 Яка може бути користь з такого чиновницького мурла від медицини, яке не може правильно вимовити "таміфлю", перекручуючи його то на "тенафлю", то на "терафлю"?
Спочатку хотів би, щоб ви прочитали такий текст:
"Реформістам вдалося значно скоротити державні витрати, оголосивши про початок ери скромності. Вони скасували спеціальні відомства, що надавали вози і коней, які належали державі, а також охороняли парки та озера. Чисельність палацової варти скоротили, а чиновникам наказали зменшити свої витрати. Економія торкнулася державних прийомів і транспорту, а всі ігри для розваги знаті були скасовані. Закрили мисливські будиночки, а також фабрики, що забезпечували палаци шовковим одягом. Поступове скорочення персоналу Палати музики завершилося її скасуванням, і 829 співаків та музикантів залишилися без роботи."
"Ще більші можливості для економії представляли релігійні обряди. В столиці і провінціях налічувалося 343 храми для поклоніння предкам імператора, що вимагало 25 тисяч жертвопринесень щорічно, а обслуговувало ці храми понад 60 тисяч осіб — вартових, жерців, кухарів, музикантів, працівників, що опікувалися жертовними тваринами і т. д. Імператорський указ наказував закрити понад 200 храмів. Традиційні місця релігійних церемоній, здійснювані імператором, знаходилися на деякій відстані від столиці, що вимагало дорогих імператорських процесій, а також використання нефритових посудин і щедро прикрашених вівтарів. Велику частину витрат за цими статтями вдалося скоротити, побудувавши нові храми в самій столиці, з фаянсовими посудинами замість нефритових і простими вівтарями".
Ось так повела себе влада у Китаї під час економічної кризи у 7 році до н.е.
А тепер кожен може легко підставити під ці китайські статті скорочених витрат відповідну статтю з нашого задрипаного сьогодення, яку теж можна було б скоротити: вози і коні – це іномарки, парки та озера – це усі ті величезні гектари, які захопили та пообгороджували наші можновладці, імператорські процесії – це галасливі кортежі, нефритовий посуд – це шикарні гардероби, а коштовні вівтарі – палаци чиновників та держслужбовців.
Мабуть, кожному сподобалося скорочення персоналу Палати музики, внаслідок якого ціла зграя представників попси залишилась без роботи. Це у Китаї. А у нас усе з точністю до навпаки. У час кризи головний банкір Стельмах купує собі авто за мільйон, бо його державна задниця уже не може сидіти на чомусь скромнішому. Можна тільки уявити, який у нього унітаз. Платня у нього теж така, що зашкалює – вища, ніж у Президента. І поява цих даних у пресі нічого не міняє. Уже ніхто ні на що не реагує.
Прокурори, судді, митники, податківці вибудовують розкішні палаци. І ніхто їх не запитає: аткєда дравішкі? Попса хизується своїми заробітками, уся країна вже знає, що Потап і Настя заробили за рік мільйон доларів. Воістину: "птічка пєвчая пайот і нє сєєт і нє жньот".
Та їм усе мало. Руслана достукується до гарячого серця Юлі і нарікає на страшні втрати, яких зазнає поп-індустрія. Адже їхні безсмертні пісні грають у ресторанах, крутять у маршрутках, а їм з того пшик! І Юля рішає питання. Тепер усі ті попки радісно співають своїй благодійниці бадьорі пеани. Одна з них ще вчора була "нє криса, і нє сука", а вже зараз із Юлею в серці. Інша спочатку зажигала для гаранта, потім без трусів для Януковича, а зараз для нової пасії. Цікаво, чи в трусах?
А я отак собі думаю: кого із представників цієї численної Палати музики згадають за п’ятдесят років? Чи буде ще хтось співати "Дикі танці" або "Мілий пупсік"?
Президент у час кризи не вигадав нічого кращого, як ініціювати нову "стройку вєка" – пам’ятник голодомору у Вашингтоні. Тут інтелектуальний рівень діаспори і нашого Президента на диво гармонійно збігається. Мізків на те, аби профінансувати фільм про голодомор на Голівуді, звичайно ж, не вистачає. А те, що знімають наші дроворуби від кіно про голод чи про УПА, годиться хіба для сільських клубів. Я б за такі фільми орендував для них кілька гектарів Колими.
Я от дивлюся, як мудро діє вірменська діаспора. За її ініціативою і фінансовою підтримкою знято уже понад десять фільмів про геноцид вірменів під час Першої світової. Останній цьогорічний фільм "Замкнуте коло" з Жаном Рено присвячений вірменській мафії у Франції. А починається фільм із кадрів кінохроніки, яка розповідає саме про геноцид і те, як вірмени змушені були покинути свої рідні землі у Туреччині та рятуватися в еміграції. Всього кілька хвилин кінохроніки, а далі йде нормальний сучасний бойовик. Та цього цілком достатньо. Бо я думаю, що цих кілька інформаційних хвилин важать набагато більше, ніж черговий фігурний хрест у будь-якій точці земної кулі.
Але ж тут йдеться не про те. Тут же ж хочеться попіардитися – приїхати на відкриття, виголосити промову, розповісти американцям історію України від Адама, потрясаючи якомога фантазійнішими цифрами.
Недавно на одному з політичних шоу Олег Тягнибок приголомшив мене таким відкриттям: "Під час голодомору загинуло п'ятнадцять мільйонів українців! Люди! Вдумайтеся – п'ятнадцять мільйонів!" Реакція залу була така, якої і слід було чекати: ніяка.
Я вже колись писав, що є лише дві нації, які ніяк не можуть порахувати своїх жертв і готові геть усю планету обсадити жалобними пам’ятниками і стінами плачу. Невже чотири мільйони померлих від голоду можуть применшити трагедію? Навіщо доводити усе до маразму і перетворювати на фарс?
А як цікаво й злагоджено переплелися виборча кампанія з епідемією грипу! Політики враз перетворилися на докторів. Яценюк навіть відмовився від камуфляжу і з'явився в білому халаті. Невже з палати №6 вискочив, щоб дати інтерв’ю?
Усі поради і рекомендації ми чуємо лише з уст людей, які в цьому всьому тямлять найменше, зате медики пробитися на телебачення не можуть. Виняток – лише ті медики, які займають високі посади. Тобто давно не практикуючі чиновники. Користі від їхніх порад, як від козла молока. Та й яка може бути користь з такого чиновницького мурла від медицини, яке не може правильно вимовити "таміфлю", перекручуючи його то на "тенафлю", то на "терафлю"?
Не дурний сказав, що коли в країні хаос, то чекай багато пилюки, начальників і паперів.
Переглядів: 5560
|
Повний капець! 
