Заборона Комуністичної партії та Партії регіонів в Україні – один із шляхів виходу з рабства |
Роздуми | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Юрій Федчак | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
21.05.2014 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Україна у своєму історичному поступі нарешті ступила на шлях оздоровлення. Один з таких довгоочікуваних кроків – це повна заборона діяльності Комуністичної партії в Україні, і пропаганди комуністичної ідеології як неприйнятної, ба навіть руйнівної для України. А тим більше – партійної течії, яку запровадили після закінчення Другої світової війни наші "визволителі", тобто окупаційні власті зі споконвічно ворожої Московії. І сьогодні маємо шанс викорінити цю злочинну кліку, яка прикривається партійною личиною, з політичного і владного простору Незалежної України; назавжди звільнитися від її злочинного впливу на демократичний поступ країни . (натисніть на фото для перегляду, всього 3 фото) Фото 2, фото 3. "19 травня в.о. президента Олександр Турчинов дав поштовх справі про заборону КПУ. У відкритому листі він надав міністру юстиції Павлу Петренку перелік фактів, які, на його погляд, можна вважати доказом антиукраїнської діяльності Компартії, а також її зв'язку з сепаратистами. Комуністична партія України вдруге за свою історію опинилася під реальною загрозою заборони. Якщо в 1991 році КПУ віддувалась за гріхи КПРС, то в 2014-му Петра Симоненка і компанію можуть заборонити за антиукраїнську політику, яка особливо гостро проявилася, за даними спецслужб, з початком російської агресії проти України. ЛІГАБізнесІнформ наводить короткий перелік причин, за якими, як вважають в.о. президента і СБУ, партію Симоненка, яка довгий час спекулює на ностальгії старшого покоління за радянським минулим, треба офіційно заборонити як таку, що несе в собі загрозу національній безпеці. У відкритому листі він надав міністру юстиції Павлу Петренку перелік фактів, які, на його погляд, можна вважати доказом антиукраїнської діяльності Компартії, а також її зв'язку з сепаратистами", – пише на сайті Інформаційного агентства liga.net Роман Чернишов. "Лідери компартії і її представники, за даними СБУ, на місцях проводять діяльність на шкоду державним інтересам України. Це виражається в масовій участі членів КПУ в акціях під антиконституційними гаслами, переважно в південно-східних областях. Риторика представників КПУ в Донецькій і Луганській областях в період здійснення антитерористичної операції також носить антиконституційний характер, оскільки комуністи ставлять під сумнів територіальну цілісність України, а також закликають до порушення суверенітету. Також, за даними СБУ, лідери КПУ, крім вербальної підтримки терористів, надають їм практичну, матеріально-технічну допомогу. Комуністам закидають активну участь в організації та проведенні псевдореферендуму в Донбасі 11 травня 2014 року. Крім того, спираючись на дані СБУ, звинувачують їх у зверненні до президента РФ Володимира Путіна з проханням ввести в Україну російські війська. Керівництво Компартії, зазначає Турчинов, концентрується на дискредитації України не тільки всередині країни, а й за кордоном – через російські ЗМІ. Особисто Симоненко, а також перші секретарі Луганського та Харківського обкомів КПУ Спиридон Кілінкаров і Алла Александровська систематично за рахунок приймаючої сторони відвідують центральні російські телеканали і виходять в радіоефіри з негативною для України і вигідною керівництву Росії оцінкою дій української влади", - йдеться далі у статті, а також наводяться ряд законодавчих норм Конституції України, порушених членами КПУ. Отже, час прийшов. Ми повинні здолати українофобського звіра, який завжди виконував і виконує завдання московського Кремля. Цьому є всі історичні передумови, зокрема висвітлені у Чорній книзі України. Перелік злочинів в Україні, скоєних впродовж сімдесяти років церберами Комуністичної партії , варто ще раз донести до українського читача. Перелік основних злочинів комуністичного режиму в Україні - Розв'язання громадянської війни в Україні в 1917 році; - Організація агресії проти демократично обраної народом Центральної Ради та ліквідація української державності в особі Української Народної республіки; - Організація масових розстрілів військовополонених в 1918-1920 рр. (українських стрільців, польських воїнів, солдатів та офіцерів армії Денікіна і Врангеля, повстанців та ін..); - Придушення із застосуванням насилля і жорстокостей селянських повстань в Україні в 1920 році; - Організація голоду в 1921-1922 рр.; - Підписання без будь-якого обговорення і згоди народу так званого союзного договору в 1922 році; - Переслідування за релігійні переконання і фізичне знищення православного духовенства та представників інших конфесій протягом 1920-1930 