Вірус гідності охопив Україну
|
|
Роздуми
|
Написав(ла) Володимир Турмис
|
13.12.2013 |
У медицині є лякливе слово – вірус. Воно асоціюється з негативом. Але після листопадово-грудневих подій на Майдані в Києві воно набуло позитивного змісту. Українців масово охопив вірус гідності, вони не хочуть жити у суспільстві, де зігноровано принципи, норми, закон моралі, співжиття і т.д. Протестні настрої – це вибух зневаженої енергії народу, який уже не змириться із хамством і відвертою брехнею.
На жаль, влада глуха, сліпа і мовчазна. Треба бути патологічним неуком, щоб не усвідомити масштаби суспільного прозріння.
Подібна ситуація мала місце у 1968 році у Франції. Післявоєнне студентство вийшло на вулиці Парижу, щоб висловити своє бачення щодо розвитку свобод, демократії у державі. Тодішній Президент Франції Шарль де Голь навіть на тиждень заховався від народного гніву за кордоном. Заспокоїлося суспільство хіба, що після його відставки. У цій історії є одна відмінність від нашої: у Франції не було "п'ятої колони".
Ті, хто нині на найвищих щаблях влади, і спробують вберегти трон, мабуть, не знають, що поруч із ним стоїть ешафот. Тож, рано чи пізно настає справедливе покарання за всі злодіяння перед народом. Це не лише закономірність, це Божа кара за завданий глум і кривду народу.
Колись Янукович зізнався, що у його житті є духівник з яким він щиро веде бесіди, від якого отримує благословення, причастя. Мабуть лукавив Президент перед батюшкою, бо у цій ганебній історії зі своїм народом мусив би прозріти і прислухатися до його слів. А не виправдовувати вкотре долю України.
Багато постатей, персон в історії України часто робили все навпаки всупереч здоровому глузду і логіці, щоб сформувати підвалини нації.
Українська земля, небо, повітря – благодатні для формування нації, незалежно від того, яким молоком виплекала мати кожного з нас. Світова міграція людей була, є і буде. Головне успадкувати традиції етнічного народу, жити його історією і тоді подорослішавши, ти станеш патріотом України. У жилах багатьох європейських народів тече українська кров, як і їхня в наших. Варто згадати молдаванина Петра Могилу засновника академії чи росіянина Дмитра Донцова – ідеолога українського націоналізму. А "п'ята колона" – це сироти, яких плекали вовчиці, в яких відвертий озвірілий оскал, які ненавидять все, чим пишаються патріоти. Отака вона дійсність нашого народу. Оптимізму додає феномен нації: чим більше були утиски, тим імпульсивніше нуртувала думка, а вона як відомо у мудрого народу – ідейна.
Переглядів: 3979
|