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Юрій Федчак | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
04.12.2013 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Душа – Богу, Життя – Україні, Честь – нікому. Чесному – всюди честь! (Козацький кодекс Честі) Чергове випробування зазнає сьогодні українське суспільство у ці дні. Молода генерація українців самоорганізувалася і об'єдналася у спільній боротьбі за правове суспільство, і вперше зіштовхнулася з залізобетонною силою злочинної Системи - того кримінального спрута, що обплутав своїми щупальцями всі сфери нашого життя. Цей спрут є злочинною клікою, у руках якої – всі гілки влади. Основне сьогодні – триматися разом і не боятися вести нещадну війну з Системою – аж до цілковитої перемоги. Війна з Системою може бути тяжкою, тривалою і кривавою. (натисніть на фото для перегляду, всього 1 фото) Сьогодні учасники Євромайдану у Києві своїми діями відновлюють заплямовану честь України. Заплямована вона тими "вождями", які зрадили очікування українства як у 90-х роках, так і після Помаранчевої революції. Це – боротьба, яка повинна дати реальний результат. Точкою терпіння, яка сколихнула українців, стало жорстоке побиття мирних протестантів уночі 30 листопада. Спрут оскалив свої ікла і показав справжнє обличчя, яке приховував під маскою. Що ж таке честь? Честь – це поняття моральної свідомості, духовної чистоти перед світовою спільнотою чи суспільством і самим собою. Честь, як і гідність, керує поведінкою, словами і думками людини, спонукає шанувати моральні і духовні цінності, оберігати деякою мірою власну репутацію. Втрата честі – величезна ганьба. Особа, яка заплямувала свою честь негідною поведінкою та не збирається її рятувати, не має права обіймати державні посади чи служити в правоохоронних органах, отримувати офіцерське звання в армії. Мені здається, що такої ганьби, якої зазнала Україна за часів президентського правління Віктора Януковича та його недолугого, непрофесійного уряду, історія моєї рідної країни не пам'ятає. Ну, хіба що у роки, які передували Директорії. Кожен громадянин України повинен гордитися своєю країною та нацією, інакше він – турист. Аналогічно кожен офіцер армії чи правоохоронних органів влади зобов'язаний з доблестю і честю стояти на варті миру і порядку в Україні, дотримуючись правил, що здоров'я і життя будь-якого українця – це святе. Це – довірена йому народом України честь, яку він зобов'язаний цінувати і ревно оберігати. Не нав'язую нікому своєї думки, але вважаю, що політичні партії в Україні та їх лідери, у тому числі з опозиційного табору, втратили кредит довіри. Погодьтеся, якби вони справді хотіли щось радикально змінити в Україні, то не займалися б декілька років поспіль лише саморекламою і демагогією, а давно здійснили б радикальні кроки. Депутати Верховної Ради України своєю нікчемною діяльністю засвідчили, що переслідують у парламенті меркантильні і партійні інтереси, але аж ніяк не загальнонаціональні. Тому якщо Євромайдан в остаточному результаті передасть керівництво у їхні руки – Україна, образно кажучи, знову ж таки ступить на одні і ті ж граблі. Дуже хочеться вірити, що грудневий майдан народить команду нових, партійно незаангажованих лідерів, здатних домогтися головного: відставки Віктора Януковича, уряду і розпуску Верховної Ради України. Однак це лише – півкроку. Завжди треба керуватися принципом: а що робити завтра? Новій команді потрібно чітко знати, у якій послідовності та які саме кроки здійснювати у наступні дні, яку треба будувати стратегію розвитку держави. Дуже важливо не зволікати з прийняттям і реалізацією важливих рішень, інакше тріумф, що затягнувся, несе собою небезпеку поступового оволодіння владою різного роду вискочками, пристосуванцями і партійними тушками, тобто може призвести до нівелювання всього того, що так важко далося. Але у загальному підсумку й цього замало. Навіть якщо на політичній арені України появляться перспективні поводирі-революціонери, слід усвідомлювати, що Система по суті й надалі залишається живою. Ну ж погодьтеся: не підуть вчорашні олігархи, умовно кажучи, добровільно заробляти на життя прибиранням вулиць чи працювати за токарним станком. Чи залишаться злочинці у владі непокараними? Чи буде націоналізованим награбоване олігархами в державі майно? Чи сядуть, нарешті, в тюрми ті самі бандити, про яких згадував у своїх обіцянках популіст В. Ющенко? Ось ці та інші завдання й повинна розв'язати нова команда. Кумедними вважаю якісь заяви царька Московії