 Будь-який голова міста Дрогобича, якому б не потрапило за останні чверть століття кермо влади, слабує на жабу. Велику таку собі, потворну жабу, яка його постійно дусить від заздрощів. Недалеко від мене на вулиці Самбірській у Дрогобичі жиє хороший ґазда Ярослав. Має чоловік великий сад на околиці міста, город та якусь там живність. Ми тако не раз ся здибаємо десь на зупинці, та й балакаємо про господарку, життє та таке всяке.
(натисніть на фото для перегляду, всього 1 фото)
Його сад торік рясно вродив, гілля на деревах тріщали від щедрого врожаю яблук. Спочатку пан Ярослав звернувся до волонтерів з пропозицією зібрати ябка, вичавити з них сік і закатати ‘го в банки для наших хлопців на війні. Ґазда для того дав їм свого преса для витискання соку, трохи своїх слоїків, і пані Галя зорганізувала той процес. Але просив усіх добрих людей, котрі без корон на голові, аби зібрали всі ябка, бо самому такий врожай зробити нема сил. На джентльменський умовах половину врожаю мав би забрати собі пан Ярослав, а другу половину – волонтери. Так ся й стало, весь сезон робили волонтери. Пані Галина кинула клич до всіх небайдужих, аби допомогли зібрати врожай. Відгукнулися дрогобицькі школи, навіть з Трускавця, а ще – Нафтовий технікум, училища. Тоді Ярослав заодно звернувся листом до голови міської ради Тараса Кучми зробити виїзну сесію прямо в його саду, аби наші чуйні депутати назбирали яблук з благородною метою – для потреб воїнів АТО. Але у відповідь – цілковита тиша. Однак завдяки волонтерам і учням близько тонни соку було залито в банки, доправлено на фронт, і наші хлопці в гарячих точках Донбасу висловили подяку волонтерам за цей подарунок та хочуть ще. А нема. Ото тепер ґазда запитує депутатів: "Хлопці, в чім справа? Невже так тяжко було прийти в сад, обтрусити з яблунь 5-6 мішків яблук?". Але наші депутати опускають додолу очі, бо не мають що відповісти. А насправді того листа пан Т. Кучма відфутболив у відділ освіти. Відділ освіти у свою чергу дав вказівку директорам організувати суботники. Здивовані директори шкіл почали видзвонювати фермерові. Комедія, коло замкнулося! Тому такий піар-хід влади зійшов на пшик. Але, дякуючи волонтерам та іншим небайдужим землякам, весь врожай в саду був зібраний.
Щодо землі під садом. То питання Дрогобицька міська рада доводить до абсурду, бо площа на папері є, а от де її межі – то, мовляв, не так вже й важливо. Тихцем своїми рішеннями влада почала красти землю у господаря, видала 15 особам незаконні рішення про індивідуальну житлову забудову в саду фермера. Словом, на папері земля у нього є, а в натурі – ні меж, ні колишньої площі. Ярослав Бігуняк вже купу років судиться з владою, аби нарешті міг обгородитися і отримати документ з визначеними межами саду. На його чергове звернення міськрада не відповідала цілий рік, хоча за законом мала б відповісти до місяця часу. Змушений був звернутися до суду. І не один раз… Словом, свою справу виграв в усіх судах, але безуспішно. Як вповів мені єдиний у Дрогобичі міський аграрій, на одній із сесій міської ради він виступив і сказав, що задовольнив його заяву вже й Верховний Суд України. На сесії міської ради розтлумачив їм, що згідно законодавства України землі сільського господарства не підлягають забудові і не продаються, що він вже не висуває претензій до забудовників, яким міська рада з порушенням Закону і його майнових прав надала землю під забудову, і що останнім рішенням суду міську раду зобов'язано видати рішення про встановлення меж, на що голова постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин Олег Балог заявив: "А що нам рішення суду?". Дійсно, що нашим депутатам рішення якогось там українського суду, адже вони у нас – боги! Так і проголосували: на користь фермера 6 чи 8 голосів, а далі йому дали відписку, що його клопотанню відмовлено. І ось замість того, аби всю свою енергію спрямувати роботі на землі, дрогобицький трудяга знову в суді, оскаржує таке знущання над ним міською радою.
І тако, панове, собі думаю: ліпше би вже Ярослав Бігуняк в депутати пішов, нє? Нащо тяжко робити на землі, якщо можна стати богом з короною на голові?
Ще одну цікаву деталь про нашу Дрогобицьку міську раду я почув з вуст єдиного у Дрогобичі фермера. Як відомо, при позиванні до суду заявник сплачує судовий збір. У випадку програшу гроші йому не повертаються, а в разі виграшу – відшкодовуються за рахунок винуватця. Ярослав Бігуняк – ініціатор суду – черговий суд виграв, і тоді суд зобов'язав міську раду сплатити гроші. І тут – казус-фокус: Дрогобицька міська рада не має свого розрахункового рахунку, через який би мала сплатити необхідну суму. Є рахунок міськвиконкому, але виконком, образно кажучи, поглузував, перевів стрілки на міську раду, мовляв, рішення приймає вона, а не ми, от з неї й питайте. Дива в Дрогобичі кояться, чи не так?
Я все думаю, чому нами керують заздрісники і корупціонери? Маєш щось, доробився особистою, важкою працею до кращого, а когось дусить жаба, і чергового клерка теліпає при одній лише думці, коли звертаєшся до нього за підтримкою. І навіть якщо цей клерк – такий собі місцевий миршавий князьок, то мусиш з ним поділитися плодами своїх здобутків, інакше ніц не отримаєш. Останнім часом я ся надивив різного кіна в Ютубі. Отако не раз вмикаю інтернета і дивлюся фільми про наших старших братів. Тобто про марсіян та інших інопланетян. І знаєте, мене то дуже турбує. Кажуть в тих кінах, жи вони – межи нас, в образі людей, тому ми їх не впізнаєм. І ото вчора йшов попри ратушу, подивився на її вікна, і як подумав, що деякі райці можуть бути інопланетянами, то аж лячно стало. Вже й різні підозри щодо них закралися в думках – хто ці істоти, що містом керують? Бо таке чудити здатні тільки гуманоїди з планети Системи Альфа Центавра.
Переглядів: 4765
|
Будь-який голова міста Дрогобича, якому б не потрапило за останні чверть століття кермо влади, слабує на жабу. Велику таку собі, потворну жабу, яка його постійно дусить від заздрощів. Недалеко від мене на вулиці Самбірській у Дрогобичі жиє хороший ґазда Ярослав. Має чоловік великий сад на околиці міста, город та якусь там живність. Ми тако не раз ся здибаємо десь на зупинці, та й балакаємо про господарку, життє та таке всяке.
А може, у самого рильце в пушку? 
