 Доброго вам здоров'ячка, людоньки! Слава героям Євромайдану, котрі не зламалися духом і дотепер стіною стоять у столиці в борні за вибір громади! По писку надаю тому, хто проти мене наговорює, нібито я знущаюся з української мови. Я пишу так, як колись говорили в селах і містах Дрогобицької області. Говорили і писали, а не вірите – прочитайте рукописи Йвана Франка. Я навіть по-сучасному, як вмію, стараюся писати, аби вам всю правду зрозуміліше подати, і нема чого проти мене бочку котити.
Буремні часи настали у Вкраїні, скажу вам, о, великі часи! Українці вирішили стати такими ж, як і всі європейці: вихованими, достойними гарних умов життя, буди впевненими у щасливе майбутнє. І я ся дуже тому тішу. Але вічно якась холера на дорозі знайдеться і мусить нам все перепаскудити. Ну от скажіть, чого той президент полетів до Китаю? Кажуть, що спочатку мав наміру купити там партію яєць китайських курей, бо вони мають надійнішу шкаралупу, ніж китайські товари, а у випадку метання на піджак не розтріскуються і не долітають до цілі, бо яйця китайські маленькі. Сталося навпаки: китайців, яких розвелося більше, ніж тих яєць, зацікавила українська земля, а точніше – територія Русі-України. Ой, казала-казала колись моя покійна цьоця Зоня: "як прийде на Вкраїну китаєць – буде Україні кінець". А коли президент повертався з Китаю, то приземлився підзаправитись в Москві. Там він разом з імператором вже так заправилися, що нам на сто років вистачить… боргів.
Хотів і я поїхати на Євромайдан, але моя Алла спочатку не пускала, а потім, видно, змовилася з кумом, бо коли ми з ним машиною їхали через Меденичі до Києва, то машина нібито "поламалася". Мусіли повертатися, а наступного вечора, коли я спав, кум з моїм сином сіли в автобус і поїхали до Києва разом з іншими дрогобицькими козаками. Одним словом, маленька змова проти батька. Але я ся не гнівлю. Через три коротких дні і чотири довгі ночі повернулися і розповіли купу вражень, наприклад, про те, як дрогобицький фермер Ярослав зі сцени Євромайдану глузував з усіх тих негідників з Верховної Ради і уряду. Кажуть, регіт був такий, що аж до сліз зворушив Руслану Лижичко. Тому хочу передати велику подяку дрогобицькому співаку за то, що підтримав протестувальників у морозні часи.
Рух до Європи – то є леліяння моральних цінностей, які треба прищеплювати українцям. Хочеш бути європейцем – мусиш бути щирим і відповідальним перед громадою і власною совістю, а по суті дотримуватися десяти заповідей Божих, тобто не красти, не вбивати, не жадати всього того, що є ближнього твого і, головне, любити. Себе – в останню чергу. Для тих, хто не хоче вчитися європейських цінностей, створили правило: "Викидаючи сміття на вулиці, не забудь хрюкнути". Як казала мені Кася з ратуші, революція докотилася аж до цеглин ратуші і костей райців. А цеглові стіни мають вуха і очі. Так от, нову революційну хвилю в ратуші пустила Галя Гайдук. І то таку хвилю, що то цілий абзац!
