Написав(ла) Юрій Федчак, автор відео- та фотоматеріалів
23.07.2016
Коли один індійський султан вперше в житті побачив шахи, він упав на коліна перед ними і став бити поклони. Його слуга, ледве стримуючи сміх, сказав: "Пане, це не ідоли для молитви, а фігури, які потрібно розташувати на дошці, а потім, рухаючи ними, грати". Звісно, що з часом змінювалися правила, вигляд дошки і фігур. Та і називались шахи колись зовсім інакше: чатранг, чатуранга, шатрандж. Але завжди і всюди люди вважали, що шахи володіють казковою силою, що в них прихована велика таємниця, і що з їх допомогою можливо вирішити найскладніші питання і навіть зробити вибір між життям чи смертю.
(натисніть на фото для перегляду, всього 44 фото і 1 відео)
Шахи зближують людей усіх континентів, служать справі миру і дружби, допомагають встановлювати дружні контакти між країнами з різними економічними системами. Недарма міжнародна організація шахістів ФІДЕ обрала своїм девізом слова "Gens una sumus" з однойменним Гімном – "Усі ми – єдина родина". Міжнародна організація ФІДЕ (FIDE – фр. Fédération Internationale des Échecs) створена у Парижі 20 липня 1924 року під час проведення Літніх Олімпійських ігор 1924. Федерація шахів України вступила до ФІДЕ в 1992 році. Відтак цей день у світі з 1966 року відзначається як Міжнародний день шахів. Дрогобич також взяв участь у цьому святкуванні силами Дрогобицького шахово-шашкового клубу "Софія" (директор – Петро Химин).
Захопливе видовище розпочалося 20 липня на площі Ринок у Дрогобичі. Зі святом Шахів привітали присутніх заступник Дрогобицького міського голови з гуманітарних питань Олег Дукас, майстер спорту України з шахів Святослав Попович та кандидат в майстри спорту України Іван Летнянка. З нагоди міжнародного Дня шахів на майдані Ринок відбулася театралізована вистава за участю маленьких дрогобичан та сеанс одночасної гри з майстром спорту України з шахів Святославом Поповичем (м. Львів). Спочатку у строкатих костюмах шахових фігур під марш композитора Майкла Камена вийшли вихованці дитсадка № 15 "Лелеченька". "Фігури вишикувалися, готові до бою… і ми розпочинаємо наш бій!" – урочисто оголосив ведучий заходу Іван Летнянка. За підтримки кандидатів в майстри спорту з шахів Олександра Соловйова та Володимира Кузика ступали на оголошене місце шахової "дошки" живі фігури: пішаки, коні, ферзь, король... Ходи шахових фігур, які оголошував з мікрофона Іван Летнянка, відображав на дерев'яній дошці член Клубу Назар Зрайло. За всім спостерігали глядачі. Цікаво, що партія, яку представили діти на виставі "живих шахів", зіграна у 1857 році американським шахістом, уродженцем Франції Наполеоном Мараше і геніальним американським шахістом Полом Морфі. Пол Морфі, до речі, вважається першим шаховим вундеркіндом після створення сучасних правил шахів. Навколо цього видовища збиралися батьки дітей, вихователі дитсадка та перехожі. Маленькі артисти в образі шахових фігур розіграли блискучу гру, впродовж якої за 20 ходів було поставлено мат королю. Після такої вистави Іван Летнянка розповів захопливу історію про зародження шахів, їх роль у науці та житті тощо. Після цього епіцентр подій перемістився на тимчасовий шаховий майданчик біля стін кав'ярні "Фоксі-Роксі", де розпочався сеанс одночасної гри зі Святославом Поповичем. У цьому турнірі взяли участь як юні шанувальники інтелектуального виду спорту, так і дрогобичани літнього віку.
За підтримку у проведенні цього заходу Дрогобицький ШШК "Софія" висловлює вдячність завідувачу сектору з питань фізичної культури та спорту відділу молодіжної політики виконкому Дрогобицької міської ради Оресту Соломчаку за презентовані ним шахівницю і футболки для проведення "живих шахів", меценату Миколі Косовану, дрогобичанину Василю Багрію, за солодощі дітям – керівництву кав'ярні "Фоксі-Роксі", директору та вихователям дитсадка "Лелеченька" та всім тим, хто взяв активну участь у святкуванні. Цей захід подарував масу приємних і незабутніх вражень всім його учасникам та став яскравим свідченням важливої ролі Клубу "Софія" у спортивному житті міста. Читачам повідомляємо, що діяльність ШШК "Софія" повсякчас висвітлюється у спільнотах Клубу на Фейсбуці та Вк, місцевих ЗМІ.
