Звернення Дрогобицького Товариства "Просвіта" до влади і громадськості м. Дрогобича
|
|
|
Новини
|
|
12.04.2016 |
 У нашому місті вже вкотре почалася кампанія за відновлення пам'ятника рицареві, скульптурне зображення якого 1916 р. було встановлене біля входу до ратуші і простояло там два роки. На ньому був напис "Pro patria" ("Для вітчизни (країни, краю)") і щит, у який охочі забивали цвяхами, а виручені за них кошти мали йти Дрогобиччині цілі, пов'язані з лихоліттям І-ої світової війни. Ні в тодішній "вітчизні" Австро-Угорщині, ні в своєму краї українці не були ні політичними, ні економічними господарями, а в самому Дрогобичі становили меншину – чверть населення міста. Ставлення до них показує вбивство вояками корінних мешканців Д. Татарського, М. Кушніра та інших дрогобичан, які виступили проти махінацій на виборах до парламенту 19 червня 1911р. Не був українським і цей пам'ятник рицареві – як за формою, так і за призначенням.
Однак його існування – історичний факт. Тому відтворений пам'ятник доцільно встановити на території музею "Дрогобиччина" або ж в одному з його експозиційних залів. Кошти від забивання цвяхів у нього мали б іти на розвиток музею. Але тепер з огляду на фінансово-економічний стан міста не час на затратні проекти. Сподівання на значні доходи від цвяхів – марна річ. Їхати в бідне, запущене місто, аби забити цвях у рицаря! Чи багато монет кидають гості міста у дрогобицький фонтан (такий звичай давно існує в Європі)?
Коштом міського бюджету, і то не зараз, а мірою поліпшення господарської ситуації в місті, споруджуватися пам'ятники званим особистостям із дрогобицького минулого за їхні заслуги перед містом і Україною, як, наприклад, дрогобичанин Зенон Косак, що загинув за соборну самостійну Україну в 32 роки, або Степан Витвицький, що як український діяч прислужився не лише Дрогобичу, де був адвокатом і віце бургомістром, а й Добрівлянам, і Брониці, і "Просвіті", і січовим стрільцям, і т.д., який був міністром закордонних справ ЗУНР і помер Президентом УНР в екзилі. Були й інші славні дрогобичани, варті увіковічення в пам'ятниках.
Висновки:
1. Спорудження цього пам'ятника у Дрогобичі на сьогодні не є першочерговою потребою міста, й гостро актуальним завданням чинної влади.
2. Ентузіасти відновлення пам'ятника рицареві "небіжки Австрії" мають право за власні чи зібрані ними доброчинні кошти створити його і встановити у музеї "Дрогобиччина".
3. Владі міста за участю громадськості доцільно розробити на перспективу план увіковічення видатних історичних постатей Дрогобича у формах монументального мистецтва.
Микола Садоха – голова Дрогобицького міськрайонного Товариства "Просвіта"
Михайло Шалата - почесний громадянин міста Дрогобича
Омелян Вишневський – почесний громадянин міста Дрогобича
Богдан Лазорак – кандидат історичних наук, доцент кафедри Всесвітньої історії ДДПУ ім. І.Франка.
Микола Галів – кандидат педагогічних наук, доцент в.о. завідувача кафедри Нової та Новітньої історії України ДДПУ ім. І.Франка.
Володимир Галик – кандидат історичних наук, доцент кафедри Всесвітньої історії ДДПУ ім. І.Франка.
Юрій Стецик – кандидат історичних наук, доцент кафедри Давньої історії України та спеціальних історичних наук ДДПУ ім. І.Франка.
Ігор Смуток – кандидат історичних наук, доцент кафедри Давньої історії України та спеціальних історичних наук ДДПУ ім. І.Франка.
Ярослав Радевич-Винницький – лауреат міжнародної премії імені Івана Кошелівця.
Михайло Задорожний – громадський діяч.
Леся Процик – голова громадської організації "Союз Українок" Дрогобиччини.
Тимофій Бордуляк - громадський діяч.
Михайло Ваврин - громадський діяч.
Богдан Пристай – кандидат філологічних наук, доцент ДДПУ ім. І. Франка.
Богдан Добрянський – доцент ДДПУ ім. І. Франка.
Степан Яким – кандидат історичних наук, доцент ДДПУ ім. І. Франка.
Ігор Бучковський – громадський діяч.
Володимир Грабовський – голова конгресу інтелігенції Дрогобиччини.
Роман Курчик – голова КРБНДС Дрогобиччини.
Переглядів: 3354
|