років; - Насильницьке впровадження колективізації та цілковите розорення українського села; - Організація штучного голодомору в Україні в 1932-1933 рр.; - Організація масових розстрілів української інтелігенції в 30-х роках з метою знищення інтелектуальної сили народу; - Організація масового і цілеспрямованого нищення пам'яток історії та культури України; - Некомпетентне втручання та вульгарне командування наукою, освітою, що завдало їм непоправної шкоди; - Організація масових арештів, розстрілів серед населення Західної України в 1939-1941 рр.; - Розв'язання і активне провадження братовбивчої війни на Західній Україні в 1939-1950 рр.; - Насильницька ліквідація в Західній Україні Греко-Католицької Церкви. Переслідування священиків і віруючих греко-католиків за віру; - Організація репресій та масової депортації кримських татар зі своєї історичної батьківщини – Криму; - Організація голоду в 1946-1947 рр.; - Депортація населення західних регіонів до Сибіру; - Порушення міжнародних угод про права людини; - Впровадження в Україні політики русифікації та дискримінації малих національних груп; - Насильницьке нав'язування всьому народу України догматичної комуністичної ідеології; - Приховування даних про катастрофу 1986 р. на Чорнобильській АЕС ім. Леніна, що завдало непоправної шкоди здоров'ю і життю мільйонів жителів України; - Демонстрація 1-го і 9-го травня 1986 року, виведення на заражені радіацією вулиці міст не тільки дорослого населення, а й дітей із шкіл і дитсадків; - Будівництво на забруднених радіацією землях населених пунктів для переселенців з Чорнобильської зони, які потім виявилися непридатними для проживання; залучення до будівництва молоді, студентів; - Споживання жителями України продуктів харчування з забруднених радіацією земель; - Фінансування партійних потреб державним коштом та систематичне перекачування народних грошей на партійні рахунки за рахунок зрощення державних і партійних структур; - Підтримка диктаторських прокомуністичних режимів шляхом так званої допомоги братнім країнам, які обходились народу України в сотні мільярдів карбованців; - Співучасть в організації інтервенції та збройному придушенні національно-визвольних рухів в Угорщині (1956 р.), Чехословаччині (1968 р.), Афганістані (1980-1989 рр.), загибель в Афганістані сотень українських юнаків; - Проведення політики цілеспрямованого споювання народу, що привело до моральної деградації частини населення України; - Застосування анти людських методів впливу на інакомислячих в психіатричних лікарнях; - Повний розвал економіки України, доведення народу до цілковитого зубожіння та духовного занепаду; - Організація ГКЧП 19 серпня 1991 року; - Арешти і розправа над українською інтелігенцією в 60-х роках після переходу хрущовської відлиги (А. Горська, В. Стус, В. Івасюк і багато інших); - Політичне вбивство провідних діячів національно-визвольних змагань Євгена Коновальця, Степана Бандери; - Організація (до чого не дійшла жодна країна світу) близько 50 величезних концтаборів (Соловки, Колима, Воркута), з яких деякі були більші за окремі європейські країни; - Постанова 1935 року про розстріли дітей з 12 років, звинувачених у "злочинах" за крадіжку 7 колосків. Звичайно, це – неповний перелік злочинів проти України. У цьому світлі слід нарешті зрозуміти, що Комуністична партія виконувала і досі виконує роль інструменту в руках керівництва московського Кремля. Завжди в Росії (насправді історично обґрунтована рідна назва цієї країни – Московія, оскільки Петро І фактично перейняв цю назву в України, яка називалася на той час Київською Руссю, зневажливо нарікаючи після того Україну-Русь Малоросією) панував російський великоімперський шовінізм, де бути московитом, нехай безграмотним, неохайним і п'яним було престижно, а українцем – принизливо. Цю проімперську ідеологію Росія зберегла до сих пір, не маючи нічого того, чим могла гордитися; до того ж історія України фальсифікувалася сотні років на догоду імперських амбіцій ще з часів Івана Грозного. Цю ганебну естафету фальсифікації історії України та викрадення її здобутків на користь Московської імперії перейняв Петро І, продовжила Катерина ІІ, і навіть у часи тоталітарного режиму тієї ж російської імперії "СРСР" ця практика не припинялася і триває дотепер. Російська Федерація – це штучно утворена держава шляхом окупації земель різних народів, також приречена на тотальний розпад, як це сталося з наддержавою СРСР. Російський шовінізм буквально за останнє десятиліття стрімко переріс у військовий екстремізм, керований нацистами в особі Володимира Путіна, Володимира Жириновського та іншими лакеями Кремля. Всі вони виплекані на московській комуністичній ідеології Радянського Союзу. Для них досі людина людині – вовк, або взагалі ніщо. Деморалізація і аморальність, масова агресивна