 Роботу поліції в наш час по-різному оцінюють і цьому є об’єктивні причини. Правильним є коли поліція працює добре і суспільство її роботою особливо не переймається, бо все влаштовує. Я не прихильник виносити різні речі, які стосуються особисто мене, на загальне обговорення, але щоб подібне не повторялось, то інколи треба. Ну і звичайно основне – країна має знати своїх героїв, без цього ніяк, все інше можна вирішити і в інший спосіб, не так публічно.
Як відомо, у Львівській області сталася безпрецедентна подія в плані зневаги до закону і прав людини: незважаючи на українське законодавство в сфері соцзахисту перевізники Львівської області з 16 червня 2018 року практично повністю відмовилися від свої соціальних зобов’язань в односторонньому порядку і перестали на пільгових умовах перевозити майже всі категорії пасажирів, які ці пільги мають. Залишились переважно тільки учасники бойових дій та учасники АТО, причому як зазначено у самих перевізників, тільки ті учасники АТО, які є добровольцями.
Моя мама користувалася правом безкоштовного проїзду, хоча перевізники цього не визнавали. Для цього, щоб це право довести прийшлося пройти оскарження їх дій в Міністерстві інфраструктури, Мінсоцполітики, інспекції Укртрансбезпеки, це питання вивчала Уповноважена Верховної ради з прав людини. І все це робилося для того, щоб ніхто не зміг звинувачувати, що хтось хоче незаконно користуватися пільгами, бо насправді нікому нічого чужого не треба, але те, що тобі дала держава є твоїм і ти нікому нічого не винен, ні перевізнику, ні кому б то не було іншому. Перевізники мають право вимагати від держави компенсації за пільгові перевезення. А людина своє має право завжди вимагати.
І коли всі вище перелічені органи одноголосно це право визнали і від кожного були відповідні документи на її користь, на перевізників інспекція Укртрансбезпеки тричі складали акти про порушення та застосування адміністративних санкцій, здавалося, що все має бути в порядку. Мається на увазі з визнанням права, бо від перевізників постійно йшли погрози вивезти в поле, викинути на ходу з автобуса, розбити мобільний телефон і т.п. Але якщо всіх на світі боятися, то і жити не буде коли.
Ніхто особливо цих погроз не боявся, хоча остерігатися треба завжди. Тому, направлялися звернення в правоохоронні органи. Причому, оскільки це були лише погрози, то і від поліції вимагалося лише, щоб вони попередили перевізників про неприпустимість подібних злочинних дій, та покарання, яке за це може настати, тобто щоб провели роз’яснювальну та профілактичну роботу. Звернень було, з врахуванням, тих, які пересилалися до поліції іншими службами (Комітетами Верховної ради, Кабміном, Мінсоцполітики, Генпрокуратурою), щоб поліція реагувала, не менше десяти. Справу на місці розглядали Ільницький В. І. та заст. начальника Головей Р. О. В результаті своїх тяжких трудів дали відписку в якій просто переписали тексти з деяких законів і більше нічого.
І це дало свій наслідок. Сьогодні, 21 червня 2018 року, коли мама в м. Дрогобичі пред’явила документи на проїзд, водій автобуса марки ПАЗ держномер 05-41 в проїзді відмовив. Тут же подзвонив до якогось Боді по телефону, цей Бодя тут же явився і накинувся без попередження. Повалив старшу жінку, якій 63 роки на підлогу, протянув по підлозі автобуса і викинув на вулицю на асфальт. Єдине добре, що не виникли більші ушкодження ніж вони виникли: здерта шкіра, синяки як від ударів так і від сильного стискання і т.п. По салону розсипалися продукти, розірвався в деяких місцях одяг. Але це вже не так важливо. Цим всім керував водій. Бодя фізично справився сам, певне тому, що Бодя має так не менше 150 кг. І ще «респект» нашим правильним громадянам, яких в автобусі було 5 чоловік і які на це спокійно чи правильніше у великому страху дивилися, щоб їх самих Бодя не викинув.
Коли мені мама подзвонила, то в цій ситуації звичайно правильно було викликати поліцію. Що вона і зробила близько 15 год. по телефону. Прочекала орієнтовно 20 хв. і не дочекавшись поліції, подзвонила ще. Виклики фіксуються в поліції автоматично. В результаті отримала відповідь, що в поліції є важливіші справи і автомобіля в них на це немає. Якщо хоче, то може йти в поліцію сама. Ось і все. Якщо ти ще живий, то повзи хоч на чотирьох в поліцію, а якщо вже не живий, то і скарги не напишеш. Така ось логіка. Питання: яка різниця де писати заяву? Та досить просто. Поліція на місці події опитує очевидців, затримує порушника, фіксує докази. Для прикладу, продукти розлетілися по салону автобуса і це можна було зафіксувати. Можна було зафіксувати кров на нозі від падіння на асфальт і т.п. А так водій поїхав і все.
Як наслідок на даний час кримінальне провадження не відкрите, слідчі дії не проводяться. Звичайно, що подібне ніхто не має наміру дарувати цього, але це вже інше питання. Ще хочу добавити таке. Коли я приїхав до Дрогобича і ми верталися уже назад додому, то уже другий водій другого автобуса провіз цілих п’ять пасажирів по пільгах, це при умові, що вони і до цього часу тільки по два возили.
Отже, фактично маємо таку ситуацію, що людина зверталася до поліції за допомогою, попереджала про погрози в свою сторону, надавала докази незаконних дій і просила лише попередити правопорушення, тобто викликати в поліцію перевізників, з ними поговорити, пояснити, що вони мають право не погоджуватися, але тоді зобов’язані оскаржувати дії до суду чи органів виконавчої влади. Проте вони за жодних умов не мають права застосовувати силу. Крім того, перевізникам завжди пропонувалося йти спільно в поліцію і з’ясовувати це питання, від чого вони категорично відмовлялися. А коли стався уже злочин поліція відмовилася навіть приїхати. Це коротко така історія.
На закінчення хочу звернуся до начальника дрогобицької поліції п. Біласа. Андрій Іванович, чому в одних випадках приїжджає відразу, а в інших – взагалі не приїжджає на виклик. І чому не реагує саме звернення конкретних осіб на конкретні злочини. Таке складається враження, що поліція Дрогобича «кришує» дрогобицьку транспортну мафію, яка представлена на даному маршруті двома фірмами. Ваші працівники навіть провести профілактичну роботу відмовляються, чим створюють умови для вчинень злочинів, а те, що на виклик не виїжджають свідчить про намагання це все «спустити на тормозах». Честь офіцера передбачає дати відповідь, причому відповідь публічну, за подібні дії вашого підрозділу. Не може так бути, щоб начальник поліції не контролював тих процесів, що в поліції відбуваються. Маю надію, що відповідь ваша буде, а той хто спаскудив честь мундира буде наказаний.
Переглядів: 7053
|
. 
. Перший раз таке чую. 