У 2006 році Марія, матір Галини Гайдук і екс-міністра культури Володимира Кулиняка, виписалася з Дрогобича і переїхала на постійне проживання у столичну квартиру, в якій була прописана до жовтня 2013 року Божого. Користуючись пільгами ветерана війни чи то дитини війни, їй дешевше обходилися комунальні послуги за київську квартиру. Але в той же час вона далі використовувала право на пільги для сплати комунальних послуг в дрогобицькому особняку, хоча тут не жила. Галина Гайдук про це добре знала, але мовчала, владі і нікому взагалі ся не признавала. Але рано чи пізно шило мусить вилізти з мішка боком, і всі про таке приховування обов'язково б дізналися. Так ся й стало. Зловживання пільгами далися взнаки – збитків нарахували орієнтовно 1200 гривень, тому міська влада звернулася до пані Марії з проханням повернути ці гроші. Але нарвалися на Галину. Тут такий скандал вибухнув, що Кася, котра вухо до стіни притулила, мало не оглухла від того лементу. Мовляв, як же так, ображаєте героїню, матір міністра культури! Як посміли і проти кого! Чула Кася, як пані Галина виставила рахунки, мовляв, її брат дуже прислужився Дрогобичу, багатьом допоміг, а дрогобичани, бачте, такі невдячні. Тоді райці пішли пані Галині назустріч і почали пропонувати ре… ре-струк-ту-ри-зувати (о, яке розумне слово!) цю суму на рік. Та де там! Ох, тут у декого аж гикавка почалася. Треба щось думати, рятувати ситуацію. Тоді почали рахувати: якщо 1200 українських гривень розділити на 50 найщиріших дрогобицьких депутатів, то вийде по 24 гривні з носа. Заокруглюємо по-українськи – виходить по 25 грн., а хто голосує проти, той отримає путівку на Євромайдан. І що думаєте? Половина депутатів добровільно поїхала до Києва, а частина закидала грішми скриньку у наметі під ратушею, а віддавати свої кревні чи навіть вкрадені гроші на повернення в бюджет чужих боргів ніхто з ратушанських не захтів. Але оскільки проблема все одно залишилася невирішеною, хтось подав пропозицію, аби поряд зі скринькою для Євромайдану поставити другу скриньку в наметі з підписом: "даєш на Євромайдан десятку – кинь ще й гривню Кулиняку". Тому піду завтра під ратушу, і якщо таку скарбонку поставлять, то кину в ню одну гривню. Якщо не ввиджу тої скарбонки, то все одно цікаво: невже міська рада буде шукати якісь варіанти, аби надати грошову допомогу матері колишнього міністра… культури? Так, культури. Якщо райці не знайдуть гроші, то мусимо громадою допомогти тим знедоленим, адже ж всі ми – щирі українці, і хоча не пригадую, же би мені особисто, сусідові чи комусь з Дрогобича міністр чимось допоміг, але на нього гривню не пожалію. Видно, президент, перед яким скрипаль-віртуоз Михайло дива демонстрував, недооцінив ревне служіння міністра і мало платив. Тому тепер екс-міністр і вся родина так тяжко бідують, що не годні таку космічну суму заплатити. А ви, люди добрі, не проходьте байдужими мимо скриньки, поможіть, хто чим може тій бідній родині…
Чув балачку, нібито коли Євромайдан відзначав День Гідності, регіонали на виборчих дільницях проводили День Негідника. Скільки ж отих негідників в Україні розплодилося! Всі беруть приклад з найголовнішого Негідника, котрий досі за базар не відповів.
Ну, на тім закінчую балачки, вмощуюся спати. Ранок за вечір кращий. Он, на небі Венера тепер так яскраво сяє, що важко погляд відвести! І так вже тиждень сіяє. Що б це означало? Чи на добре то, а чи на зле? Але ліпше вірити у все добре, приємне, еге ж? Щось там Алла до мене гукає, телевізор ся дивить. Ага, каже, що шейкелі в Україні подорожчали. То й що? Нащо вони мені, коли честь і совість не продаю, навіть за срібняки. Син на майдані був, і коли приїхав, то сказав те саме, що пишуть люди на вашому сайті: "Українці разом – то сила! Честь і людська гідність – понад усе!". Хто згідний – ставте "Like!".
І на кінець – мої побажання всім. Хочеться, щоб українці нарешті повернулися до своїх домівок. Не забудьте у новорічний час залишити всі образи і негаразди в минулому році, усміхнутися оточенню і собі самому та зустріти Новий рік у родинному колі чи з друзями. Привітайте один одного з Новим роком і побажайте всього найкращого, що тільки щиро від душі можете побажати тим, кого любите. Нехай рік наступний стане музикою для нас і кращим за всі попередні!
Слава Україні!
Переглядів: 6273
|