Шахи – це не просто захоплива гра. Це – азарт і потужний рушій розвитку логічного мислення у гравців. Шахи є своєрідними вчителями, які змалку прищеплюють гравцям ази управління (керівництва), формують задатки військових стратегів, нагадують процеси програмування, що відбуваються у комп'ютері. Досвідчений шахіст може зауважити, що гра певним чином нагадує життя придворних з інтригами, військові баталії між ворогуючими сторонами і, нарешті, жертви, до яких іноді доводиться вдаватися заради поразки протилежної сторони. Шахи, воістину – це гра лицарів та шляхетних воїнів-переможців, яка сприяє формуванню еліти нації.
Переглядів: 5103
Коментарі (11)
Шановний п. Юрій, фігури розташовуються на шахівниці, а не "шаховій дошці".
Головне почати, перед тим перечитати книжку 12 стульчикiв, а там стати депутатом i обiцяти золотi гори знедоленим людям, роздаючи гречку перед виборами. У когось нова iдея фiкс про НОВi Васюки чи може Новий Дрогобич.
Шановний пане Юрію, я двірник, коли Ви йдете ранком по вулиці, то хочете щоб вона була прибрана, чиста, Вас не цікавить, що я був втомлений, не мав мітли і т. д. , тобто Ви, цілком справедливо, вимагаєте від мене якісної роботи. Тому, ми читачі, хочемо щоб наші "журналісти", до яких Ви себе відносите, подавали нам якісну інформацію, не спотворювали нашу мову. Жоден з дописувачів не образив Вас, а ви вилили на нас відро помиїв, зробивши нас пияками, нікчемами. За два роки Вашої відсутності, як Ви самі пишете, трагедії не сталося, ніхто цього не помітив, а тому знайдіть собі інше заняття, де Ви зможете себе краще проявити і реалізувати.
Дуже гарний піар , а які реальні кроки нашої влади. Юрій Кушлик , голова комісії з приватизації , Тарас Кучма і Ко , хочуть виселити з орендованого приміщення шаховий клуб та продати , а може і самому купити. Приміщення зна хз робиться на самому базарі і є ласим шматком. Чому наші журналісти не пишуть про це , а дешевий піар нікому не потрібний. Ваші панове представники влади дешеві і та аморальні рішення вже дістали.
Мене цікавить, куди поділись мої коментарі. Вважаю, що не порушила правила сайту. Якщо пан Федчак не сприймає справедливу критику на свою адресу, нехай знімає статтю і все.
Тут розумні просто читають і дивляться, що подав сайт і якщо коментують, то по суті опублікованого, а недоумки в коментарях займаються провокаціями і різною фігнею. Визначіться, до кого належите.
Пане Юрію, визначилася давно. Знання граматики-ознака освіченості. Кому, як не літераторам і журналістам, доносити простому люду правопис. Колись учні з радянських газет списували твори слово в слово, бо були впевнені, що написано без граматичних помилок. А що маємо зараз? Звернули Вам увагу на помилку, то і сприймайте це з подякою та виправляйтесь, а то вдаєтесь до образ. "Нє ковєркайтє" РІДНУ мову.
Наталя, з чого Ви взяли, що мене звати Юрій? Якщо Ви така велика "критикантка", то напишіть якусь свою статтю, зніміть на власну відеокамеру кліп (а не маєте - купіть), змонтуйте, зробіть фотографії (не маєте - теж купіть), вкладіть свою працю, знання, затратьте час, і то на безкоштовній основі, підпишіться нарешті своїм реальним прізвищем і тоді відчуєте, як це блохасті шавки гавкають із-за кута замість оцінити чиюсь працю і бажання просто допомогти. Кого цікавлять Ваші повчання, якщо Ви не вклали аніскілечки своєї праці, особистих грошей і часу для громади? Шах і мат Вам, Наталю.
Шановний пане Ігор. Нікого я не повчаю (у кожного своя голова ), просто автору(стаття написана для народу) запропонувала , і не тільки я, викидати з рідної мови русизми. І все. (Вас це не стосувалося). Натомість, автор обізвав лайливими словами своїх читачів, які посміли дати зауваження. А потім свої коментарі видалив. Можливо , саме тому мої останні коментарі виглядають для Вас якимись повчаннями. Коли автори статтей, публікацій з неповагою ставляться до своїх читачів, (адже для них пишуть), тоді і не потрібно писати. Думаю, пояснила дохідливо. Від шаху втекла, а до мату ще далеко. ( я поставила плюс під Вашим коментарем). Дякую , повірте, щиро.
Коли один індійський султан вперше в житті побачив шахи, він упав на коліна перед ними і став бити поклони. Його слуга, ледве стримуючи сміх, сказав: "Пане, це не ідоли для молитви, а фігури, які потрібно розташувати на дошці, а потім, рухаючи ними, грати". Звісно, що з часом змінювалися правила, вигляд дошки і фігур. Та і називались шахи колись зовсім інакше: чатранг, чатуранга, шатрандж. Але завжди і всюди люди вважали, що шахи володіють казковою силою, що в них прихована велика таємниця, і що з їх допомогою можливо вирішити найскладніші питання і навіть зробити вибір між життям чи смертю.
