 Чим більше наше місто наближається до святкування свого ювілею – 925-річчя, – тим гучніше чути істерію противників цієї дати – науковців кафедри історії нашого педуніверситету Л. Тимошенка та Б. Лазорака. Перший, будучи деканом історичного факультету, дивує своєю наполегливістю змінити вік Дрогобича в сторону зменшення. Другого можна зрозуміти: підтакуючи першому, може розраховувати на кар'єрний ріст, і, згодом, на крісло декана.
Б. Лазорак, звинувачуючи комуністів у всіх смертних гріхах і, зокрема, в тому, що саме вони ініціювали у 1991 р. святкування 900-річчя Дрогобича, мабуть, забув, а, може, не знає назви кандидатської дисертації свого кумира і наставника Л.Тимошенка, яку він захищав під час агонії СРСР у Києві в 1988 році. Незайвим буде її навести: "Борьба В.И. Ленина против буржуазных и оппортунистических фальсификаций истории большевизма периода реакции и нового революционного подъёма". Очевидно, мається на увазі революція в Росії 1905 року. Варто звернути увагу на слово "фальсификаций". Комуністи добре навчали своїх "приемников", а пан професор був у них свого часу, швидше за все, відмінником і добре засвоїв їхню науку. От і вирішив сьогодні сфальсифікувати вік давнього Дрогобича, треба ж бо колись на практиці застосувати свої знання. Однак, виникає запитання: де був у 1991 р., коли місто святкувало своє 900-річчя? Чому тоді мовчав? Швидше за все, було замало досвіду, оскільки з часу захисту дисертації з милозвучною назвою пройшло всього 2-3 роки. Тож кандидатом яких наук є Л.Тимошенко: ленінських чи історичних? Очевидно, що перших. А відтак, чи має право вказувати нам, скільки років Дрогобичу? Мабуть, що ні!
Пан професор наголошує на необхідності проведення археологічних досліджень з метою визначення віку Дрогобича. З цього приводу доречним буде навести його забавну цитату: "Але навіть і за умови віднайдення у майбутньому на території пізньосередньовічного міста решток забудови княжої доби, не варто різко здавнювати вік Дрогобича" ("Галицька Брама", №4-6,2013,С. 3). Коментарі, як кажуть, зайві. Виходить, які б артефакти не були б знайдені на території нашого міста, їх не потрібно брати до уваги, є перша писемна згадка (1387 р.) – і баста! Після такої цитати зрозуміло: будь-які суперечки з Л. Тимошенком недоречні. Я порадив би йому для збільшення багажу історичних знань, звернути увагу на часопис "Літопис Бойківщини", який видавав музей товариства "Бойківщина" в Самборі у 1930-их роках. Головним редакторами були доктор В. Кобільник, а з 1938 р. – Ярослав Білинський. В часописах Л. Тимошенко знайшов би для себе багато цікавого. Підкреслюю: вони були присвячені "дослідам історії, культури й побуту бойківського племені". Зокрема, в часописі за 1936 р. (С. 5) вказується на залишки давніх поселень в околицях Дрогобича, Борислава, Трускавця та навколишніх сіл, а також на конкретні археологічні знахідки княжої доби, виявлені на цих теренах.
Інколи задумуюся: наскільки треба нелюбити Дрогобич, щоби прикладати стільки зусиль для фальсифікації його віку? Л. Тимошенко не є дрогобичанином, його дитинство не проходило серед старовинних вуличок міста, він не захоплювався красою шедеврів дерев'яної сакральної архітектури кінця ХV ст. – церквами Св. Юра та Воздвиження Чесного Хреста. Можливо, саме цим можна пояснити його позицію і ще, мабуть, тим, що амбіцій у нього вистачає на десятьох. Беручи до уваги його наполегливість, можна припустити, що його позиція кимось підтримується. Зневага і нелюбов до старовинного галицького міста княжої доби тут очевидна. Тож чи має він право входити до чужого храму зі своїм статутом?
Цікаво, якою була б реакція київської громади, якби Л. Тимошенко, працюючи в Києві, забажав викреслити кілька століть з історії нашої столиці? Здогадатися неважко – квиток на найближчий потяг.
Кілька слів про фаховість пана професора і взагалі кафедри історії. У 2009 р. світ побачила книга "Нариси з історії Дрогобича", науковим редактором якої є саме він. На сторінці 286 під зображенням середньовічного герба міста читаємо: "Сучасний герб Дрогобича, затверджений міською радою". Л. Тимошенко, очевидно, не уявляє, як виглядає сучасний герб міста. Його можна побачити над головним входом до ратуші: замість корони картуш із дев'ятьма топками солі увінчує тризуб. Тож чи може людина, яка не відрізняє середньовічного герба від сучасного, диктувати дрогобицькій спільноті, скільки років Дрогобичу? До речі, вищезгадану книгу "…рекомендувала вчена Рада історичного факультету, взявши на себе відповідальність за написане" ("Галицька Зоря", 24 травня 2013,С.3). Отже, робимо відповідний висновок про цю "Раду".
Пан професор ніяк не зрозуміє, що його цитати, які я, до речі, колекціоную, можуть бути спрямовані проти нього, що говорить про його фаховий рівень. Наведу досить забавну: "…маю постійні консультації з археологами, які всі до одного підтримують методику відліку віку населеного пункту від перших писемних згадок" ("Галицька Зоря", 24 травня 2013,С.3). Перепрошую, навіщо тоді потрібна археологія як наука? Виходить, що недоцільно з метою визначення віку того чи іншого населеного пункту проводити археологічні дослідження і шукати для цього кошти. Тож з якою метою пан професор їх інколи проводить на території Дрогобича? Це, як кажуть, інформація для роздумів, чи не так?
Переглядів: 4855
|
(