злочинність і низький соціальний рівень населення – ось у чому буквально топиться ця країна. Її населення динамічно вимирає у нестатках, наркоманії, алкоголізмі, проституції, відсутності нормального медичного і освітянського забезпечення, зомбуванні свідомості через російські мас-медіа отруйною ідеологією Путінської Москви. Тепер ця агресивна машина на тлі тенденційних економічних втрат вирішила використати свої руйнівні інструменти в Україні. Кремль вирішив знову повернути свої колишні позиції, реанімувати тюремну зону СРСР, втягнувши у своє лоно вічного свого годувальника і раба – Україну. Але вернімося до записів Чорної книги, укладеної свідками злочинів комуністичного режиму червоної Москви та на базі документальних артефактів. Як нищили українську націю… Свідчать факти й документи - 1720 р. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних, які необхідно "для повного узгодження з великоросійськими, з такими ж церковними книгами справляти… щоби ніякої різниці і окремого наріччя в них не було". - 1753 р. Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії. - 1769 р. Заборона Синоду Російської Православної Церкви на друкування та використання українського "Букваря". - 1789 р. Розпорядження Едукаційної комісії Польського сейму про закриття українських церковних шкіл та усунення з усіх інших шкіл руської мови (руської – значить української, а не так званої російської – Ю. Федчак). - 1817р. Постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою. - 1862 р. Закриття українських недільних шкіл – безплатних, для навчання дорослих. - 1863. Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої "не было, нет и быть не может". - 1864 р. Статут про початкову школу: навчання має проводитися лише російською мовою. - 1876 р. Указ Олександра ІІ (Емський указ) про заборону ввозу до імперії будь-яких книжок і брошур "малоросійським наріччям", заборону друкування оригінальних творів художньої літератури. Заборонялись також сценічні вистави і читання та друкування текстів до нот українською мовою. - 1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. - 1895р. Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання. - 1908 р. Указом Російської імперії україномовна література і освітня діяльність оголошена шкідливою. - 1914 р. Заборона в окупованій російською армією Галичині й на Буковині друкування книг, газет і журналів українською мовою, розгром товариства "Просвіта", гоніння на українську Церкву. - 1924 р. Закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, школі. У 1922 -1923 навчальному році в Галичині було 2532 українські школи, в 1929-1930 році – 749. - 14 грудня 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР "Про припинення українізації": "1) Немедленно перевести на Северном Кавказе делопроизводство советских и кооперативных органов "украинских" районов, а также все имеющиеся газеты и журналы с украинского языка на русский. ЦК и СНК обязывают крайком и крайисполком срочно проверить и улучшить состав работников школ в "украинских районах". 2) В отмену старого решения разрешить завоз товаров для украинских деревень и представить право т.т. Косиору и Чубарю приостановить снабжение товарами особо отстающих районов впредь до окончания хлебозаготовительного плана". - 1938 р. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР". - 1958 р. Положення про вивчення другої мови "за бажанням учнів і батьків". Минуло з тих пір чимало років, однак нічого не змінилося сьогодні: мас-медіа в Україні здебільшого – чужоземні, російськомовні, тобто в Україні надалі триває політика витіснення українського медіа-продукту. Нещодавно прочитав розпачливу репліку у Фейсбуці: "Діти в Донецьку хочуть дивитися мультики українською мовою, а нема…". Ці знання вкрай важливі сьогодні. Ми не маємо жодного права дозволити ворожій верхівці сусідньої країни знову окупувати наші землі та перетворювати Україну у кріпацький сателіт чужої держави. На жаль, 23 роки незалежності – досить малий період, щоб нація, як і весь народ України звільнився від рабського менталітету маловартісності, нижчості перед російськомовним. Як пам'ятаємо, саме представники окупаційної влади, які приїхали на все готове в Україну, мали значні привілеї над титульною нацією. Комуністи мали величезні привілеї в усьому: освіті, кар'єрі за місцем праці, політичному рості, побуті, продуктовому забезпеченні. Вихідцям з Росії, які осіли в Україні після її повторної окупації у 1945 році, відкривалися величезні перспективи: їм у першу чергу гарантувалися житло у вигідному місці, престижна освіта, керівні посади в усіх сферах життя. Про утиски українців та переслідування вільної думки в Українській РСР замовчувалося. І все це здійснювалося під орудою все тієї ж Комуністичної партії. Чи доцільно ще будь-якій світовій інституції доводити