 Учора, 22 червня, у Дрогобичі на вул. Ковальській біля Стіни Плачу - на одному з місць трагедії ХХ століття – відбулася молитва-реквієм - данина пам'яті безвинним жертвам коричневого і червоного тоталітарних режимів, а також нагадування живим, нині сущим в Україні, про єдність нації, патріотизм та об'єднання народу перед черговою загрозою втрати Української Держави та втрати життя кожного, хто населяє цю святу українську землю.
(натисніть на фото для перегляду, всього 20 фото)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10, фото 11, фото 12, фото 13, фото 14, фото 15, фото 16, фото 17, фото 18, фото 19, фото 20.
Про дрогобицькі каральні події періоду Другої світової війни нагадала у своєму виступі старший науковий працівник, завідувач відділу історії музею "Дрогобиччина" Марія Головкевич. Молитву за невинно убієнних розпочали духівники і вірні українських церков у супроводі дитячого хору "Відлуння" Кафедрального Собору Пресвятої Трійці, відтак молилися поляки та євреї. Усі молилися своїми мовами - щиро, достойно, як сини і доньки єдиного мультикультурного славного багатовікового міста.
Голова Дрогобицької юдейської громади Михайло Карпін нагадав, що у 1939 році у місті проживало 40 тис. чол., з них 18 тис. юдеїв. Протягом 1941-1943 рр. за різними даними приблизно 10 – 13 тис. юдеїв було знищено і захоронено у Броницькому лісі. Він також процитував юдейського поета Зішу Лянделя, який ще в 30-их роках в одному з віршів передбачив трагедію свого народу.
Владика Дрогобицько-Самбірської єпархії УПЦ КП архієпископ Яків, зокрема, наголосив, що, віддаючи шану жертвам тоталітарних режимів, маємо подбати про відродження історичної пам'яті, мобілізуватися духовно і фізично, щоб захистити і розбудувати Українську державу.
Завершився поминальний день загальною панахидою на Меморіалі "Тюрма на Стрийській", яку відправили священики християнських церков. Єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії владика Ярослав (Приріз) у своїй промові акцентував увагу на силі молитви в захисті і розбудові держави.
Секретар міської ради, в.о. міського голови Роман Курчик, зокрема, сказав, що за період 1939-1941 рр. тисячі людей було вбито за те, що вони на своїй Богом даній землі хотіли жити вільно, розмовляти своєю рідною мовою, розвивати свою культуру, традиції. "Сьогодні червоно-коричнева чума знову суне на східні терени нашої держави, - наголосив посадовець. – І якщо ми не об'єднаємося і не зупинемо її, то може повторитися в черговий раз трагедія, яку ми сьогодні згадуємо".
Незвичайна енергетика, що пульсувала цього дня у Дрогобичі під час скорботних заходів, ще більше поріднила їх учасників, що неодмінно позначиться на зміцненні дрогобицької спільноти.
Нагадаємо, що у Дрогобичі – більше десяти місць масових страт громадян радянськими та німецькими каральними органами. На одному з них – бічній вулиці від площі Ринок, вул.Ковальській, 6 побудовано пам'ятник, авторами якого є скульптори В.Борисенко, В.Подольський, архітектор Є.Хомик.
Меморіальну композицію відтворено у вигляді бронзової (2, 8 м.) скульптури скорботної жінки на фоні цегляної стіни, яка має сліди від куль. На стіні – барельєфні зображення облич жертв. Монумент споруджений до 30-ї річниці визволення Дрогобича від німецьких окупантів.
Пам'ятник, знаний у народі як "Скорботна Мати" або "Стіна плачу", встановлено саме на тому місці, де у 1942-1944 роках гітлерівці знищували членів Українського національно-визвольного руху та цивільне населення.
Для Дрогобича період першої радянської окупації (1939-1941) завершився знищенням декількох тисяч осіб. Період німецької окупації (1941-1944) забрав життя приблизно 15 000 громадян, а також майже 11 000 військовополонених, яких було страчено на території стаціонарного табору військовополонених (нині тюрма, т.зв. "Бригідки", на вул.Трускавецькій). Гестапівські репресії відбувались на вулиці Малий Ринок (Ковальській) навпроти тодішнього німецького касино (готель "Европа"). Злочини у Дрогобичі гестапо чинило як проти українців, так і проти євреїв та поляків. До середини 1943 р. фашисти зосереджувались переважно на знищенні євреїв. 19 листопада 1942 року - у так званий "дикий четвер" - на вулицях міста розстріляно майже 100 юдеїв, у травні-червні 1943 р. - ліквідація гетто.
З активізацією антигітлерівського спротиву, створенням у Західній Україні Української Народної Самооборони, а згодом УПА-Захід, німці почали регулярно знищувати – розстрілювати та вішати – членів ОУН та українських повстанців. На акції страти, які регулярно відбувалися у ярмаркові дні, примусово зганяли та звозили тисячі народу.
Перша велика страта членів ОУН на вулиці Ковальській німецькими окупаційними властями відбулася 2-го лютого 1943 року. Згодом такі каральні акції проти українських повстанців німці проводили систематично по декілька разів у місяць. Окрім членів ОУН та УПА, на цьому місці було знищено майже 50 цивільних осіб – заручників. Репресії фашисти проводили проти польського та радянського руху опору. За твердженнями і українських, і польських істориків, саме вулиці Ковальській було страчено сотні краян, майже всі із них – українці.
Переглядів: 6975
|
Учора, 22 червня, у Дрогобичі на вул. Ковальській біля Стіни Плачу - на одному з місць трагедії ХХ століття – відбулася молитва-реквієм - данина пам'яті безвинним жертвам коричневого і червоного тоталітарних режимів, а також нагадування живим, нині сущим в Україні, про єдність нації, патріотизм та об'єднання народу перед черговою загрозою втрати Української Держави та втрати життя кожного, хто населяє цю святу українську землю.
