ЄСПЛ зобов'язав Україну надати власникам сільгоспземель право вільно ними розпоряджатися

 

Справа стосувалася скарги двох громадян України щодо державної заборони на продаж сільськогосподарських угідь, що, як вони заявили, порушує їхні права власності як власників таких ділянок.

 

Обоє заявників – 71-річна Софія Зеленчук (Івано-Франківськ) та 79-річний Віктор Цицюра (Тернопіль) отримали невеликі ділянки сільськогосподарських земель у спадщину відповідно у 2000 та 2004 роках і отримали сертифікати власності на них у 2007 та 2008 роках. Обидві ділянки були здані в оренду компаніям. Софія Зеленчук отримує «плату» з оренди в натуральному вигляді – зерно або соняшникову олію, тоді як Віктор Цицюра отримує орендну плату від 20 до 36 євро на гектар. При цьому ці ділянки підлягають забороні на продаж сільськогосподарських угідь, згідно з Земельним кодексом. Заявники звернулися до ЄСПЛ в грудні 2015 року.

 

Суд зауважив, що після падіння Радянського Союзу Україна переважно віддавала сільськогосподарські угіддя людям, які раніше працювали в колгоспах, але ввела, нібито тимчасово, заборону на продаж такої землі.

 

«Уряд стверджував, що цей крок перешкодить концентрації землі в декількох руках, зупинить збіднення людей у сільській місцевості та забезпечить, щоб земля і надалі оброблялася. Однак суд встановив, що держава не забезпечила справедливого балансу між загальними інтересами громади та майновими правами заявників», – йдеться у рішенні.

 

Суд зазначив, що жодна інша країна, яка входить до Ради Європи, не мала такої заборони, і наголосив на невідповідності підходу України щодо припинення мораторію.

 

«Також незрозуміло, чому менш жорсткі обмежувальні заходи були б менш ефективними для досягнення тих самих цілей», – зазначається в рішенні.

 

Суд постановив, що українська влада повинна вжити законодавчих заходів для забезпечення необхідної справедливості балансу для власників сільськогосподарських земель, хоча це не означає, що Україна повинна негайно запровадити необмежений ринок сільськогосподарських угідь.

 

При цьому суд не присудив заявникам жодної грошової компенсації. «Однак якщо держава проявить необґрунтовану затримку у вжитті необхідних заходів, грошові виплати можуть стати гарантованими», – зазначається в судовому рішенні.

 

Зазначимо, що, відповідно до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання державами-членами Ради Європи; це стосується також положень, які містять вимогу про зміну національного законодавства (стаття 13). Водночас ЄСПЛ не має юридичних інструментів для самостійної зміни законодавства. Остаточне рішення має ухвалювати національна влада.

 

Додамо також, що це рішення суду наразі не є остаточним, оскільки у сторін є три місяці на подання запиту на перегляд справи Великою палатою суду. Якщо такий запит надійде, то Велика палата визначить, чи заслуговує справа подальшого розгляду. Якщо судді великої палати визнають справу такою, що не потребує додаткового розгляду, або ж впродовж цих трьох місяців не буде запиту на перегляд, тоді рішення стане остаточним.

Ім’я:
Коментар:
	із правилами користування сайтом ознайомлений