Володимира Путіна щодо волі української нації. Українці самі вирішують, як їм порядкувати у своєму домі, а керівництву чужої держави слід завчасу подбати про те, щоб покращити добросусідські стосунки з Україною, інакше їх колись чекатиме те саме, що сьогодні відбувається у серці Європи – Україні. Хоча, прогнозую, що антидемократичний монархічний устрій Московії у майбутньому не тільки потягне цю державу на дно, а й приведе до глобальної ізоляції через штучну ескалацію конфліктів. Такими важелями, як поклади природного газу, нафти і руд керівництво Кремля колись перестане впливати на Європу. Зрештою, у геополітичному масштабі треба переглянути доцільність подальшого перебування іноземного ЧФ у Севастополі, оскільки його присутність провокує розвиток сепаратизму в Україні, завдає суттєвих збитків економіці України та є міною сповільненої дії, тобто може в майбутньому призвести до величезних трагічних наслідків. Однак сьогодні я веду мову про честь. Ми неодноразово були свідками того, як керівники різних рангів у демократичних державах, яких обвинувачують у корупції чи інших негідних вчинках, подають у відставку, не чекаючи ганебного звільнення. Якщо українці влаштовують акції протесту чи заявляють про негідну поведінку керівників держави, то останні мають шанс врятувати свою честь і піти таким же шляхом. Але коли останні лукавлять, продовжуючи займати державні пости, то безглуздо вимагати у них виконання волі народу. Не будьмо наївними: не просити чи вимагати тоді треба, а брати владу у свої руки! Пам'ятаймо, що саме народ – єдине джерело влади в Україні. Його сини і дочки сьогодні – на Євромайдані у Києві, або ж гнуть спину на іноземців, заробляючи на життя у чужій країні. Не за таке життя українці боролися і борються сьогодні. Вважаю побоїще на Хрещатику 30 жовтня великим злочином, а його виконавців – злочинцями. Подальше існування бандитського формування "Беркут" у державі Україна є небезпечним. Думаю, що це жахіття було запрограмоване ще рік тому. В середині грудня минулого року секретар Ради безпеки Російської Федерації Микола Патрушев під час зустрічі з довіреними особами президента РФ Володимира Путіна заявив про те, що на території СНД зберігається ймовірність помаранчевих революцій. Про це у статті "Як врятувати Януковича. Російські спецслужби готують операції, аби в Україні не відбулася ще одна Помаранчева революція" писала рік тому газета "Експрес". "У динаміці – події і в Киргизії, і в Таджикистані, і в Україні… Чи становлять вони небезпеку для нас? Так, становлять, - резюмував Патрушев і загадково додав, - у найближчому майбутньому цьому питанню будемо приділяти увагу…". Тому й не дивно, чому злочинці в обладунках Беркута, котрі з ненавистю били беззахисних жінок і журналістів, верещали російською мовою… Однак це – лише моє припущення. Та все ж кожен правоохоронець чи солдат, посадовець чи депутат повинні усвідомлювати, що честь – понад усе. І якщо перед кимось з них виникає спокуса будь-якого легкого збагачення за державний кошт чи поступає команда "фас!" проти беззахисних, немічних, інвалідів, жінок і дітей, тоді його обов'язком є в першу чергу збереження честі, яку за ніякі гроші не купиш. Треба пам'ятати, що існує публічний суд честі і моралі. Сьогодні цей суд – на Євромайдані, і вирок нікчемам оголошено. Запродану честь назад не відкупиш, і з цим доведеться жити до кінця свого життя. Тому офіцерам і воякам підрозділів Беркуту краще керуватися власним сумлінням і совістю та скласти зброю чи подати у відставку, зберігши чистою власну честь, сумління і совість. Якщо вони у них залишилася... Застосовувати насилля проти мирних демонстрантів є злочином, за який слідує покарання. Хочу підтримати всіх, хто сьогодні не злякався і кинув виклик корумпованій владі. Пам'ятаймо: у єдності – сила народу! До моїх слів приєднується краянин Юрій Гарник і звертається до українців наступними рядками: Де оркестри весни, Де пшеничні лани, Де трембіти гучні, Де козацькі пісні? Де зернина добра, Де здобутків гора, Де величності зов, До Вітчизни любов? Україна - в снігах, Україна - в вітрах, Україна - в сльозах, Україна - в боргах. Щоб не втратити волю, Не спаплюжити долю, Україно, проснись! Україно, борись! За духовну основу – Соловейкову мову, Фронтом нових ідей – За майбутнє дітей. За здорове довкілля, За дбайливе правління, За села господарність, За соборну державність. Україно, проснись! Україно, борись За своє майбуття – За достойне життя! Переглядів: 3776
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)