 Доброго дня, шановні читачі. Вашій увазі представляю перше із серії журналістських розслідувань про Романа Проця із міста Дрогобича. Поштовхом до написання статті став лист від дрогобичан (сусідів пана Проця) зі скаргою на його неправомірні дії у змові із міською владою. Назва статті не провокаційна і вибрана недаремно – цього дрогобичанина багато усього у житті пов'язує із Росією та східними регіонами України, тому багато знайомих поза очі називають його "сепаратист". Всі факти у даній статті отримані із відкритих джерел, не є домислами чи наклепом. Посилання на більшість джерел – у кінці публікації.
(натисніть на фото для перегляду, всього 1 фото)
Проць Роман народився та виріс у Дрогобичі; змалку, як і багато юнаків того часу, "хворів" футболом. Після досягнення повноліття вирішив спробувати себе у великому футболі. Видатною віхою у його футбольній кар'єрі була гра за ФК "Медик" (м. Моршин). У сезоні 1993-1994 рр. цей клуб мав амбіції потрапити у перехідну лігу чемпіонату України, де зайняв останнє місце і повернувся на аматорський рівень.
Однак талант хлопця не пропав даремно – невдалого футболіста взяв до себе по протекції сусід (по будинку на вул. Соломії Крушельницької, 1 у Дрогобичі), також колишній вчитель фізкультури і тогочасний доцент ДДПУ (із 1996 – завкафедри на фізкультурному факультеті) Микола Лук'янченко. Номенклатурник пан Лук'янченко (як зять Василя Федоровича Надім'янова, ректора ДДПУ у 1973-1988 рр.) мав великий досвід роботи з підлеглими – так Роман Проць став людиною Лук'янченка.
Проць працював на Лук'янченка не лише у ДДПУ та його приватному "Медику", а також і у політиці – коли Лук'янченко був у СДПУ(о) (і не просто був, а очолював міський осередок), то Проць був в УСДМ (молодіжка "есдеків"). Детальніше про ці лівоцентриські олігархічні партії можна прочитати в Інтернеті, слід зазначити лише одне – одним із лідерів СДПУ(о) був Медведчук (кум Путіна), а сама партія підтримувала на президентських виборах спочатку Кучму, а потім Януковича. Так Росія вперше, але не востаннє з'явилася у житті Романа Проця.
Офіційно тандем Лук'янченко-Проць "засвітився" у ЗМІ восени 2004 року, після невдалої спроби "прихватизувати" Палац мистецтв у Дрогобичі, який до того був у віданні відділу охорони здоров'я. Коли справа передачі палацу в оренду якомусь Процю Р.Е. (ймовірно, Роману Емельяновичу – рос.) набула розголосу, всі фігуранти злилися, а у міській раді навіть "не знали", хто мав бути орендарем. Так спритники вийшли сухими із води.
Восени 2005 року громадяни Лук'янченко та Проць брали участь у зборах громадян щодо проведення референдуму за приєднання до Єдиного економічного простору разом із Росією, Білорусією та Казахстаном. Більше того, Проць і його протектор Лук'янченко цими зборами навіть були обрані до ініціативної групи, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. І знову Росія, хоча збори проводилися у Львові.
Приєднатися до Росії не вийшло, але Роман Проць на це не зважає – він змінює політичне забарвлення, переходить у Українську Соціал-Демократичну партію (у складі Блоку Юлії Тимошенко). Для довідки: так того часу (у 2006 році) називалась сучасна партія Наталії Королевської "Україна — Вперед!". І на цій хвилі Роман Проць стає депутатом міської ради, щоправда ... у Трускавці.
Діяльність депутата Романа Проця на користь Трускавцю не пішла – він був серед тих депутатів, які проголосували за виділення в оренду 132 га землі біля озера (і ще 4 га озера) компанії "Альфа Плюс" Віктора Возняка, який потім щасливо цю землю приватизував і частину навіть продав. Досі залишилося невідомим, чому Проць так проголосував. Не своє – не шкода?
Наступні вибори 2010 року у міську раду Трускавця Роман Проць програв, набравши всього 18 голосів, хоча ще до завершення каденції громада Трускавця вимагала відкликати його із депутатської посади, у числі інших депутатів-прогульників.
Однак після поразки на виборах політичне життя Романа Проця не припиняється. Шеф Лук'янченко готувався до захисту докторської дисертації, тому посадив Романа "писати" кандидатську. А щоб той мав більше часу, то Лук'янченко за протекцією зі Скотним (тодішнім ректором ДДПУ) влаштували Проця з 01.06.2011 у міську раду до Радзієвського (мера Дрогобича) – одразу на посаду начальника відділу фізичної культури та спорту. Також для довідки – на вибори 2010 року Лук'янченко, Радзієвський і Скотний йшли від партії "Сильна Україна" Сергія Тігіпка. То Королевська, то Тігіпко...
Надзвичайно дивним виглядає той факт, що, маючи у своєму розпорядженні вчену раду з педагогіки у ДДПУ і всеосяжну допомогу шефа Лук'янченка, Роман Проць для захисту обрав Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, що знаходився у Луганську. Зараз модні ярлики на кшталт "агент Путіна", "рука Кремля", але ми не будемо так нікого називати. Вся справа у тому, що його шеф Лук'янченко у 2012 році захистив у Луганську докторську дисертацію за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки, тому питання про вибір вченої ради треба адресувати йому, а не самому Процю.
