Щодо коментарів про відновлення знаку Лицаря у збруї
|
|
Роздуми
|
Написав(ла) Хосе Турчик
|
16.08.2015 |
Не можу не зреагувати на коментарі дрогобичан щодо ідеї відновлення знаку "Лицаря в збруї" для міста Дрогобича та повіту на честь Першої річниці звільнення міста від російських окупантів під час Першої світової війни.
Не ставлячи рівності між коментарями розділю їх на чотири групи. Перша група це коментарі споживацького налаштованих людей, яким окрім. фізіологічних потреб нічого не потрібно. Перевертні, що в придачу ненавидять всіх і все. Тут без коментарів.
Друга група – люди, які озлобленні буденністю не знають і не хочуть знати що являв собою дрогобицький Лицар. Підкреслюю – дрогобицький Лицар. Хто за тим стояв, яка була його роль в шалені часи Першої світової війни. Його називають австрійським, німецьким, польським. Скоро назвуть мексиканським. Насправді він був українським, бо в доброчинний спосіб зібрав в перерахунку на сьогодні більше 6 млн. гривень на підтримку Січових Стрільців ( наявні документи ).
Таким він задуманий й тепер.
Дивно, жоден з цієї групи, не запитує – скільки це коштує, звідки плановано отримати кошти. Головне крикнути якомога сильніше: "Караул, крадуть!!"
Третя група. Противники, які вперто й наполегливо відстоюють лінію що дрогобицький Лицар – чужорідний предмет. Багато разів задавав їм кілька запитанні і жодного разу не отримав відповіді. "Легіон Січових Стрільців – це?"
1) колабораціоністи;
2) найманці (за що воювали?);
3) герої України (якщо так то чому?).
Наступне запитання "Поляк К.Гужковський, полковник австрійської армії, староста Дрогобиччини це?"
1) польський шовініст;
2) австрійський запроданець;
3) український патріот.
На всяк випадок щоб зрозуміти логіку запитань говорю: "Чи має львівський Лицар бути відновленим стверджую – категорично ні, це зовсім не дрогобицька історія".
Минуло сто років. Геополітична ситуація змінилася. Вороги стали незамінними друзями, друзі – непримиренними ворогами. Не змінилися лише ми. Історія повторюються як і сто років тому. Амбіційність, твердолобість не дають можливості зрозуміти очевидне.
Четверта група – шановані мною інтелектуали. Дехто, як я розумію ставлять рівність дрогобицькому Лицарю, підкреслюю саме дрогобицькому Лицарю і злочинному абсурдному, жорстокому явищу Пацифікації, яке мало місце після Першої світової війни на наших теренах. Дивовижно, але все якраз навпаки.
Не можу назвати себе націоналістом, але якраз в цьому випадку ідея національно – визвольного руху прослідковується чітко (стаття "К.Гужковський – ініціатор спорудження дрогобицького Лицаря" написана винятково на архівних документах і підтверджує це).
П.С. Хочу відповісти на ще одне резонне запитання шановного дрогобичанина: "чи вважаю я, що відновлення знаку приведе у місто багато туристів?"
Не приведе! До того часу, поки громада міста не створить поза політичні громадські організації і не дозріє до рівня необхідності обрати відповідальну владу та потреби неухильного контролю за нею, місто катастрофічно скочуватиметься до рівня села і на це не має ради.
Так склалося, що сто років тому вщент спаленому російською армією Дрогобичі при тисячі убитих Січових Стрільців повстав знак Лицарю на якому було написано латинню "Pro patria". Виходячи з логіки тодішніх подій не австрійської чи польської батьківщини.
Тепер інший час але знову розруха, знову війна, знову у людських головах – недовіра, підозра, злість.
"Pro patria!" – незмінний і вічний лозунг добра і милосердя України і українців.
Хосе Турчик, який не був, не є і не хоче бути на радість багатьом депутатом. Вибачте за помилки, оскільки був виключений зі школи у 1962 році за ідіотичною підозрою у шпигунстві на користь США (стаття А.Власюка).
Переглядів: 4354
|