 Поштовхом для написання цієї статті, тобто "останньою краплею" стала ця фраза чоловіка, який просто проходив мимо і просто констатував факт… Поцілив у точку. Тому прикро і гірко на душі та й відповісти нічого.
(натисніть на фото для перегляду, всього 13 фото)
Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9. фото 10, фото 11, фото 12, фото 13,
Але про все по-порядку. Сьогодні, як і декілька тижнів тому, працівники електромережі проводили обрізку дерев по вул. В.Стуса, що у нашому місті. Справа, безумовно, необхідна, але…
Коли до мене зателефонував мій товариш і попросив приїхати, я спочатку не зміг дати тями – ріжуть та й ріжуть, що ж тут такого. Як потім виявилося – цю роботу, як і будь-яку іншу, можна виконувати по-різному. У даному випадку напрошується такий сумний епітет "по –дрогобицьки", який, на жаль, все більш набуває актуальності на наших теренах. Шкода, що не вдалося застати "майстрів" від електромереж, тож побачив тільки наслідки діяльності та послухав жителів вулиці.
Різали, не роздумуючись, те, яке ближче і зручніше, головне – поменше пересувати підйомник, байдуже, що все можна робити із меншою шкодою для дерев та довкілля, абсолютно не задумуючись над таким: обрізати дерева потрібно так, щоб на наступний рік гілки росли в інший бік (та про що це я? це ж як ямковий ремонт – безкінечна кишеня, куди можна списувати паливо і ресурси).
Але залишимо дане питання для розслідування компетентними органами. Різали так, що падаючі гілки трощили паркани, ламали насаджені мешканцями квіти, кущі та деревця. По роботі залишили зрізане гілля на тротуарах (фото 1-6), частину будь-як повкидали на подвір’я мешканців (фото7-9), причому навіть не позабирали гілки там, де вони перекривали в’їзд на подвір’я, та й поїхали собі. Плювати хотіли ці горе-робітники на тих, хто пізно йтиме додому і, коли смеркне, може впасти і поранитися на отих тротуарних барикадах (фото10). Плювали також на тих, хто вечором, приїхавши з роботи, не зможе заїхати на подвір’я (фото11). Байдуже їм і те, що мами, гуляючи з дітьми, повинні виходити з колясками і малечою на дорогу, а потім тікати від машин на тротуар до наступної купи гілля. Багато гілок застрягло в кронах дерев на висоті близько 4 (!) метрів (фото12) і дорога у них одна – з часом впасти на голови мешканцям. (Згадаймо недавню статтю на ДІ про травмовану гілкою жінку – так от, якщо там важко було передбачити падіння цієї гілки, – то в даному випадку фінал не викликає сумніву, це тільки питання часу). Як сказав один з робітників : "самі поприбирають" - їм наплювати, що у деяких помешканнях живуть старші люди, які й сумку з магазину донести за один раз не у змозі.
Наприкінці приведу слова бабці, що осторонь спостерігала за "дєятєлями" від електромереж : "Та хіба ж можна ТАК дерева різати, зараз, по-живому?" Куди їм до законів природи та людської порядності, адже в нашому місті, щоб зрізати дерево, то потрібно багато бюрократії. А щоб покалічити – безплатно (насправді – ні, за наші з вами податки) і швидко.
Не виникає жодного сумніву, що начальник цього підприємства – людина недалека і бездарна, якщо не в стані організувати роботу своїх підлеглих і до всього ще й безвідповідальна, якщо не може проконтролювати якість виконання поставлених завдань. Напрошується логічний висновок у доцільності його на цій посаді, його професійній придатності. І відповідне питання до керівництва міста, хай навіть тимчасового – ви що, не бачите, що у вас під носом робиться? Якщо ні – на це місце знайдуться більш відповідальні і вболіваючі за Дрогобич люди, тож робіть висновки.
До речі – ті гілки, що вони нарізали декілька тижнів тому, так і висять у кронах дерев, засохлі і чекають вітру (фото13). В ЄврОПУ, кажете?
Переглядів: 6940
|
Поштовхом для написання цієї статті, тобто "останньою краплею" стала ця фраза чоловіка, який просто проходив мимо і просто констатував факт… Поцілив у точку. Тому прикро і гірко на душі та й відповісти нічого.