Коли Роман Проць писав дисертацію, то публікував наукові статті, що є необхідними для захисту. І, як то передбачено вимогами МОН до оформлення дисертацій, одну із статей мусив опублікувати за кордоном. Мабуть, вже закономірністю для читача буде те, що стаття не була опублікована у тій же Польщі, до якої рукою подати... а у Росії, м. Курськ. І це у 2014 році, після Майдану, Революції Гідності та під час боїв на Сході України!
Незважаючи на це, пан Проць успішно захистився у 2015 році за спеціальністю 13.00.07 — теорія і методика виховання. Після захисту прийшов час плідно працювати у ДДПУ на посаді доцента під крилом незмінного патрона, який на той час уже став проректором. Під час роботи у міській раді Дрогобича у пана Проця з'явилися потрібні зв'язки, якими він користується і зараз, у 2017 році, але про це трохи згодом.
Також після роботи у міській раді Роман Проць, який не раз стверджував публічно, що нічого не надбав, працюючи там, почав продавати землю. А саме дві земельні ділянки, 6,4 сотих на вулиці Самбірській (починав із 16 тис. доларів, потім спустив до 10 тис) і 8 сотих на вулиці Стуса (також 10 тис доларів). Оголошення були розміщені на дрогобицьких сайтах.
Роман Проць, якщо ви маєте стільки лишньої землі, що навіть продаєте її, то для чого вам прибудинкова територія сусіднього будинку, мешканців якого ви вже 2 роки тероризуєте? Це риторичне запитання.
Продажом цих земельних ділянок Роман Проць не обмежується. Він також продає землю у Підбужі, 2 га землі у гірській місцевості. Але ця земля не його, а підприємця Ігоря Коробкова із Запорізької області. Дивне заняття як для доцента ДДПУ та судді національної категорії із футзалу. Хоча, не менш дивне, ніж торгівля старими автомобілями на польських номерах, які сумнівним шляхом потрапили на територію України.
І наостанок, про сучасне життя Романа Проця. Він – як Росія. Продаючи непотрібну землю десь на околицях, захоплює у близьких сусідів землю біля власної оселі. Росія продає Китаю свої землі у Сибірі, якій їй непотрібні і важко утримувати – натомість захопила український Крим і веде війну на Сході України. Продаючи земельні ділянки на Самбірській та на Стуса, Роман Проць хоче захопити землю у мешканців будинку Стрийська, 61 (ОСББ "Нова оселя").
Власники квартир у будинку за адресом Стрийська, 61 – пайовики. За їхні кошти було збудовано цей будинок, що зданий у експлуатацію у 2013 році, споруджено дорогу для під'їзду для будинку, облаштовано прибудинкову територію, встановлено дитячий майданчик та спортивні споруди. Їхніми грошима було придбано необхідні для цього земельні ділянки. Зараз мешканці хочуть просто узаконити свої права на землю, приватизувавши її.
Однак деякі люди ніяк не виростуть із коротких футбольних штанців, а голову використовують лише для того, щоб відбивати м'яч та свистіти у свисток. Користуючись зв'язками у міській раді, Роман Проць всіма правдами (а, точніше, неправдами), створює людям перешкоди на нелегкому бюрократичному шляху приватизації, посилаючись на те, що "це його земля, бо він колись малим грав футбол на тому місці", де зараз знаходиться будинок Стрийська, 61 у місті Дрогобичі.
Продовження буде.
Петро Мокриш
ВГО "Журналісти проти корупції"
м. Львів
----------
Список джерел, інформація із яких використана у статті:
http://footballfacts.ru/players/453531-proc-roman-emelyanovich
https://uk.wikipedia.org/wiki/Медик_(футбольний_клуб, _Моршин)
http://ddpu.drohobych.net/departments/ffv/structure/tmfv/lukjanchenko
https://uk.wikipedia.org/wiki/Соціал-демократична_партія_України_(об%27єднана)
http://postup.brama.com/usual.php?what=32287
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/en/v0332359-06
https://uk.wikipedia.org/wiki/Україна_—_Вперед!
http://protruskavets.org.ua/statti/pr15.html
http://protruskavets.org.ua/yak-investoru-ozero-stalo-po-kolina/
http://zik.ua/news/2010/09/03/gromada_truskavtsya_vymagaie_vidklykaty_deputativprogulnykiv_243337
http://droginfo.com.ua/content/view/2100/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Східноукраїнський_національний_університет_імені_Володимира_Даля
http://ddpu.drohobych.net/departments/ffv/structure/sdt/proc
http://maydan.drohobych.net/?p=37646
https://odnodata.com/egrpou/22383409
https://youcontrol.com.ua/search/?q=КОРОБКОВ+ІГОР+ВОЛОДИМИРОВИЧ&t=4
Переглядів: 11847
|
Доброго дня, шановні читачі. Вашій увазі представляю перше із серії журналістських розслідувань про Романа Проця із міста Дрогобича. Поштовхом до написання статті став лист від дрогобичан (сусідів пана Проця) зі скаргою на його неправомірні дії у змові із міською владою. Назва статті не провокаційна і вибрана недаремно – цього дрогобичанина багато усього у житті пов'язує із Росією та східними регіонами України, тому багато знайомих поза очі називають його "сепаратист". Всі факти у даній статті отримані із відкритих джерел, не є домислами чи наклепом. Посилання на більшість джерел – у кінці публікації.
