Джаз, спокуса та Мулен Руж: Дрогобицький готель «Dependance»

Красою дрогобицьких вулиць є його старі будинки, не винятком є Театральна площа, яку помилково таблиці на фасадах маркують, як вулицю Театральну, де знаходився один з передвоєнних відомих дрогобицьких готелів – «Dependance» (Депенданс), про який ми коротко на zmistovno.com.ua вам нині розповімо.

 Розташування готелю, на колишній площі Смольки (відома як давня візнична площа), було обрано не випадково: центральна частина міста і, головне, це відрізок дороги, по якому пролягав шлях до Трускавця та Борислава. Та й розташування при вулиці Стрийській, яка вела від залізничного вокзалу до центру міста, якою здійснювали перевезення майже усіх новоприбулих, вносило свою лепту у розвиток готельного бізнесу. Відтак, у цій частині Дрогобича знаходилося в кількох десятках метрах один від одного аж кілька готелів – готель «Central» Йоеля Сеґала, готель «Metropole» Макса Фроєра та «Boulevard».

Загалом перед Першою світовою війною у місті налічувалося близько 6 готелів. Що цікаво-  у довіднику за 1907-1913 та у телефонному за 1912 рік готель «Dependance» не зустрічається. І поки єдине, що вказує на цей період – поштівка Леона Розеншайна 1912 з написом: «Drohobycz Hotel “Dependance”».

Сьогодні будинок колишнього готелю, який датують поч. XXст. та відносять до стилю неокласицизм, є пам’яткою архітектури місцевого значення та знаходиться за адресою пл. Театральна, 2, а перед війною це була пл. Смольки, 4, а у 1923 та 1928/1929/1930 зустрічається й адреса пл. Смольки, 5. На його фасаді бачимо кілька кольорів. Та чи є серед них автентичний?

«Для класицизму і неокласицизму є характерний насичений жовтий колір, бо була дуже популярна фарба «краківська жовта», причому, це був насправді тиньк, бо жовтий колір був не тільки на поверхні, а у всій товщі накиду. Якщо би таке відслідкувати, то треба наголошувати на тому, щоб зберегти автентичний тиньк і доповнити насиченим жовтим», – поділилася своїми міркуваннями із zmistovno.com.ua пані Алла Мартинюк-Медвецька, архітектор з НУ «Львівська політехніка».

Зверху на будинку у картушах фронтонів досі помітні не стерті часом літери «I» та «S». Це, вочевидь, ініціали власника закладу. В ті часи власником готелю (але іншого) у місті з такими ініціалами була Іда Шехтер (Ida Schächter/Szechter), а також зустрічаємо Й.Шехтера (J.Schächter). А в міжвоєнному часі окремо власником «Dependance» та «Boulevard» вказується І.Шехтер.

Готель, який був розрахований на 40 місць, мав свою кав’ярню, часто здавав свої кімнати під офіси (канцелярії), зокрема адвокатські та кравецькі. Тут проводили різні з’їзди та конференції.

У часи Першої світової війни у будинку розмістилися солдати. Вочевидь, використовувався як будинок відпочинку. Адже готелі часто виступали першими місцями для заселення окупаційних урядників та військових. У 1925 заклад було оновлено і він носив (станом на 1924 рік) вже подвійну назву «Dependance-Boulevard» (Депенданс-Бульвар). У 1939 заклад вказується як один з двох готелів міста. А в 1928/1929/1930 в «Книзі адресній» назву подають як «Dépendence», а в 1931 вказують окремо готель «Dependance-Boulevard» на пл. Смольки, 4 та готель «Boulevard» на тодішній вул. Міцкевича, 26 (тепер це частина приміщення школи №15), який рік до того був за адресою вул. Стрийська, 1.

У кав’ярні-ресторації Шехтерів були щоденні танці та лунав з кінця 1920-х років близько десятої вечора джаз-оркестр Кльося. На базі кав’ярні діяло також кабаре, яким з 1928 керував Альфред Меллер, який умудрявся продавати своїх танцівниць, як повій, багатим відвідувачам. Одного разу він продав англійцеві танцівницю Соню за 300 злотих. А в ті часи це була чимала місячна зарплата. За такі оборудки Меллера одразу заарештували, а далі, завдяки покровительству, відпустили продовжувати свою «брудну» справу. Арт-керівником та вчителем танців у кав’ярні Шехтера був Вальтер Вайсман з віденського «Мулен Руж». Неподалік готелю ще знаходився бордель Залуцького.

У часи німецької окупації у стінах готелю діяла Українська Національна Рада (УНР), Український Громадський Комітет (УГК) та Студентське товариство. Після війни Дрогобицька міськрада, як пише місцева періодика, зайняла верхні поверхи в будинку і так було до 1959 року, до ліквідації області. У 1965 тут розташувався санаторій-профілакторій Дрогобицького педінституту. І саме назва «профілакторій» нині поширена на позначення споруди колишнього готелю, в якому переплелися кілька історій.

Олег Стецюк

Фото Уляни Босак

	прям як Париж, а де ейфелева башта Повідомити адміна Рейтинг: 0+ -9-

bef, 17:48 20 жовтня 2018 р.

	Ейфелева башта? Не проблема, збудуй, продемонструй свій патріотизм і любов до міста, в якому виріс. Повідомити адміна Рейтинг: 8+ -3-

до bef, 19:34 20 жовтня 2018 р.

	Інформація цікава. Багато чого ми не знаємо про рідний Дрогобич. Часто проходимо повз такі давні красиві будівлі і за буденними власними клопотами нічого не помічаємо навколо себе. Таке наше сьогодення. Повідомити адміна Рейтинг: 13+ 0-

Наталія, 23:38 20 жовтня 2018 р.

	Цікаво , а як тепер використовуються його площі ? На скільки ефективно ? Хто власник споруди? Повідомити адміна Рейтинг: 6+ -1-

Комерсант, 07:07 21 жовтня 2018 р.

	А чому найгарніші будівлі Дрогобича виглядають так як виглядають? Не можна по черзі реставрувати? Знову стара пісенька: нема коштів. А може бажання? Повідомити адміна Рейтинг: 3+ -1-

Петро, 20:00 22 жовтня 2018 р.

	Там що бомжi живуть чи бiднi люди? Повідомити адміна Рейтинг: 3+ 0-

bef, 11:28 23 жовтня 2018 р.

	І там вже місцевий скоробогатько Лук'янченко Повідомити адміна Рейтинг: 1+ 0-

Змістовно, 06:46 28 жовтня 2018 р.

	Там зараз санаторій-профілакторій я там теж проживав у 2007-2009 роках. Як жеж там деколи було класно. Скільки я там попробував різних дівчат. Дійсно як пише автор на початку 20 століття там був бордель так і в санаторію він залишився. Повідомити адміна Рейтинг: 0+ 0-

Skynet, 22:31 18 березня 2020 р.

Додати коментар

Ім’я:
Коментар:
	із правилами користування сайтом ознайомлений