Останнім часом громадою нашого міста активно обговорюється питання щодо відновлення пам'ятника дрогобицькому Лицареві, якому було присвячено багато публікацій. Якщо взяти до уваги, з якої нагоди він був споруджений у нашому місті на площі Ринок в травні 1916 р., то здавалося б, дискусій на цю тему не повинно бути. Однак, не так сталося, як гадалося. Науковий працівник кафедри історії нашого педуніверситету Б.Лазорак підкреслює, що монумент демонтували у 1919 р. українці (зунрівці), а відтак постає питання, чи доцільно його відновлювати?
Наведу коротку історію дрогобицького Лицаря. Його урочисте відкриття відбулося 14 травня 1916 р. з нагоди першої річниці визволення Дрогобича і повіту від російських окупантів під час Першої світової війни (1914 – 1918). До оргкомітету, який займався питаннями щодо встановлення монумента, згідно з документом, який зберігся, входило семеро активістів чотирьох національностей, двоє з яких були українцями, двоє – австрійцями, двоє – поляками і один – євреєм. Як бачимо, загроза російського ярма об'єднала людей різних національностей. До українців оргкомітету належали барон Павло Гужковський, який походив з української шляхетної родини з Наддніпрянщини, був ініціатором встановлення Лицаря і повітовим старостою, та отець Іван Бурдяк, на той час ректор при монастирі Св. о. василіян при церкві Св. апп. Петра і Павла по вулиці Стрийській. Ці факти багато про що говорять. До речі, прізвище першого занесено до Української Загальної Енциклопедії, яка вийшла в трьох томах під редакцією Івана Раковського у 1930-их роках. Ще до урочистого відкриття пам'ятника був створений так званий "Фонд Лицаря", куди надходили значні пожертви вдовам і сиротам по полеглих у тій війні і, зокрема, по полеглих Українських Січових Стрільцях.
Беручи до уваги сьогоднішню агресію Росії проти України, питання відновлення монумента є досить актуальним, тим паче, що у 2015 р. виповнилося 100 років з часу визволення нашого міста від російського ярма під час тієї війни.
Як зазначалося вище, Б.Лазорак наполегливо акцентує увагу на тому, що Лицаря демонтували українці (зунрівці), бажаючи, очевидно, створити ілюзію того, що пам'ятник у зв'язку з цим не варто відновлювати. Виходячи із вищевикладеного, виглядає досить дивним, з яким ентузіазмом він шукає докази на користь своєї версії. Монумент встановили з нагоди першої річниці визволення Дрогобича і повіту від російського ярма і цим усе сказано. Варто зазначити, що аналогічні пам'ятники тоді встановили у Львові та Перемишлі. Львівський Лицар експонується у Львівському історичному музеї, перемишльський – у віденському Арсеналі, подальша доля дрогобицького, на жаль, невідома. До речі, сьогодні львівська громадськість теж активно обговорює питання щодо встановлення Лицаря у центрі столиці Галичини. Хотілося б задати Б.Лазораку цілком слушне запитання: якщо, за його версією, дрогобицький Лицар був демонтований і, очевидно, знищений українцями, то чому така ж доля не спіткала львівського? Тоді столиця Галичини теж перебувала під контролем українських військ.
У листопаді 1918 р. в Дрогобичі знесли пам'ятник А.Міцкевичу. Хто це зробив, невідомо, тоді вистачало різного роду провокацій. Цілком логічним виглядає те, що дрогобицького Лицаря демонтували поляки, які зайняли Дрогобич у травні 1919 р., таким чином помстившись за акт вандалізму над пам'ятником А.Міцкевичу. Ще одна версія – Лицаря знесли комуністи, які перебували при владі у нашому місті усього два дні – 14-15 квітня 1919 року. Однак, вона виглядає малоймовірною, оскільки навряд чи в умовах вуличних боїв протягом такого короткого періоду у них був на це час.
У даному випадку найнеприйнятнішою виглядає версія Б.Лазорака. Та сьогодні не стоїть питання, хто демонтував дрогобицького Лицаря, нехай цим у майбутньому займаються історики. Виглядає досить дивним те, що коли постало питання щодо відновлення пам'ятника, Б.Лазорак чомусь почав досліджувати, хто його демонтував і прийшов до висновку, що це зробили українці. Згідно з логікою, чи могли вони так вчинити, зважаючи на те, що монумент встановили з нагоди перемоги над затятим ворогом українців – росіянами? Та припустімо, що науковець правий. Що це змінить? Зважаючи на те, з якої нагоди був споруджений дрогобицький Лицар, недоречно ставити під сумнів його відновлення. Великий гріх забувати тих, хто поклав свої голови у боротьбі з російськими окупантами.
Переглядів: 4662
|