Галицька Каліфорнія», а особливо її нафтове серце – місто Борислав, здавна притягувала інтелігенцію та магнатерію. Ці люди творили цікаву історію підкарпатського містечка. Zmistovno.com.ua підібрали для вас кілька постатей – відомих бориславців.
Перший із них – Роберт Домс. Впевнені, всі чули про цього відомого підприємця та пивовара. Проте мало хто знає, що він був засновником і власником нафтових і озокеритних копалень у Бориславі. Це саме про нього писав Іван Франко у своїй повісті «Boa constrictor»: «Домс, знаменитий прусський капіталіст, котрому наша Галичина майже в кождій галузі промислу винна перший товчок, проїжджаючи раз через Дрогобич, звернув увагу на дивну мазь, котру жиди в коновках розносили на продаж селянам по ринку. Переконавшись, що се нафта, занечищена земляними і другими мінеральними примішками, він забажав побачити те місце, де добувають ту мазь». У 1854 Р. Домс відкрив у Бориславі родовище земного воску (озокериту), який і почав видобувати. У 1861 він запровадив замість копаних ям – криниць для видобутку нафти буріння свердловин. Тоді буріння сягало 152 м. Роберт Домс став першим нафтопромисловцем з буріння нафтових свердловин не тільки у Бориславі, але й у всій Галичині. До речі, найглибша нафтова свердловина (глиб. бл. 138,24 м.) належала теж Роберту Домсу.
Ян Зег
Буваючи у Львові, повільно йдучи Вірменською, ви могли бачили ресторацію – музей «Гасова лямпа» та пам’ятник Яну Зегу, який значний відтинок свого життя провів у Бориславі. Аптекар Ян спільно з Ігнацієм Лукасевичем у 1853 році винайшли першу у світі гасову лампу. Вона була винайдена у 1853 році. За словами самого винахідника, керосинові лампи «виростали як гриби після дощу і горіли щомиті». Так, чи не кожне нічне вікно Борислава світилося вночі відфільтрованою рідиною, і «з цілого поселення залишилося заледве декілька господарств на окраїнах, котрі байдуже поглядали на те нове керосинове господарювання». 21 серпня 1875 року Ян Зег одержав концесію на створення в Бориславі аптеки на вул. Панській (сучасна вул. Шевченка, 12), яку відкрив у березні 1876 року з назвою «Зірка». Він був власником цієї аптеки аж до кінця своїх днів. Родина Зега товаришувала з письменником, педагогом, вихідцем з села Брониця – Стефаном Ковалівим. Ян Зег помер 25 січня 1897 р. у Бориславі. Його поховали на колишньому старому цвинтарі, що на розі сучасних вулиць Володимира Великого і Героїв ОУН-УПА.
Стефан Ковалів
Сучасник Івана Франка, письменник і педагог Стефан Ковалів народився в селі Брониця 25 грудня 1848 року. Стефан закінчив школу отців Василіян у Дрогобичі. Навчався у нижній реальній школі в Перемишлі, але так її й не закінчив. Кілька років вчителював, а потім вступив до Львівської учительської семінарії. Наприкінці грудня 1879 року Стефана Коваліва перевели з Брониці до Борислава, призначивши завідувачем школи. Її приміщення збереглося. Зараз у ньому розміщується міжшкільний навчально-виробничий комбінат. В цій школі С. Ковалів пропрацював більш ніж 40 років. Окрім педагогічної майстерності, чоловік був наділений і письменницькою. У 1881 році, в Бориславі Стефан Ковалів розпочав свою письменницьку діяльність. Його надихало життя у місті, то ж в листі до Осипа Маковея педагог писав: «Тут я побачив дива, яких до сеї пори не лучалося мені видіти».
Брати Богдан і Лев Лепкі
У Бориславі по вул. Церковній, 5 знаходить будинок, в якому деякий час жили брати Богдан та Лев Лепкі. Знаємо, що Богдан приїздив на літні вакації у Борислав до швагра –отця Івана Ліщинського, чоловіка Ольги Лепкої. Степан Шухевич, пів курінь якого в жовтні 1914 року ввійшов у Борислав, згадував як Лев Лепкий забрав до свого швагра на постійний загін УСС, і за одну ніч вони вивчили знамениту пісню Богдана Лепкого «Видиш, брате мій». Музику до неї написав Лев Лепкий. Брати часто бували і в с. Попелі, що біля Борислава, в Нагуєвичах, Дрогобичі. У Попелях працював вчителем в школі Осип Ліщинський, з яким приятелювали Лепкі.
Переглядів: 3374
|
