Останнім часом пристрасті, що розгорілися навколо дрогобицького Лицаря, набувають все більшого розмаху. Утворилося два табори – прихильників і противників монумента, чого й слід було чекати. Останні діють за принципом – для досягнення мети годяться будь-які методи.
Науковий працівник кафедри історії нашого педуніверситету Б. Лазорак не перестає дивувати дрогобицьку спільноту, стверджуючи, що дрогобицького Лицаря у 1919 р. демонтували українці (зунрівці), а відтак постає питання про доцільність його відновлення. Як аргументи, наводить ряд постанов і розпоряджень ЗУНР 1918–1919 рр., в яких, буцімто, йдеться про демонтаж пам'ятника. Я переглянув ці документи, які він виклав на своїй сторінці у Фейсбуці і був вельми подивований. В жодному з них не йдеться про дрогобицького Лицаря! Отже, можна сміливо стверджувати, що 25 березня поточного року на засіданні в міській раді, де обговорювалося питання щодо відновлення монумента, Б. Лазорак подав недостовірну інформацію, стверджуючи, що пам'ятник демонтували українці (зунрівці) згідно якогось наказу. Наведу мовою оригіналу один з них, який, на мою думку, і взяв за основу історик (інші стосуються дрогобицької гімназії, заміни грошової одиниці, мобілізації):
"Приказується, щоби в цілім повіті дрогобицькім всі головні вивіски фірмові (шильди) всякого рода підприємств (фабрик, склепів, кав'ярень, реставрацій і пр.) як також дороговкази, написи на границях громад, до 4 січня 1919,оскільки не суть на українській мові зладжені – усунені зістали і заступлені до 20 січня 1919 р. зладженими на українській мові.
Неповинуючіся повисшому приказові карані будуть гривнами до 3000 корон.
Дрогобич, дня 28 грудня 1918.
Помічник команди Українських військ
Грабовецький
сотник.
Всі підчинені команди військові і жандармерії, як також громадські уряди взиваю до збереження виконання сього приказу.
Побіч головних вивісок на українській мові можуть бути і на інших мовах, вибір котрих полишається довільному оціненню властителів".
Варто підкреслити – з останнього речення випливає, що окрім української, дозволено використання інших мов (німецької, польської), що є досить важливим.
Як бачимо, в документі не згадуються будь-які пам'ятники, на них навіть немає натяку. Історик, очевидно, розраховував, що до заміни написів можна буде якось прилаштувати й демонтаж дрогобицького Лицаря і цього ніхто не зауважить. Однак, він помилився.
"Команда Дрогобича, знімаючи пам'ятник, керувалася виключно наказами ЗУНР!", – зазначає Б.Лазорак. То, може, він все ж віднайде наказ про демонтаж дрогобицького Лицаря? Історику не личить бути голослівним. Бентежить те, що науковець, будучи українцем, висуває таку утопічну версію, небажання бачити Лицаря відновленим тут очевидне.
Висновок простий: 25 березня Б.Лазораком була зроблена спроба ввести в оману не тільки присутніх на засіданні. Свою неприйнятну версію щодо демонтажу пам'ятника він пропагує давно, чим вводить в оману усю дрогобицьку спільноту. Відтак, нехай дрогобичани самі вирішують, дослухатися їм до науковців кафедри історії нашого педуніверситету, чи ні. Про їхню "фаховість" у наступних публікаціях.
Переглядів: 4353
|