Журавлі повертаються з вирію (до 25-річчя Дрогобицької гімназії ім. Богдана Лепкого)

 Надрукувати
Роздуми
Написав(ла) Іван Лепкий   
20.04.2017
Богдан ЛепкийВ осінню довгу ніч безсонну,
Як вітер заводив від поля
Розпуки пісню невгомонну,
Прийшла до мене моя доля.
Вдивилась в мене і сказала
Тим шепотом, що гірший грому:
"Тебе я здавна в тямці мала
І не віддам тебе нікому…"
Б. Лепкий

Богдан Лепкий – український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник. За кількістю написаних ним праць Б. Лепкий в українській літературі поступається тільки І. Франкові.

Педагогічний колектив Дрогобицької гімназії доклав чимало зусиль, щоб творчість Богдана Лепкого була добре відома гімназистам. Його твори вивчаються на уроках української літератури, проводяться гімназійні вечори та ранки, налагоджені зв'язки з клубом української інтелігенції імені Богдана Лепкого в Івано-Франківську, з навчальними закладами, що носять ім'я Б. Лепкого на Тернопільщині.

Цікавою для гімназистів стала зустріч із дослідником життєвого шляху та творчості письменника, директором літературно-меморіального музею І. Франка у Львові Романом Гораком.

Проводячи науково-дослідницьку роботу, гімназисти підготували декілька курсових робіт за тематикою творів Б. Лепкого.

У вестибюлі нашої гімназії встановлено погруддя поета, яке виготовив і подарував нам член Спілки художників України, завідувач кафедрою художнього металу Львівської академії мистецтв, Заслужений діяч мистецтв України, професор Іван Франк, який походить з родини Лепких.

Незабутнім у пам'яті педагогів та гімназистів став день, коли в навчальному закладі була відкрита кімната-музей Богдана та Левка Лепких. На урочистому вечорі, присвяченому цій події, слово про життєвий і творчий шлях Б. Лепкого виголосив професор Михайло Шалата, виступали гості з Тернопільщини та Прикарпаття.

Власне в той день і виникла пропозиція присвоїти Дрогобицькій гімназії ім'я Богдана Лепкого. Михайло Йосипович підтримав цю ідею, зауваживши, що нам треба більше працювати над популяризацією творчої спадщини цієї визначної людини, повертати її із забуття, оскільки це одна з найяскравіших особистостей нашої культури. Саме Б. Лепкому І. Франко пообіцяв написати поему "Мойсей" і виконав свою обіцянку.

Відомий український літературознавець, перекладач, педагог Володимир Безушко сказав: "Трьома письменниками може гордитися Галичина: Іваном Франком, Василем Стефаником і Богданом Лепким".

Але сталося так, що ім'я Богдана Лепкого викреслили з нашої духовної спадщини. У школах говорити про нього було заборонено, а за книжки, виявлені в домашніх бібліотеках, потрапляли в Сибір. Мало людей середнього віку можуть щось сказати про письменника. Ще менше знає про те, що коріння його походить з нашої рідної Дрогобиччини, з села Літиня, бо там народився його дідусь Теодор Лепкий.

Цікаво, що письменник добре знав свій родовід. Це підтверджує те, що деякі свої твори він підписував псевдонімом "Літинський".

Для ознайомлення педагогічної громадськості нашого міста з творчістю Б. Лепкого, його життєвим шляхом гімназією була організована екскурсія директорів шкіл, працівників відділу освіти та методичного кабінету у м. Бережани та с. Жуків на Тернопільщині, де проживав і вчився Б. Лепкий, де минули його дитячі та юнацькі роки. Скільки незабутніх вражень, як багато дізналися ми про цю видатну людину. Ми побачили, що Тернопільщина гідно вшановує його пам'ять, встановивши пам'ятники, відкривши декілька музеїв.

Найвідомішою поезією Богдана Лепкого став його вірш "Журавлі", що був покладений на музику його братом Левком, автором багатьох пісень Січових стрільців. Цю пісню знають усі. Але часто вважають її народною.

Коли б Левко і Богдан не написали нічого, крім цієї пісні, то цього вистачило б, аби їхні імена були навічно вписані золотими літерами в історію української музичної культури.

Здається, що й кам'яне серце здригнеться, почувши цю щемну мелодію, що разом зі словами зливається у високомистецький твір. У ній стільки невимовного болю, смутку, жалю, глибокого відчаю!

Ця пісня завжди на вустах в українців у час жалоби й туги. Часто співають її над могилами в останньому прощанні.

А як звучать "Журавлі" з унікального голосу Квітки Цісик! Вона надала їм нового життя, другого дихання.

Вірю, що "Журавлі" братів Лепких будуть доти витати над Україною, доки житиме наш народ.

Мов журавлі з далекого вирію, повертаються до рідного краю видатні постаті українського народу. Повертаються, щоб жити вічно у наших серцях.

І те, що нашій гімназії присвоїли ім'я Богдана Лепкого, стало гідним вшануванням пам'яті про нього, поверненням його імені і творчості в скарбницю української культури.

Іван Лепкий,
директор Дрогобицької гімназії
імені Б. Лепкого,
Заслужений вчитель України

Переглядів: 3524

Коментарі (1)
 
Гарно пише Лепкий про гімназію. Люблю то читати. Най йому дасть Бог здоров'я. І ще чекаю може ще щось буде.
Повідомити адміна
Рейтинг: 13+ -2-
  
Мама, 21:11 20 квітня 2017 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:
 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6040 днів)