злочинність Комуністичної партії України та її лідерів, якщо 16 січня 2014 року за прийняття блюзнірського, злочинного акту в стінах Верховної Ради України, з 235 депутатів проголосували 32 комуністи, а решта – члени Партії регіонів та позафракційні депутати? Час дуже швидко розставив все на свої місця, і стало зрозумілим, чиї інтереси в Україні лобіювали зрадник Віктор Янукович, Микола Азаров, Віталій Захарченко, більшість українського уряду і парламенту, Адміністрації президента, правоохоронних органів, судів та інших державних служб. Це стало зрозуміло ще з першої жертви війни проти України – Сергія Нігояна, адже за його цинічне вбивство досі ніхто не покараний. СБУ, міліція – все було пронизано стукачами Кремля, тож колишньому кадровому офіцеру КДБ Володимиру Путіну до деталей була відома вся секретна інформація; українська армія попередньо навмисно була доведена до животіння, тож запланований бліц-криг для командування Кремля став досяжною справою. І ось український Крим – у руках загарбників, а голова Комуністичної партії Петро Симоненко нахабно і цинічно продовжує безкарно відробляти своїх тридцять срібняків як з парламентської трибуни, так і підчас своїх вояжів по Україні. І ось, як зазначено на сайті ЛігаБізнесІнформ, "коментуючи ініціативи О. Турчинова, народний депутат від Компартії Олександр Голуб назвав спроби заборонити партію вірною ознакою того, що до влади прийшли фашисти: "Історія вчить, що коли до влади приходять фашисти, вони, насамперед, оголошують поза законом комуністів. Юридичних підстав для цього не існує. Ми сьогодні розробляємо нові форми діяльності та протестної активності в умовах заборони КПУ. До речі, в 1990-ті роки нас вже забороняли, так що досвід є". При цьому Голуб не згадує, скільки партій і за що заборонила попередниця КПУ – КПРС. До речі, Симоненко і його соратники терористів, які грабують і вбивають людей на сході України, фашистами не вважають. І навіть не засуджують". Ну як же без брехні, лакеї Москви – комуністи, і хто вам, злочинцям в законі, дозволив українців називати фашистами? Ніхто у 1990-х роках Компартію не забороняв і, нажаль, не заборонив. Тоді лише поступила обережна пропозиція широкого обговорення про заборону пропаганди комуністичної ідеології, а не власне партії. І оскільки ура-патріотами у владі на той час здебільшого були перефарбовані все ті ж комуністи або залякані комуністичним червоним терором кріпаки, подолати антиукраїнську комуністичну кліку не вдалося. Забракло рішучості. І фашизм сьогодні насправді – це перерослий у нацизм російський шовінізм Москви, дорогу якому простеляють Комуністична партія і Партія Регіонів в Україні. Вони неприховано втілюють інтереси Кремля в Україні. Представники обох партій з самих початків проводили широкі кампанії, сіючи в Україні сепаратистські настрої; проводячи "антибандерівські" акції, закликаючи український народ на повалення конституційного ладу, сіючи ненависть між Заходом і Сходом, використовуючи при цьому розроблені кремлівськими політтехнологами мовні та інші формули заради повернення України в обійми "старшого брата" – Російської імперії. Тому сьогодні ми зобов'язані зробити радикальні кроки: рішуче заборонити діяльність цих партій в Україні, а їх лідерів і представників притягнути до відповідальності за злочини проти України. Якщо цього не вдасться досягнути законодавчим шляхом, то наступним кроком України має стати всенародний референдум про заборону діяльності цих злочинних партій в Україні. Ворожу Україні комуністичну гідру пора безпощадно розчавити. Принаймні, іменем тих мільйонів загиблих українців, наших дідів і прадідів, яких грабували, катували, вбивали, сотнями тисяч вивозили до Сибіру. Пам'ятаймо: кров невинно убієнних українців прагне справедливості! Винні у злочинах проти України і українського народу повинні постати перед Міжнародним Трибуналом. Післямова Нам треба очистити владу і більше не допускати до неї колишніх членів компартії, а так само Партії регіонів. Слід пам'ятати, що здебільшого колишні комуністи і регіонали, працівники і шестірки радянського КГБ досі живуть серед нас, і можуть приховано вести підривну роботу проти України, служити виконавчою і провідною ланкою фашистського командування Москви. Чимало зі старих кадровиків КГБ дослужилися до державних нагород, деякі з них внесли зміни у паспортні дані і розкошують високими пенсіями, почестями "ветеранів Великої Вітчизняної війни". Ми не маємо права вкладати кермо влади у руки олігархів, які нечесним, а то й грабіжницьким шляхом здобули свої статки. Їх місце – перед Судом. Тому будьмо пильними, оскільки небезпечних елементів, що працюють на шкоду Україні і прагнуть владного керма як під час червоної чуми, так і сьогодні, не бракує. Переглядів: 4883
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6075 днів)